«Куме, знаєш, як москалі наш борщ називають?» — «Як?» — «Пєрвоє!». Жарт жартом, але з Олександром Абдуловим сталася подібна історія насправді. На зйомках фільму десь у російській глибинці зайшов він якось із приятелем пообідати в ресторан. Офіціантка, прийнявши замовлення щодо других страв, і питає: «Жидкоє будєтє?». Це при тому, що в російській мові є такі чудові назви перших страв — «ботвінья», «свєкольнік», «уха», «сєлянка» (зауважте, не солянка, а саме «сєлянка»), «окрошка», вже не кажучи про «шті» (а не «щі»). А що ми можемо додати? Борщ, юшка, бульйон, та й той не наш, і все? Але ж є ще чеська полєвка, польська зупа, італійське мінестроне, німецький айнтопф, французьке консоме чи буйабес. А іспанське гаспачо? Вслухайтеся в саму назву — як казав Паніковський, це ж поема! Проте для гаспачо ще не настала пора, а от мексиканську кукурудзяну зупу готувати можна в будь-яку пору року.
Кухню народів світу я відкрила для себе саме завдяки цій страві, а ще — через перебірливість у їжі мого сина, особливо щодо перших страв. Легше було назвати те, що він любив їсти, бо все решта перерахувати було неможливо. Зрештою, з такою проблемою зустрічається більшість матерів. А от ця незвична для українців страва відразу припала до смаку моїй дитині (сподіваюсь, що вашим дітям також).
Інгредієнти (продукти подаю, виходячи з наших реалій): 100 г олії, 50 г вершкового масла, одна велика цибулина, 4 почищені і нарізані кубиками середні картоплини, 2 почищені і також нарізані морквини, 2 зубці часнику, банка консервованої десертної (солодкої) кукурудзи, 2 ст. л. борошна, 4 скл. курячого бульйону, 2 скл. вершків (можна 3% жирності молока), 0,5 скл. молодого або консервованого горошку. Спеції (додавати за власним смаком, бо далеко не всі вже звикли до специфічних «заморських» спецій): 0,5 ч. л. сухого імбиру, 0,5 ч. л. кайєнського перцю (можна зробити суміш із чорного і білого перцю), 0,5 ч. л. базиліка, сіль.
Приготування: на пательню влити олію, як розігріється, висипати дрібно нарізану цибулю, картоплю, моркву, смажити на сильному вогні, доки не з'явиться рум'яна скоринка, додати дрібно посічений часник, смажити, постійно помішуючи. Всипати кукурудзу і продовжувати смажити ще 5 хв. Додати масло, притрусити мукою, добре перемішати, щоб не пригоріло, готувати на малому вогні ще 2 хв. Викласти в каструлю, влити бульйон, всипати спеції і готувати 30 хв. Додати горошок, влити вершки, посолити і продовжувати готувати ще 5 хв. Подавати на стіл дуже гарячим.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
