Дебют дуетом

Жили­були собі два актори, Андрій Самінін та Олександр Кобзар. На творчу долю їм скаржитися не доводилось: грали в театрі, знімалися в кіно (небезуспішно, Андрій, зокрема, зіграв Павку Корчагіна, а Олександр — Махна), а потім раптом... вирішили поставити виставу. І не кожен окрему, а одну на двох. Випадок для театру, чесно кажучи, безпрецедентний. Ні, акторів, які прагнуть спробувати себе ще й у режисурі, багато, після деяких побачених експериментів навіть не зайве буде уточнити, що аж занадто багато. Але щоб дебютувати у цій професії дуетом — це точно проти правил. Цю очевидність Кобзар із Самініним благополучно проігнорували. І звернулися до художнього керівника Театру драми і комедії Едуарда Митницького з пропозицією: «А що, як ми поставимо «Чонкіна»?». «А поставте», — відповів Едуард Маркович. Роман Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна», перший зі знаменитої трилогії, Самінін із Кобзарем швиденько адаптували до сцени і, назвавши свій проект «Граємо Чонкіна», взялися до роботи. Працювали дружно, переконуючи один одного, що фантазувати у площині ігрового театру можна не лише поодинці, а й удвох. >>

Нижче найнижчої межі

Коли тієї п’ятниці вранці невістка Юля зателефонувала Наталії Володимирівні в Полтаву й повідомила про те, що Андрій не ночував удома, материнське серце здригнулося у тривожному передчутті. Адже раніше з її 24–річним сином, який жив із Юлею в цивільному шлюбі й виховував спільну донечку, ніколи такого не траплялося. Підозріло мовчав «мобільний». Останній дзвінок від Андрія був напередодні ввечері, він сказав, що разом з Олександром Олійником вони скоро повернуться на авто останнього. Щодо Олійника, то він хоча й мешкав у Полтаві, але влітку постійно жив на дачі в селі Судіївці, що поблизу обласного центру. У цьому ж селі мешкав і Андрій Могила, практично ровесник та товариш Олександра. Того дня, 24 липня 2008 року, Андрій пішов до крамниці по пиво, зустрів Олійника, з яким нібито домовився «постріляти по пляшках» із рушниці останнього. Хлопці виїхали у «глухе» місце, неподалік одного з сіл сусіднього Новосанжарського району. З тієї поїздки Андрій не повернувся ... >>

Як до рідного Ненька

Немає, напевно, нічого гіршого, ніж діагноз–вирок: ваша дитина — безнадійно хвора і ніколи не буде такою, як інші. Але батьківська надія — безсмертна. Тим більше що існують вони — лікарі від Бога, які щодня долають найважчі хвороби й дарують шанс на повноцінне життя. Один із них — Анатолій Ненько, заслужений лікар України і один із кращих у державі ортопед–травматолог, начальник євпаторійського Центрального дитячого клінічного багатопрофільного санаторію Міністерства оборони України. Тут, у провідному дитячому лікувально–реабілітаційному центрі у сфері дитячої неврології, ортопедії, щодня роблять надскладні операції й рятують найважчих хворих. А ще — лікують дітей за допомогою коней, костюмів космонавтів і мріють... про «медбратів»–дельфінів. >>

Передвиборчий синдром

Що ближчі вибори, то жорсткішим стає змагання популізму — політики зі шкіри пнуться, аби довести народові свою турботу про нього. Але внаслідок полювання політиків за електоральними головами найбільше страждає сам електорат. Учорашній сесійний день у Верховній Раді перетворився на суцільний популістський симулякр: законодавці нібито зняли з себе недоторканність, але це рішення набуде чинності в кращому разі через рік. Нібито підвищили людям зарплати й пенсії, але це загрожує космічною інфляцією і знеціненням навіть тих виплат, які вони мають уже зараз. Нібито зупинили зростання цін на імпортні ліки, але поставили під загрозу здоров’я і життя тих хворих, що не можуть обійтися без препаратів, виробництво яких налагоджене тільки за кордоном... >>

Напівзакон

Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Основному закону, низку положень закону про вибори Президента у редакції, прийнятій Верховною Радою 21 серпня. Текст рішення вчора оприлюднив голова Конституційного Суду Андрій Стрижак. >>

Майбутнє — у п’ятирічках

Після створення блоку лівих і лівоцентристських сил (КПУ, СДПУ(о), партії «Союз лівих сил» та «Справедливість») об’єднані червоні пішли далі й запропонували єдиного кандидата в президенти України — першого секретаря ЦК Компартії Петра Симоненка. Вчора на першому міжпартійному з’їзді в Жовтневому палаці в Києві Петро Миколайович розповів про своє бачення майбутнього країни. >>

Ігри патріотів

Недавній приїзд лідера Української народної партії Юрія Костенка до Полтави припав саме на той день, коли «базова» для УНП обласна організація (нагадаємо, що тільки в цьому краї вона залишається «партією влади») на своїй конференції одностайно запропонувала висунути його кандидатом на посаду Президента України. Тож цілком логічною була зустріч Юрія Івановича спочатку з підприємцями, а потім і з журналістами вже в іпостасі «без п’яти хвилин кандидата». Сутужніше виходило з логікою, коли довелося пояснювати необхідність такого висунення та балотування. І в Костенка, і в Анатолія Матвієнка, котрий так само мітить у гетьмани... >>

Як, індусе, не крути...

