Після розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада та революційну київську маніфестацію 1 грудня події саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі здаються вже ніби зовсім несуттєвими. Але саме кроки Віктора Януковича в Литві (точніше, їх відсутність) є тим ключем, який дозволяє зрозуміти поворот подій в Україні після 29 листопада.
«Під Кабміном уже сто тисяч стоїть! Пішли краще туди, а вже потім на Майдан», — таку розмову між двома чоловіками автор почув учора вранці на виході з метро. Утім побачене на вулиці Інститутській відрізнялося від почутого: сотні людей iз жовто–блакитними стрічками, з прапорами України та Євросоюзу спускалися від будівлі Кабміну до майдану Незалежності.
На вимогу опозиції головним питанням вівторкового засідання Верховної Ради буде розгляд резолюції про недовіру Кабінету Міністрів. Таке рішення було узгоджено вчора під час погоджувальної ради між керівниками опозиційних фракцій і спікером Володимиром Рибаком.
Будівля КМДА світить розбитими шибками. Їх iзсередини позакладали дошками, картоном і ковдрами, але крізь шпарини видно, як усередині люди в куртках п’ють гарячий чай iз пластикових стаканчиків. Стіни обписані й обвішані плакатами.
Під час Майдану–2004 одним із якщо не вирішальних, то дуже важливих для перемоги моментів була підтримка Помаранчевої революції дипломатичним корпусом України. Цього разу ключові дипломати не надто поспішають заявляти свою позицію. Хоча трапляються й винятки.
«Майдан по–звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила». Усіх, хто не був на Євромайдані під монументом Незалежності у Києві в ніч із 29 на 30 листопада, цей короткий звіт про події у «Твіттері» нардепа Андрія Шевченка шокував.
Поки в епіцентрі уваги перебували події на Євромайдані, у 94–му окрузі, де 15 грудня мають відбутися довибори до Верховної Ради, зняли з реєстрації об’єднаного кандидата від опозиції.
Коли «Беркут» розправився з Євромайданом, ті, хто міг, кинулися врозтіч. Куди було йти далі в ніч? Притулок для побитих, як і в часи нашестя Батия, надав Михайлівський монастир. Про те, як постраждалі опинилися за воротами монастиря, «УМ» розповів учасник акцій протесту Павло з Донецька. «Ми організовано стали підніматися на Софійську площу.
Київ давно не бачив крові. Жоден мітинг — навіть студентську революцію на граніті за зловісних радянських часів, навіть наметове містечко акції «Повстань, Україно» у часи Кучми — не розганяли так жорстоко і криваво, як студентський Євромайдан у ніч на 30 листопада 2013 року. Київ не пробачив крові.
Першого грудня, тоді як на майдані тривав мирний мітинг, зовсім поруч, на вулиці Банковій, біля адміністрації Президента України, спалахнули криваві сутички. Начебто мітингарі напали на вояків, які охороняли підступи до порожньої будівлі Президента. У відповідь спецпризначенці пішли у наступ.
