Сьогодні Україна відзначає День прапора. З цієї нагоди синьо–жовті стяги замайорять на державних будівлях, флагштоках і балконах свідомих українців. А напередодні свята представники провладних сил та опозиції ледве не побилися, з’ясовуючи, чий прапор більший. Найприкріше, що в боротьбі за право довести, що влада любить Україну не менше, ніж її опоненти, постраждав сам державний символ...

Не важко було припустити, що саме активісти цієї молодіжної громадської організації знову методично дошкулятимуть російським морпіхам, які охороняють маяки, зокрема і на мисі Сарич поблизу Севастополя. Адже тільки «братчики» заповзято, починаючи з 2006 року, раз по раз марно «штурмують» севастопольські маяки, всупереч законодавству України захоплені Чорноморським флотом Росії,намагаючись привернути увагу громадськості й державних мужів до цієї проблеми. Нинішній же порив «Студентського братства» обумовлений нещодавнім, від 2 серпня, рішенням Господарського суду Криму, яким Феміда фактично зобов’язала виконавчу службу зробити те, на що знову пішли молоді патріоти — в установленому законом порядку вилучити п’ять маяків і кілька інших гідрографічних об’єктів у російських «чорноморців» на користь держави.

Україна й українці 20–річної давнини були зовсім іншими, але водночас… такими самими, як і сьогодні. Питання у тому, на що звертати увагу. Про це журналістам розповіли соціальні психологи Олег Покальчук та Олексій Шнеєр. За словами фахівців, насамперед треба розібратися в термінології, тому що є велика різниця між поняттям «за роки незалежності» (просто відрізок часу, 20 років) і «внаслідок набуття незалежності» (проголошення України суверенною державою, виходу зі складу Радянського Союзу). Річ у тім, що зміни в психології українців сталися не тому, що Україна набула статус незалежної держави, а тому, що за останні 20 років населення пережило і неспокійні 1990–ті, і низку політичних скандалів, і Майдан, і вбивство Гонгандзе. А найголовніше — впала «залізна завіса», і для українців відкрився доступ до тієї інформації, яка раніше була за сімома замками. Можна їздити в інші країни, знайомитися з культурою, релігією будь–якого народу. І в українців з’явився вибір, багато варіантів вибору: який одяг носити, яку зачіску, які мови вчити, яку релігію сповідувати, їсти м’ясо чи бути вегетаріанцем, бути прихильником тієї чи іншої партії тощо.

5–й Всесвітній форум українців, який відбувся в Києві напередодні 20–ї річниці Незалежності, почався зі скандалу. На відміну від Леоніда Кучми, який свого часу не побоявся прийти на 3–й Форум після «касетного скандалу» й виступити під крики «Кучму геть!» та «Брехун!», нинішній глава держави Віктор Янукович захід проігнорував. Тому вигуки «Ганьба!» на його адресу довелося вислухати міністру закордонних справ Костянтину Грищенку, який зачитував привітання від Президента. Під час цього дійства на сцену під оплески залу вийшли двоє людей з плакатом «Бандократію — геть!». Дісталося й самому Грищенкові, якого з залу охрестили «московським москалем».

У Міжнародному центрі культури і мистецтв «Жовтневий палац» 10 травня відбувся концерт Київського національного університету культури і мистецтв «Мамо, вічна і кохана...», приурочений до Міжнародного дня матері.

Уже стало доброю традицією: щороку на День матері ректор Університету культури і мистецтв, народний артист України Михайло Поплавський організовує концерт, присвячений усім матерям країни. Запрошує друзів, колег, які піснями шанують найрідніших і найдорожчих для кожного з нас людей. У концерті, звичайно, беруть участь студенти університету та ще зовсім маленькі виконавці — учасники всеукраїнського телевізійного дитячого конкурсу «Крок до зірок». Ось і цього разу свято було різнобарвним і різноголосим.

«До церкви ходжу, молюся, от лише у Воскресіння не можу повірити», — такі слова можна почути від багатьох християн. Утім саме на вірі у Воскресіння заснована християнська релігія, що поширилася на всіх континентах Землі. Християни різних народів відзначають своє найголовніше свято по–різному. Українці, як відомо, печуть паски і фарбують крашанки. І пов’язують Пасху з весняним відродженням довкілля — саме розпускаються перші листочки і квіти, повертаються з вирію птахи. Природа вивільняється від зимової скутості. Ці зовнішні ознаки святкування Пасхи поєднуються з її глибинним сенсом — ідеєю свободи й перемоги над гнобителем.

Ознайомившись iз дослідженням американського психоаналітика Джин Шиноди Болен, авторки світового бестселера «Богині в кожній жінці», я зрозуміла, що спільне в нинішній жінці та давньогрецькій богині — майже все. Адже мешканки Олімпу й зовні, і за своїми вчинками були як люди.

Природа — вища гармонія. Все, що вона створила, — надзвичайне. Планета Земля завжди була населена великою кількістю рослин ще до появи людини. Вони містять у собі цінні речовини, які значно посилюють імунітет і забезпечують неприйнятність до інфекцій.

Дата Міжнародного жіночого дня «устаканювалася» довго. Прийнято вважати, що в європейському масштабі день боротьби жінок за рівні права з чоловіками почали відзначати 8 березня 1911 року. Саме цю дату, запропоновану відомою соціалісткою та феміністкою Кларою Цеткін, було обрано на ІІ Міжнародній жіночій конференції, що проходила в Копенгагені у серпні 1910–го.

Через примхи погоди українцям довелося святкувати Водохреще без снігу та льоду. Ті, хто люблять купатися на Йордан у зимовій воді, трішки розчарувалися. Адже тоді, коли на вулиці тріщить мороз, коли на воді стоїть крига, а довкола лежить сніжне борошно — купатися й цікавіше, і приємніше. Пірнеш у крижану воду — а виходиш справді наче переродженим! У цьому, власне, і є зміст цього свята, останнього з різдвяного циклу: оновитися, змити гріхи і бруд. Утiм погода може вибрати собі свято, але свято не може вибирати погоду. Тому кияни, не зважаючи на плюсову температуру, вчора за звичаєм масово посунули до водоймищ.