Період кризи, запевняють українські експерти, йде на спад.

Утім, здається, лише у нашій країні інвестор може спершу, посилаючись на кризу, не виконувати зобов’язання перед державою, а тоді не без допомоги українських судів продовжувати ігнорувати домовленості вже перед партнерами по бізнесу, які є форпостом вітчизняної економіки. >>

Купи політика

19 жовтня на площі Ринок громадська організація «Молодіжний націоналістичний конгрес» провела незвичайний аукціон — виставила на продаж вісім ляльок–мотанок політиків, зроблених за давньою українською технологією. «Акція приурочена до офіційного старту передвиборчої кампанії, — розповів у коментарі «УМ» голова львівської обласної організації МНК Андрій Бень. — А виборчі перегони — це час, коли політики продаються і купуються». >>

726 стільців

Ввечері — гроші, вранці — стільці. Взяти на озброєння цей літературний «рецепт» вирішили чернігівські чиновники, депутати і бізнесмени. Наразі в їхньому середовищі — справжнісінький музичний ажіотаж. Голова облради Наталія Романова, заступник чернігівського міського голови Оксана Тунік–Фриз, віце–президент концерну «Чексіл» і депутат міськ­ради Дмитро Попов та ще зо два десятки відомих у місті людей беруть уроки співу, розучують ноти і тренують голосові зв’язки. І все для того, щоб 30 жовтня заспівати для місцевої публіки зі сцени палацу культури. >>

Горохове борошно, «надутий» хліб і корінь лотоса

Індія — це ведичні традиції, буддизм, замовляння змій, музичні мелодрами і гострі страви. Таке спрощене сприйняття країни, куди більшість мандрівників–українців ще не доїхали. Хтось через стереотипи, інші — не маючи півтисячі доларів на переліт. Наблизитись до справжньої Індії ми спробуємо через кухню. Нашим кулінарним гідом стала Ранджина Бхаргава, що народилася в Індії, проте вже 14 років живе в Україні. За освітою — дизайнер, мати двох синів і зразкова дружина–вегетаріанка. Для свого чоловіка і синів наша героїня готує м’ясні страви з курятини, свинини і козлятини. Ранджина влаштувала нам у київській квартирі міні–прийом в індійському стилі. >>

Як гострий соус вгамовує голод

Кухня на півночі Індії відрізняється від кухні на півдні, сході чи заході. Але характерним для всієї Бхарати (прадавня назва Індії, якій понад сім тисяч років) залишається одне — це приправи і спеції. Традиційними тут є аніс, асафетида, базилік, гвоздика, гірчиця, імбир, калінджі, кардамон, коріандр, кориця, кумин, куркума, карі, мускатний горіх, перець чилі та чорний, фенхель, шамбала, шафран та багато іншого, чому відповідників у нас складно знайти. Трохи не кожна сім’я має свою спеціальну суміш спецій, що називається масала. Складників у ній може бути більше двох десятків. >>

На штурм Кремля

Наступного тижня великий тенісний сезон закриється підсумковими чемпіонатами світу: вісімка найкращих у чоловічому рейтингу визначатиме чемпіона в Лондоні, а найсильніші панянки поїдуть на Ближній Схід — у Катар. Старти ж у листопаді слугуватимуть фактично лише для поповнення скарбничок і так не бідних тенісистів. >>

Сьогодні — оглядини, а завтра — бій

Наступного вівторка стартує новий регулярний чемпіонат Національної баскетбольної асоціації. Поки що в передсезонних матчах абсолютну першість тримає фіналіст останнього «плей–оф» — «Орландо меджик», який виграв усі шість поєдинків. >>

Скинемося панові Портнову на штани?

Здавалося б, Печерський суд м. Києва вже ніяким своїм рішенням здивувати українське суспільство не може. Найрезонанснішою, мабуть, була нещодавня судова ухвала про заборону критикувати діяльність нинішнього уряду. Наразившись на гостру критику журналістів і громадськості, БЮТівці швиденько відкликали свій позов. >>

Кіно з підпілля

Як вдалося дізнатися «УМ» із власних джерел, 8 жовтня в управління Миколаївського СБУ надійшла заява від офіційного представника російської компанії «НТВ–плюс» в Україні про незаконну ретрансляцію російських супутникових телеканалів на території Миколаєва. Йдеться про мережу відомого у місті провайдера «Норма–центр», що діяла на свій страх та ризик, адже права на трансляцію закритих (платних) російських телеканалів можна отримати лише після оформлення договору з компанією «Безпека–плюс», яка є представником їхніх прав в Україні. Ця компанія щомісячно здійснює моніторинг у всіх містах України на предмет піратського використання свого продукту. До цього їм удалося спіймати телепіратів у Запоріжжі, а тепер ось проштрафилися миколаївські кабельники. >>

