Конкурс «Ягода-малина» у розпалі, проте, гадаю, ніколи не пізно дати кілька порад щодо приготування солодких заготовок. Тим паче що не лише варення можна споживати взимку до чаю — фрукти з нього можуть стати чудовими прикрасами для тортів. Для цього варто лиш запам'ятати кілька порад.

Започатковуючи конкурс «Ягода-малина», ми навіть не сподівалися на таку кількість листів, шановні наші читачі. Що ж, українок, а тепер ще й українців, як показав конкурс, віддавна вважали добрими газдами, в хазяйстві яких жодна травинка-билинка не пропаде надаремно. З чого тільки, як засвідчили ваші листи, не можна варити варення — окрім традиційних суниць-полуниць, тут і гарбузи, і кабачки, і бузина. Але готувати можна, крім варення, ще й десерти, соки, мармелади, цукати. Словом, були б фінанси, наша редакція сміливо могла б видати збірку «Солодке життя з читачами УМ». На жаль, ми не спроможні здійснити такий проект, а от присвятити, окрім куточка на щотижневій шпальті, раз на місяць повністю все «Смачне життя» рецептам від наших читачів — це нам до снаги.

Барбекю, якщо перекласти дослівно, означає «варварське». Ще в ті часи, коли люди харчувалися мамонтятиною, вже користувалися методом барбекю, звісно, не знаючи цього красивого слова. Льодовиковий період вніс свої корективи, і людство перейшло на інші види м'яса, проте спосіб приготування його залишився незмінним — запікали на вогні, з'їдали ще гарячим, з приємним запахом диму.

Одна справа читати про кухні народів світу, ще інша — куштувати страви у вітчизняних ресторанах, де національність кухарів не завжди відповідає задекларованій кухні, і зовсім інша — бути безпосереднім учасником кулінарного процесу на батьківщині страви. Мій знайомий кілька років пропрацював за контрактом у Південній Кореї, тож про нюанси і тонкощі кулінарії цієї країни я почула з перших уст.
Слов'янському люду непросто звикати після українського борщу з пампушками та вареників до досить-таки незвичної корейської кулiнарiї. По-перше, страви надзвичайно гострі, щоб нищити мікроби спеціями, — це викликано відповідним спекотним кліматом. Спочатку їсти просто неможливо, але згодом звикаєш. По-друге, смак дуже специфічний, тому «для адаптації» необхідно чимало часу.

Що може бути приємніше за яскраву палітру літнього базару: ніжна зелень малесеньких кабачків, чепурненькі головки білокачанної, смарагдові кульки брюссельської та біла піна цвітної капусти, зелене море трав, тугенькі помідори, пухирчаті огірочки. Навіть ліниві газдині не втримаються, щоб не зготувати бодай салатик з цього овочевого розмаїття. Проте є чимало зовсім простеньких у приготуванні, але дуже смачних страв з молодих овочів.

Саме літом наш стіл тішить око розмаїттям овочів і фруктів, а також різноманітними пахучими травами, які не тільки прикрашають страви, а й надають їм неповторного смаку й аромату. Ще зовсім недавн, окрім петрушки й кропу, ми й не знали про існування такої кількості пряних трав. У кращому випадку могли присмачити свою їжу перцем чи гвоздикою. На щастя, зараз ситуація змінилася, і в будь-якому супермаркеті чи навіть звичайнісінькому гастрономі можна придбати пакетик, скажімо, орегано чи майорану. Проте в засушеному вигляді більшість цих приправ втрачає свій неповторний аромат. Поговоримо про те, чи можна зберегти його і як краще використовувати ці зела.

От і прилетіла «перша ластівка» на наш конкурс. Надіслала її нам 13-річна Юленька Пушенко із села Броварки Глобинського району Полтавщини. Їй дуже сподобалася ідея конкурсу, і вона вирішила здивувати свою матусю й надіслала нам рецепт її грушевого варення. А ще дівчинка написала дуже теплі й хороші слова про свою маму.

Холодне шампанське грає у кришталевому фужері. Ви вмочуєте яскраву полуничку у збиті вершки, смакуєте її і запиваєте вишуканим напоєм... Якесь дежа вю. А, так це ж кадр із фільму «Кралечка»! Насправді все відбувається за трохи іншим сценарієм: верандочка заміської дачі, на дерев'яному столі — полумисок щойно зірваних з грядки полуниць, ще гарячих від літнього сонця, келих прохолодного торішнього домашнього вина. Ви насолоджуєтесь літом, сонцем, дарами рідної землі...

...Міс Марпл готує в садочку чай і чекає своїх колежанок, щоб пригостити їх бісквітом й обговорити місцеві новини. Читаючи Агату Крісті, я так ясно уявляла цю картину, що навіть відчувала легкий аромат бергамоту і запах тістечок. І яким же було розчарування, коли я дізналася, що моє уявлення про класичний англійський бісквіт таке ж далеке від оригіналу, як, скажімо, моє тлінне тіло від життя на Марсі. Він навіть у десятому наближенні не нагадує звичну для нас продукцію Харківської бісквітної фабрики. Що ж, вік живи — вік навчайся. Спішу поділитися своїми знаннями і з вами, шановні читачі «Смачного життя».

«Куме, знаєш, як москалі наш борщ називають?» — «Як?» — «Пєрвоє!». Жарт жартом, але з Олександром Абдуловим сталася подібна історія насправді. На зйомках фільму десь у російській глибинці зайшов він якось із приятелем пообідати в ресторан. Офіціантка, прийнявши замовлення щодо других страв, і питає: «Жидкоє будєтє?». Це при тому, що в російській мові є такі чудові назви перших страв — «ботвінья», «свєкольнік», «уха», «сєлянка» (зауважте, не солянка, а саме «сєлянка»), «окрошка», вже не кажучи про «шті» (а не «щі»). А що ми можемо додати? Борщ, юшка, бульйон, та й той не наш, і все? Але ж є ще чеська полєвка, польська зупа, італійське мінестроне, німецький айнтопф, французьке консоме чи буйабес. А іспанське гаспачо? Вслухайтеся в саму назву — як казав Паніковський, це ж поема! Проте для гаспачо ще не настала пора, а от мексиканську кукурудзяну зупу готувати можна в будь-яку пору року.