Приходить дуже сором'язливий чоловік до аптеки і потихеньку,
аби ніхто, не доведи Боже, не почув, звертається до провізора:
— Пані, чи є у вас засоби, так би мовити, захисту?
— Шановний, у нас тут не міністерство оборони!
Зараз будь-який підліток може спокійно зайти до аптеки і впевнено попросити: «Презервативи, будь ласка!» Більше того, аптекарі ставитимуть його в приклад іншим юнакам. Його не «розбиратимуть» на шкільних зборах, не викликатимуть батьків до школи і тим більше не цікавитимуться, а навіщо такому маленькому такі дорослі і «непристойні» речі. Сучасний підліток навряд чи повірить своєму батьку, який, знайшовши у кишені сина ці самі засоби захисту і пустивши з приводу цього скупу чоловічу сльозу, розкаже, як ще двадцять років тому слово «презерватив» вимовлялося пошепки. Взагалі-то і саме слово знали лише інтелігенти, а представники робочого класу вживали його не досить пристойні синоніми. А в радянську історію кондом, чи то презерватив, увійшов під гордою назвою «виріб №2», а першим і найголовнішим засобом індивідуального захисту вважався... протигаз.
Поки радянські обивателі стверджували, що «в Радянському Союзі сексу нема», закордонні історики досліджували історію виникнення презерватива. Гадаю, аби її вивчали у старших класах середньої школи, не замість, звичайно, а принаймні поруч з історією наукового комунізму, з цього предмета в атестатах не з'являлось би четвірок.
Шкіряні мішечки як засіб захисту
Більшість істориків дотримуються думки, що вперше дещо подібне до сучасного презерватива почали використовувати давньоримські солдати. Виявляється, безстрашні легіонери не так боялися ворогів, як «поганої хвороби», отже, вигадали захищати себе... висушеними овечими кишками. У той же час у Давньому Єгипті статевий прогрес сягнув іще далі, і для комфорту та безпеки фараонів та багатої знаті кожум'яки виготовляли чохли з ніжної шкіри тварин та їхніх внутрішніх органів. Із падінням Римської імперії вояки, а відтак і цивільні, забули про статевий захист. Ідея відновлення цих виробів з'явилась аж у середні віки. Європейська знать перестраховувалася не лише за допомогою кишок великої рогатої худоби, а й клаптиками матерії, просякнутої «чарівними» і, слід думати, досить смердючими засобами. Появою презерватива у більш-менш осучасненому вигляді світ зобов'язаний Колумбу. Мореплавець завіз до Європи каучук. Щоправда, доблесний Колумб та його команда завезли усе в комплексі: і «морську хворобу», яку потім назвали сифілісом, і засоби захисту від неї. До того часу європейці, з легкої руки доктора Кондома, який поставив виробництво «кишкових» засобів на потік, змушені були захищатись натуральними продуктами. Переломним в історії гумового протизаплідного засобу вважається 1843 рік, коли було відкрито процес вулканізації гуми. З ХХ століття кондоми набувають усе більшої популярності. Проте вони ще далекі від досконалості, оскільки більше нагадували автомобільні шини чи гумові підошви чобіт. А от у 1921 році з'являються перші прабатьки сучасних виробів — презервативи з вулканізованого латексу. Звичайно, «вироби № 2» стали тоншими та міцнішими за своїх «пращурів».
І все-таки презервативи не користувалися тоді шаленою популярністю ані в дорослого населення, ані тим більше в молоді. Розквіту венеричних хвороб не спостерігалося (до того ж народ свято вірив у дію щойно винайдених антибіотиків як у панацею від усіх хвороб), а контроль за процесом дітонародження суперечив релігійним канонам. Отже, найчастіше презервативи використовували не за основним призначенням. Наприклад, достеменно відомо, що в часи Другої світової війни кондоми натягали на стволи карабінів при висадці десантників на пляжі Нормандії чи Перської затоки. Їх натягували на ноги піхотинці, аби вони не промокли під час довгих переходів.
Уперше про сенс статевого захисту замислились на початку 80-х, коли лікарі відкрили вірус ВІЛ-СНІД, а в 1986-му наукове відкриття набуло широкого розголосу. Тоді з’ясували, що хворобі можна завадити двома методами: все життя утримуватись від статевих контактів (на це можуть погодитись хіба що тибетські монахи) або ж захищатись.
