Шлях із литвинів у росіяни

03.12.2013
Шлях із литвинів у росіяни

Віктора Януковича в перший день саміту вітали пп. Грібаускайте, ван Ромпей і Баррозу, ще маючи надію схилити його на свій бік. (Рейтер.)

Після розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада та революційну київську маніфестацію 1 грудня події саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі здаються вже ніби зов­сім несуттєвими. Але саме кроки Віктора Януковича в Литві (точніше, їх відсутність) є тим ключем, який дозволяє зрозуміти поворот подій в Україні після 29 листопада.

Навіть не переговори, а умовляння

«Мені сумно. Ваш Президент обрав Росію», — це фактично все, що сказав єврокомісар iз питань політики розширення Штефан Фюле в коментарі українським журналістам пізно ввечері минулого четверга. На той час уже відбулися два раунди переговорів Януковича з представниками ЄС — головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу, головою Європейської Ради Германом ван Ромпеєм, іншими високими посадовцями. Це виглядає парадоксальним з огляду на тяганину з «пунктами Фюле» та іншими умовами Євросоюзу в попередні місяці, але є дані, що за якихось вісім годин до початку пленарного засідання саміту «Східного партнерства» Європа була готова на все, аби лише українське керівництво погодилося підписати Угоду про асоціацію, — і залишити Юлію Тимошенко за ґратами, і надати велику технічну допомогу — навіть у розмірі 3 млрд. грн. Володар Межигір’я, який за три з половиною роки правління встиг наразитися на масу гнівних резолюцій Брюсселя і Страсбурга, отримав шанс увійти в історію та фактично знівелювати весь негатив свого іміджу одним розчерком пера. Канцлер ФРН Ангела Меркель натякала навіть на те, що не проти залучити до переговорів третю сторону — Росію, як того вимагав Янукович.

Очевидно, що Євросоюз поставив на кін дуже багато, і відмова Києва від асоціації стала б (і таки стала!) болючою геополітичною поразкою і для ЄС із його нинішніми очільниками, і для «адвоката» України в Євросоюзі — Польщі, і для Литви, яка нині головує в Раді ЄС, і для конкретних кваснєвських–коксів. Однак українська сторона була непохитною. Лише 160 мільярдів євро компенсації за нашу згоду на асоціацію.

Космічний цінник

Перший віце–прем’єр Сергій Арбузов, який зі своєю групою прибув до столиці Литви на день раніше за Януковича і в четвер теж проводив переговори з Фюле, до останнього переконував журналістів, що компроміс близько й асоціацію 29 листопада буде підписано. В інтерв’ю «Українській правді» Арбузов постав у ролі такого собі «доброго слідчого» і розповідав, що останні півроку часто їздив до Брюсселя не для того, аби саміт провалився.

Але, зрештою, так і сталося. Інакше підсумок Вільнюса назвати не можна. Адже українська влада в останні півроку дуже постаралася, аби зробити ідею євроінтеграції національною релігією. Згадайте: бюджетників у регіонах навіть виганяли на мітинги за асоціацію без варіантів. Завдяки державному маховику європропаганди Янукович із початку літа і аж до 21 листопада фактично виключив із гри парламентську опозицію, зібравши козирі в себе в руках. Але були кілька таємничих візитів ВФЯ до Росії, були, очевидно, домовленості з Путіним, і був «чорний четвер», коли Кабмін Азарова ухвалив рішення про «паузу» в євроінтеграційному процесі.

Чи ця кампанія з самого початку була грою із заздалегідь відомим фіналом — важко сказати. Єврочиновники дивуються несподіваній появі вимоги щодо 160 мільярдів, які ЄС нібито має вкласти в Україну, аби втримати у своїй орбіті, і називають цю суму взятою зі стелі — мовляв, Київ навмисно придумав космічний «цінник», аби Брюссель нарешті відчепився.

Саміт без підписів

Відтак пленарна частина саміту, що проходила 29 листопада у виставковому центрі «ЛітЕкспо» на околиці Вільнюса, виявилася «пустушкою». Парафування (тобто відкрито для подальшого опрацювання) угод про асоціацію ЄС із Грузією та Молдовою не могло виправити гнітючі відчуття організаторів форуму. Ще б пак — українська сторона відмовилася підписувати навіть декларацію про наміри, в якій ЄС пропонував зафіксувати намір укласти асоціацію в недалекому майбутньому. Причому від пропозиції внести в проект декларації правки на свій розсуд Київ теж відмовився.

