Meridian Czernowitz триватиме три дні. Його учасниками виступлять відомі митці з Австрії, Ізраїлю, Молдови, Німеччини, Польщі, Румунії, України, Швейцарії та Франції. Також до участі запрошені спеціальні гості — музичні гурти із  Великої Британії та Росії. «Основна мета фестивалю — повернення мистецьких і літературних Чернівців на культурну мапу Європи. Саме цим наша концепція відрізняється від інших поетичних заходів. Ще однією особливістю є активна та модна подача усіх запланованих подій: ми продемонструємо, як можна поєднувати поезію з іншими видами мистецтва», — повідомив «УМ» президент фестивалю Святослав Померанцев.

Це вже поступово стає «притчею во язицех». Щасливі з приводу омріяного вступу до столичних вишів студенти наприкінці серпня починають розуміти, що радіти зарано. Перед ними та їхніми батьками постає майже апокаліптична проблема: вступ вступом, а де знайти дах над головою — питання більш складне, яке вже стало практично риторичним. Навіть не всі найреспектабельніші університети можуть повністю забезпечити житлом усіх вступників: наявних студентських гуртожитків катастрофічно не вистачає, будівництво нових триває ще з незапам’ятних часів. Незважаючи на зменшення кількості цьогорічних абітурієнтів, не всі столичні вступники отримають «лiжко–місця».

Теплі привітання починаються з парканів, парків, провулків. Саме десь там Наталка написала свій перший текст для вітальної листівки, яку одразу ж принесла до видавництва. «О Господи, мене наздоганяють пірати, вони хочуть забрати найдорожче, що у мене є. Вони пронюхали, що у мене є скарб — ТИ!!!» І не варто думати, що тиражувати емоції така вже й безтурботна, не клопітна справа. Філософія, соціологія, історія, психологія — все це разом з душевним теплом наповнює листівку... і забезпечить зайві 10—50 доларів у кишені. Наталка навчається на факультеті соціології в КПІ і до листівок у неї «любов з першого тексту»: «Моя подруга займалася цим, бігала по різних агенціях. І я теж дуже довго бігала, залишалася після занять в інституті, десь на лавках писала ці тексти. Мені стало цікаво, оскільки я люблю вигадувати якісь вірші, розповіді, дуже люблю писати. Мені сходу сподобалося, і в мене відразу почали брати тексти. Так усе і завертілося»...

«З того часу, як я став визнаним письменником, веду своєрідний чарт того, скільки різні людці витрачають на мене в ресторані, сплачуючи мої бізнес-ланчі. Найвища позначка поки що десь під 100 євро, що не надто мене тішить. Всього-на-всього пляшка пристойного вина, моя амбіція — принаймі вдвічі перевищити цю суму... Було б так чарівно вести шпальту про вишукану їжу в солідній газетці, я був би ще популярнішим...» — каже, розвалившись у кріслі, модний молодіжний письменник Стюарт Хоум. Поєднуючи у своїх творах окультизм, порнографію та гуманістичну критику сучасного суспільства з повною неповагою до авторських прав інших письменників, цей англійський антиджентльмен зажив загальноєвропейської слави... інтелектуального автора.

Виявляється, маленька і скромна Тернопільщина веде з-поміж інших регіонів України перед і в деяких дуже специфічних сферах. Наприклад — розвитку такої молодіжної субкультури, як готи. Коли місцеві сільські бабусі бачать цих хлопців і дівчат (справді дуже схожих на вампірів, відьм та їм подібних персонажів із сучасних фільмів жахів), то відразу починають хреститися і читати «захисні» молитви, а також із щирим острахом констатувати, що кінець світу таки ось-ось настане. Насправді ж готи зовсім не такі жахливі, як їхній «прикид». Навпаки, зовсім не страшні, зате дуже оригінальні.

Поки Україна готується освоювати ниву міжнародних готичних фестивалів, такий захід успішно відбувається у Німеччині. Ім'я йому — Wave Gotik Trefen (WGT). Цьогоріч лейпцигський фестиваль відвідали три українські проекти — Gray/scale, Dust Heaven і «Кому ВниZ», останній, до речі, вже вдруге. «Україна молода» поцікавилася у лідера «Кому ВниZ», як їм велося у Німеччині, і заразом запитала, чи не збирається команда на Збаразький фест.

Зараз будь-який підліток може спокійно зайти до аптеки і впевнено попросити: «Презервативи, будь ласка!» Більше того, аптекарі ставитимуть його в приклад іншим юнакам. Його не «розбиратимуть» на шкільних зборах, не викликатимуть батьків до школи і тим більше не цікавитимуться, а навіщо такому маленькому такі дорослі і «непристойні» речі. Сучасний підліток навряд чи повірить своєму батьку, який, знайшовши у кишені сина ці самі засоби захисту і пустивши з приводу цього скупу чоловічу сльозу, розкаже, як ще двадцять років тому слово «презерватив» вимовлялося пошепки. Взагалі-то і саме слово знали лише інтелігенти, а представники робочого класу вживали його не досить пристойні синоніми. А в радянську історію кондом, чи то презерватив, увійшов під гордою назвою «виріб №2», а першим і найголовнішим засобом індивідуального захисту вважався... протигаз.
Поки радянські обивателі стверджували, що «в Радянському Союзі сексу нема», закордонні історики досліджували історію виникнення презерватива. Гадаю, аби її вивчали у старших класах середньої школи, не замість, звичайно, а принаймні поруч з історією наукового комунізму, з цього предмета в атестатах не з'являлось би четвірок.

В Україні шотландський рок-гурт Mystery Juice рекламувала не тільки Британська Рада, якій дуже хотілося чимшвидше виконати план з мистецьких програмах в Україні. Олег Скрипка, лідер гурту «Воплі Відоплясова», теж не шкодував гарних слів щодо своїх колег: вокаліста Тіма Меттью (Tim Matthew), гітаристів Дональда МакДугала (Donald MacDougall) та Джо Піта (Joe Peat) і барабанщика Дональда Хея (Donald Hay). Мовляв, то є дуже круті хлопці. Вони круті тим, що хочуть відродити етніку, бо мало хто знає, що етніка — це запальна швидка танцювальна музика. Сам Олег познайомився з шотландцями кілька років тому, коли обидва гурти, «ВВ» і Mystery Juice, виступали на фестивалі в Якутську.