У час квітучого розвитку науково-технічного прогресу жодна людина не може уявити свого життя без РС, тобто персонального комп'ютера. Комусь він вкрай потрібен для роботи, хтось надає перевагу музиці та фільмам, і лише справжні комп'ютерні генії можуть знайти своєму «пісюку» інше призначення. Отже, плачте сисадміни!

Один із класиків кіберпанку, американський письменник Брюс Стерлінг, розмірковуючи в новому романі Zeitgeist про межі зростання в шоу-бізнесі, передбачає його занепад і перевтілення в нову сутність. Початок цього перетворення ми або вже прогавили, або ще не помітили.

Минулого тижня, випадково завітавши до рідного незакінченого інституту, я була просто вражена: у половини дівчат-однокурсниць і навіть одного з хлопців безiменний палець правої руки прикрашала обручка. Відсутність на парах другої половини дівчат нашого потоку староста пояснював викладачам передшлюбними клопотами. Оце так! Тоді як я, поринувши у кар'єрний вир, словосполучення «особисте життя» вживала лише як форму майбутнього, мої подруги активно його влаштовували. І таки влаштували! Мої недолугі спроби наздогнати втрачене звелись — ні, не до приставання до всіх знайомих і незнайомих чоловіків із пропозицією руки, серця та інших життєво важливих органів, а до пошуку відповідей на запитання: «Чому?», «Чи не зарано?», «Чому саме зараз?».

Справжній студент у своєму житті повинен зробити три речі: завалити хоча би один екзамен, прогуляти хоча би одну пару і хоча би рік пожити у гуртожитку. Ну, з першими двома проблем не буде — дурна справа нехитра. А от гуртожиток не кожен стерпить. Хоча і вони бувають ой які різні. Головне — правильно вступити. А «поступати правильно» краще у навчальний заклад, максимально віддалений від рідної домівки — тільки так студент зможе оцінити усі принади гуртожитського життя.

Експериментують «інгредієнти» панк-тріо «Борщ» із різноманітними стилями. Однак до останнього часу трималися осторонь масних елементів українського металу. Судячи з усього, пісна закваска для «Борщу» вже не актуальна. Тому вони й не відмовилися доповнити тьмяне меню щорічного Corefest'у. Фестиваль нарешті перекочував у пристойніші апартаменти — клуб «Утюгі».