Більше того, непідписаним залишився і договір з ЄС про відкрите небо, хоча він анонсувався напередодні. Тобто провал Угоди про асоціацію позначився і на термінах лібералізації ринку авіаперевезень.

Якщо напередодні європейські лідери ще всіляко умовляли Віктора Януковича, і прес–служба господині саміту Далі Грібаускайте всупереч політичному етикету виклала в інтернет відео неформальної розмови між нею, Януковичем та Ангелою Меркель, то ранок п’ятниці ознаменував новий етап у відносинах Президента України і Євросоюзу.

Януковича в залі посадили майже з самого краю в другому ряду — поруч із міністром закордонних справ ще більш безнадійної Білорусі.

Власне, все найцікавіше трапилося ДО саміту. Напередодні були численні сюжети на литовському ТБ — в останні два дні слова «Україна» та «Януковичюс» звучали тут найчастіше. Були виступи українських опозиційних лідерів у Сеймі. Була конференція громадянського суспільства, де символічну «угоду про асоціацію з ЄС» від імені України підписали представники громадських організацій. Був молебень представників української громади Литви за асоціацію — процесія від Гострої брами до Кафедральної площі зібрала майже півтисячі осіб. Був вільнюський євромайдан за участю журналістів та інших активістів з України, які пікетували Палац князів литовських із плакатами «Янукович, підпиши!» Марно.

Декларація на декларацію

Зрештою учасники саміту «Східного партнерства» прийняли спільну декларацію, у якій взяли до відома рішення українського уряду тимчасово призупинити процес підготовки й підписання Угоди про асоціацію та глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС. Також узято до уваги «без­прецедентну суспільну підтримку політичної асоціації та економічної інтеграції України з Євросоюзом».

Як повідомила прес–служба Президента невдовзі після завершення саміту, у відповідь Віктор Янукович підтвердив наміри України підписати Угоду про асоціацію в найближчій перспективі, але озвучив умови для подальшої співпраці. «Україна сьогодні повинна готуватися до мінімізації негативних наслідків початкового періоду. Це вимагає нашої спільної роботи над програмою економічної допомоги Україні, яка дозволить нам здійснити підготовку до підписання Угоди… Україна потребує від ЄС рішучих кроків назустріч Україні в питанні розробки і реалізації програми фінансово–економічної допомоги з використанням усіх наявних механізмів та ресурсів як інституцій, так і держав–членів ЄС. Серед таких заходів, на наш погляд, могли б бути — перше: розблокування програм бюджетної секторальної підтримки ЄС, виділення ресурсів макрофінансової допомоги. Друге — дієва підтримка з боку міжнародних фінансових інституцій. У цьому контексті Україна зацікавлена у якомога швидшому відновленні ефективної взаємодії на прийнятних умовах з МВФ та Світовим банком», — зазначив Янукович.

Також він наголошує на потребі перегляду Євросоюзом торговельних обмежень щодо окремих позицій українського експорту, активній участі ЄС та міжнародних фінансових інституцій у модернізації української газо­транспортної системи, формування узгодженого плану дій з метою зняття протиріч та врегулювання проблем у торговельно–економічному співробітництві з Росією та Митним союзом.

Утім, хоча Янукович заявляє, що Україна «чітко дотримується свого європейського вибору та налаштована наполегливо продовжувати цю роботу», представники ЄС сприймають озвучений перелік позицій як ще один варіант відмовки. Справді, починати згадувати про все це слід було не з 21 листопада, а ще з 2007 року, коли почалася більш–менш активна фаза переговорів про укладення асоціації. «Вимоги якоїсь єврокомпенсації — це просто неприйнятно. Євросоюз може надати підтримку, але не компенсацію», — роздратовано сказав екс–президент Польщі Александр Кваснєвський, чия місія від імені ЄС в Україні провалилася, і для нього це особиста поразка також.

За московським часом

Красномовніше, ніж п’ять вимог Януковича до ЄС, виглядають його наступні геополітичні кроки: візит до Китаю 3–6 грудня та поїздки до Москви. У білокам’яній, за словами Миколи Азарова, має бути оформлено «дорожню карту співпраці» з Росією та домовлено про відновлення нормального торговельно–економічного режиму.

Нагадаємо, за короткий час це буде вже третій візит Президента України в гості до Володимира Путіна. Аналітики не виключають, що саме Володимир Володимирович знайшов енну кількість аргументів та інших гачків, аби вплинути на кроки Віктора Федоровича після Вільнюса.