Три кілери з одним «Вальтером»

Нагадаємо, про це резонансне вбивство головного лікаря Санітарної епідеміологічної служби на залізничному транспорті 57–річного Василя Анушкіна «Україна молода» повідомляла ще три з половиною років тому. Тоді, 29 березня 2006 року, кілери (тепер уже відомо, що їх було троє) підстерегли жертву біля власного будинку, що на проспекті Григоренка в Дарницькому районі столиці. Пан Анушкін саме підійшов до власного авто, коли пролунали постріли... Смертельно поранений головлікар упав на асфальт біля дверцят легковика, а ранкове подвір’я пронизали крики його дружини, яка сіла в авто першою. >>

Мінус один дім

З’ясувалися причини обвалу частини двоповерхового будинку в місті Антрацит на Луганщині, мешканці якого — десятки людей — залишилися без даху над головою. Загалом у квартирах проживали семеро людей, але, скоріш за все, сусіди потерпілих теж будуть змушені залишити свої помешкання. По–перше, у 2009–му виповнилося рівно п’ять років із дня здачі двоповерхівки в експлуатацію. >>

25 бажань за годину

Нині жителі нашої планети матимуть можливість спостерігати потік метеорів, які називаються оріонідами. За чистого неба щільність потоку може сягати 25 метеорів за годину, однак, на жаль, майже по всій Україні синоптики обіцяють хмарну погоду, що завадить українцям як слід роздивитися нічне небо. >>

Оздорови суспільство

Відомий факт, що сьогодні українське суспільство страждає від багатьох соціальних та політичних проблем, але ми здатні це змінити. Перемога — це наш принцип і наша мета. Перемога не лише в спорті, адже наше життя не обмежується лише канатами рингу. Подорожуючи світом, зустрічаючи безліч людей, ми особливо гостро бачимо проблеми українського суспільства. Ми бачимо корупцію, яка пронизала всі сфери життя, правовий нігілізм, відсутність взаємоповаги та толерантного ставлення громадян поміж собою... >>

Спільний склад ідей

25–й український тиждень прет–а–порте учора благополучно закінчив свої покази чоловічими колекціями і «Новими іменами». Сьогодні тих, хто витримав шестиденний марафон біля подіуму, очікує приємний бонус — ввечері у «Мистецькому арсеналі» відбудеться показ всесвітньо відомого ліванця, повноправного члена Французької Палати Високої Моди, першого неіталійського дизайнера, прийнятого до Національної Палати Моди в Італії Елі Сааба. Майстер суконь для червоних доріжок Сааб представить свою колекцію Haute Couture сезону осінь / зима 2009–2010, представлену на показі Haute Couture в Парижі влітку 2009 року, а потім столичні модники матимуть afterparty в лаунж–ресторані Buddha–bar Kiev. Із рідкісних у наших краях пташок–селебрітіз на показі Сааба тусуватимуться відчайдушна домогосподарка Єва Лонгорія та наша емігрантська кінозірочка Ольга Куриленко. Зробив цей статусний подарунок UFW власник компанії ТОВ «Нафтогаззбут» Олександр Онищенко. Про Елі Сааба читайте в наступних номерах, а поки коротко поговоримо про вдалі «луки» і гучні «пшики» наших вітчизняних дизайнерів. >>

Найкраща, бо фантастична

Ім’я 23–річної Меган Фокс є одним із найуживаніших у жовтій пресі. Ще б пак — вродлива акторка Голлівуду, улюблениця чоловіків, ця брюнетка, примудряється ледве не щодня мельнути таку дурницю, яка не спала б на думку найбільш простакуватій блондинці. Не дивно, що Меган зараз на хвилі популярності. >>

Коли поїзд у зад загуркоче

Їздити «зайцем» — не лише протизаконно, а й небезпечно. У цьому переконався 22–річний студент факультету журналістики одного з німецьких університетів, якому безкоштовний проїзд у потязі ледве не коштував життя. >>

ПРИКОЛИ

Насправді всі великі справи починаються не зі слів «Я зможу, я зроблю! Я досягну цієї мети і піду далі!», як це прийнято говорити на бізнес–семінарах і написано у книжках на кшталт «Як стати мільйонером». Усі великі справи починаються зі слів «Ну гаразд, фіг із ним, давай спробуємо». >>

Читанки аргентинської літератури

Не помилюся, якщо назву ці імена найбільш впізнаваними в аргентинській літературі. Хорхе Луїс Борхес і Хуліо Кортасар — про них знає будьякий громадянин світу, який претендує називатися освіченою людиною. Саме на це робить ставки Аргентина, яка наступного року буде почесним гостем Франкфуртського книжкового ярмарку. «Наш уряд започаткував програму, спрямовану на підтримку перекладів аргентинських авторів на інші мови. Серед ста обраних творів на цей рік є два українські переклади», — повідомила почесний посол Аргентини в Україні пані Ліла Ролан Васкес де Муан у понеділок на презентації перекладів Борхеса та Кортасара. >>

21 — 27 жовтня

Ювіляр тижня: Лев Яшин.
80 років із дня народження визначного радянського футбольного воротаря >>