Це фермерське господарство у Дніпропетровській області зовсім невелике — усього лише десять соток. Господар поставив теплицю розміром 40 на 40 метрів і вирощує овочі: огірки, помідори, баклажани, капусту, солодкий перець. Щовесни його присадибна ділянка покривається, наче снігом, білим порошком невідомих добрив. Перший врожай у нього визріває «стахановськими» темпами, коли сусіди ще пораються у грядках. Усі овочі великі, гарні, без жодної ознаки псування — мають чудовий товарний вигляд. Усе вирощене фермер вигідно продає. Сам же своє овочеве багатство їсти не поспішає, дітям, сім’ї — у жодному разі!

Днями проблему виявили кримські аграрії, які традиційно першими закінчують сівбу озимих. До фінальної крапки їм залишилось засіяти 20 тисяч гектарів, або чотири відсотки від плану. Однак мріяти про майбутній урожай селянам ніколи — треба відбиватись від гризунів та жужелиці. За даними Міністерства аграрної політики республіки, шкідники зіпсували шосту частину посіяного.

Урядовцям набридло кожного дня виправдовуватись перед українцями за цінові польоти того чи іншого продукту, тож вони вирішили розправитися з ними раз і назавжди. Відтепер виробникам доведеться за десять днів попереджати місцеві органи влади про можливе зростання ціни. Якщо влада визнає обгрунтованість — цінам зрости дозволять.

Коли нинішнього літа від небувалої спеки постраждали поля на півдні та сході України, уряд Віктора Януковича голосно заявив на цілу країну: збитки селянам компенсують. Причому буквально до копієчки! Оскільки «антикризовий» Кабмін усі свої обіцянки виконував завжди чесно і в повному обсязі, ми вирішили з’ясувати, як зуміло відродитися українське село під дбайливою опікою виконавчої влади.

Про нехтування в Україні пальним із відновлюваної сировини та водночас відсутність ринку збуту спиртових заводів говорять давно, але справа досі не рухалася з мертвої точки. У Міністерстві агропромислової політики вирішили об’єднати дві проблеми і переобладнати частину спиртових заводів для виробництва біопалива.

Такого різкого зростання цін Україна не бачила останні сім років — у вересні ціни збільшились аж на 2,2 відсотка. І це ще не межа — експерти вважають, що до кінця року деякі продукти харчування можуть подорожчати ще на 20 відсотків. Унаслідок цьогорічний показник інфляції, на думку фахівців, становитиме 13—14 відсотків, перевищуючи урядові прогнози більш ніж у півтора раза. Він же — найяскравіший приклад неефективності адміністративного контролю за цінами.

Жодні технології варіння пива, навіть найсучасніші, не спрацюють, якщо не закласти у бочку якісного хмелю. Гіркоту, специфічний присмак, навіть лікувальні властивості та антисептичну дію дають ці маленькі зелені шишки. Хміль — товар дорогий, і ціна на нього постійно зростає. Причому не лише завдяки високому попиту на ринку, а й через дуже трудомісткий процес його вирощування.

Схоже, що вітчизняні винахідники та раціоналізатори стануть першими жертвами вступу своєї рідної батьківщини до Світової організації торгівлі. Найбільше постраждають космічна, авіабудівна, машинобудівна промисловості. «Штовхальники прогресу» запевняють: уряд міг зробити процес адаптації до європейських норм не таким болісним. Утім ніхто із високих чиновників чомусь не захотів цього зробити.

Ціни на яйця зросли до шести гривень за десяток, і це — не межа, переконують експерти. Голова Ради директорів асоціації «Союз птахівників України» Олександр Бакуменко не виключає, що до кінця року яйця можуть ще подорожчати. Пан Бакуменко пояснив УНІАН, що на сьогодні відпускні ціни всіх виробників яєць становлять 4—4,5 гривні за десяток.

Якщо ви, їдучи власним автомобілем українськими міжрайонними «автобанами», раптом починаєте старанно пригальмовувати біля густих розсипів цукрових буряків на проїжджій частині, то ця ситуація свідчить про два моменти: неподалік розташовується один із вітчизняних переробних заводів, а у країні стартував черговий сезон варіння солодкого піску. Нинішній сезон, як, втім, і минулий, розпочався на тлі загрози перевиробництва, проблем зі збутом допотопних підприємств, частина з яких традиційно «закінчує свої дні» у міжсезоння, так і не дочекавшись нового завозу буряків. Два нових нюанси, які з’явилися у сезоні–2007, — вірогідність скасування мораторію на продаж землі та ймовірний вступ України до СОТ, також не вселяють цукроварам надій на краще: галузь наразі упевнено котиться до прірви.
Шалений суспільний інтерес до такої, здавалось би, «технічної» теми можна, мабуть, пояснити не лише пафосом до «цукорниці Європи», а й живим інтересом чиновників та різноманітних експертів — як зуміли вони та їхні попередники так блискавично й ефективно звести на фактичний «нуль» потенціал «цукрового Кувейту»?