«Нічний розгін Майдану — це спецоперація, схожа на ту, яка була свого часу проти Кучми», — вважає екс–глава секретаріату Президента Ющенка Олег Рибачук, згадуючи 2000—2002 роки з «касетним» і «кольчужним» скандалом, коли оприлюднення аудіозаписів розмов за участю Президента Леоніда Кучми про викрадення журналіста Георгія Гонгадзе та нібито продаж в Ірак станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга» спричинило ізоляцію України з боку Заходу та США і, натомість, потрапляння Києва у сферу безпосереднього впливу Москви. Варто згадати, що згадані дві кризи стали на заваді інтеграції України до НАТО — до нього було фактично рукою подати, майже так само, як недавно — до асоціації з ЄС. Тож версія про привнесені з–за кордону чинники розгону Майдану, не кажучи вже про лінію Януковича у Вільнюсі, заслуговує на увагу.

«Коли Кучма стояв близько до руху в бік Заходу — саме тоді виникла тема Гонгадзе. Зараз, коли Янукович ще сумнівався, — відбувся злющий розгін Євромайдану. Очевидно, той, хто це зробив, — агент впливу Москви. Це зроблено для того, щоб знову зробити неможливою євроінтеграцію і спровокувати ізоляцію України», — пише у «Фейсбуці» Олег Рибачук.

Інша річ, що після 2002 року Україна пройшла довгий шлях перемог, розчарувань та майданів. «Путін, іди ти на …» — один із плакатів Майдану–2013. І реакція вулиці на розігрування Росією свого сценарію в Україні може бути значно потужніша, ніж за часів акцій «Україна без Кучми» та «Повстань, Україно!»

ОЦІНКИ

Валерій Чалий,

заступник генерального директора Центру Разумкова
з міжнародних питань, учасник конференції у Вільнюсі:

— Ті оцінки, які надали Президентові стосовно втрат після підписання Угоди про асоціацію, не витримують жодної критики. Фактично Президент України ухвалює рішення, базуючись на абсолютно хибній інформації. І міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський недарма сказав, що Україна більше втратить від витоку вже наявних та запланованих іноземних інвестицій та виходу іноземного бізнесу, ніж втратила б після підписання Угоди про асоціацію. Тож очевидно, що мотивація була інша.

Я сподіваюся, що Президент України не продавав європейську мрію за якісь короткі гроші на короткий період, щоб втримати владу. Більше того, в Росії, на яку розраховує Янукович, зараз далеко не найкраща фінансова ситуація. І багато критиків говорять про те, що не можна віддавати гроші на підтримку політичних проектів, яким є, наприклад, ідея так званого збирання пострадянських земель під новий Євразійський економічний союз. Але наразі ситуація така, що Росія витрачає кошти платників податків на геополітично вмотивовані проекти.

Тому, думаю, якісь фінансові обіцянки Януковичу справді були. Принаймні одна з них очевидна: не наполягати зараз на виплаті тих відсотків і кредитів, які вже надані через російські банки. Там ідеться про десятки мільярдів доларів. Є гроші, що накопичуються як борг України перед Росією — так звана знижка по газу (в рамках харківських угод), 100 доларів за тисячу кубометрів. Це називається «знижкою», але насправді це $3 мільярди на рік, які вже третій рік накопичуються як державний борг України перед Росією, хоч українська влада й намагається це приховати. І ці гроші будуть компенсовані тільки після 2017—2019 року. Тобто фінансовий гачок — він уже є.

Про якісь додаткові виплати вже навряд чи йдеться. Якісь додаткові вигоди можливі по схемі харківських угод, але за відмову України від підписання Угоди про асоціацію з ЄС Росія вже не платитиме. Путін вимагатиме більшого — гарантій інтеграції України в євразійському напрямі. Хоча це може бути й просто вихід України від проектів, спільних із Євросоюзом.

Найближчим часом ми, очевидно, побачимо активність Президента на російському напрямку. Деякі угоди з Росією здатні юридично унеможливити підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Скажімо, можуть бути ухвалені такі стратегічно помилкові рішення, як вихід України з Енергетичного співтовариства. Це одразу закриває можливість укладення асоціації, бо енергетична інтеграція є однією з її частин.

Сигнали від ЄС були чіткі: якщо Україна не реформуватиме енергетичний сектор відповідно до свого членства в Енергетичному співтоваристві, то немає сенсу говорити про асоціацію. Треба дивитися на конкретні кроки, а не слова: якщо, скажімо, Україна виходить із Енергетичного співтовариства, то всі інші заяви про незмінність курсу на євроінтеграцію — це блеф. І не треба знову будувати ілюзій — ні в Києві, ні в Брюсселі.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>