Царство зелених«ліан»

Жодні технології варіння пива, навіть найсучасніші, не спрацюють, якщо не закласти у бочку якісного хмелю. Гіркоту, специфічний присмак, навіть лікувальні властивості та антисептичну дію дають ці маленькі зелені шишки. Хміль — товар дорогий, і ціна на нього постійно зростає. Причому не лише завдяки високому попиту на ринку, а й через дуже трудомісткий процес його вирощування.

«Ну, хміль у нас переважно французький, іноді купуємо німецький», — розповідав директор одного з найбільших вітчизняних пивзаводів, який випускає, звісно ж, українське пиво. А ще зовсім недавно Україна постачала головну сировину для «Жигулівського» на всю шосту частину суші. Та що там СРСР?! Навіть у перші роки своєї незалежності Україна посідала п’яте місце у світі за виробництвом хмелепродукції. І забезпечувала, ясна річ, не тільки власні потреби. Нині ж у світі побільшало конкурентів — «хмільними рослинами» займаються у 32 країнах. І наша серед них — далеко не у першій п’ятірці.

Хмелярство в Україні — «карликова» галузь. Торік під шеренги зелених «ліан» — а саме так виглядають поля хмелю — виділили тільки трохи більше тисячі гектарів. Зібрали всього — 700 тонн. Майже весь урожай одразу ж «поглинули» пивзаводи.

Традиційним регіоном вирощування хмелю завжди було Полісся. Нині в Олевському районі ця культура отримує друге дихання: вирішено «реанімувати» галузь. Адже ж хміль приносить селянам непогані прибутки! Втім, і вкладати треба чимало. МінАПК виділяє компенсації, але їх зазвичай виявляється замало. Самі ж фермери вбачають майбутнє галузі у нових технологіях, зокрема у методі in vitro. Перша експериментальна ділянка хмелю за цією технологією з’явилася в селі Андріївка. «Крім того, сучасні технології дозволяють клонувати такі саджанці», — переконує директор навчально–наукового інституту охорони природи і біотехнології Максим Мельничук.