Сексуальна революцiя як двигун прогресу
Шаленому зростанню попиту на захисні засоби сприяв розвиток сексуальної революції — якщо невідомо де, невідомо з ким і невідомо навіщо — без «гумки» не обійтись. Тоді засіб починають пропагувати у навчальних закладах, листівках, з'являються перші реклами. Презервативи широкою ходою крокують планетою, але до СРСР, де сексу, як відомо, немає, так і не доходять. У кінці 80-х презервативи, звичайно, з'являються в аптеках, але більше нагадують усе-таки гумові стельки для чобіт, що надовго відбиває у радянської молоді бажання захищатись. Як пояснив мій 40-річний знайомий, батько чотирьох дітей, ні про яке задоволення за таких умов не йшлося, а до презервативів він і досі ставиться із, м'яко кажучи, упередженням.
Купівля презерватива у тогочасній аптеці, особливо для батька сімейства, для молодого комсомольця, активіста, спортсмена і далі за текстом, узагалі прирівнювалася до громадянського подвигу. Аптекарки грізно цікавились, чи є покупцю 18 років, тільки що не запитували свідоцтво про шлюб, а навіть отримавши ствердну відповідь, дивилися з осудом.
Гумовий лікнеп
У сучасній «гумовій промисловості» презервативи здебільшого роблять із натурального латексу. Це — сік дерева гевеї, яке культивується в Америці та Південно-Східній Азії. Найякіснішим вважають латекс із Малайзії. Латексний презерватив приблизно на 92 відсотки створений із натурального латексу, решта — різні добавки у вигляді вулканізаторів, стабілізаторів та інших, які додають міцності. Але, як виявляється, і вони не ідеальні. Такі вироби бояться сонячного світла та високої температури. По-друге, можуть викликати алергічну реакцію. На вищому ступені розвитку стоять кондоми з поліуретану. Вони значно дорожчі за латексних колег, проте можуть витримати найвищу температуру. Але рвуться (а також мнуться і гнуться) на порядок більше. Так, за результатами досліджень закордонних учених, відсоток пошкоджень латексних виробів становить три проценти, а поліуретанових — 4,2. Якщо перефразувати відоме сталінське висловлювання — народження однієї людини в результаті пошкодженого презерватива — це трагедія, а народження мільйонів — статистика.
Як не дивно, але існують ще «натурали» (не за орієнтацією, а за способом життя), які надають перевагу кондомам із кишок тварин. Є попит — є пропозиція. Але презервативи шкіряного походження вкрай ненадійні: мало того, що не захищають від небажаної вагітності, а й пропускають венеричні хвороби. Як експеримент виробляють презервативи із синтетичних полімерів. Крім довгого терміну придатності вони не мають інших переваг.
Що нашому добре, те азіату — кінг сайз?
Виявляється, поширені чутки про розділення кондомів на «європейський» та «азіатський» розміри — не більше, ніж «мулька». Будь-яка фабрика незалежно від її географічного розташування виготовляє презервативи на «розмір замовника». Так, цитуючи Європейський Союз (CEN — один із «диктаторів» розмірів на вироби), довжина презерватива не повинна бути меншою за 170 міліметрів, а номінальна ширина — від 44 до 56 міліметрів. До речі, аби деякі леді не хiхiкали, під шириною мається на увазі не діаметр, а половина довжини його окружності.
Сучасна гумова промисловість випускає презервативи на всі смаки (вибачайте за каламбур). Класифікують їх за якістю гуми, присутністю змазки та наявнiстю різних «іграшкових елементів». Останні, звичайно, не купиш у звичайній аптеці — спеціально для «гурманів» існують секс-шопи. Від різнобарв'я асортименту цих спеціалізованих магазинах просто розбігаються очі. Тут вам запропонують контуровані кондоми, що мають повністю анатомічну форму, текстуровані (із пухирцями, зірочками, хоч у формі Міккі-Мауса чи Діда Мороза), із ароматизованою змазкою із запахом фруктів, приправ, дезодорантів, навіть такі, що світяться у темряві й одягаються без допомоги (разом із самим виробом запаковується гумова стрічка, і аби натягнути цей виріб, треба просто потягнути за стрічку. На мою думку, досить зручно, особливо коли руки зайняті).
Зараз кожна країна, що поважає себе і своїх громадян, випускає власну марку кондомів. В Україні це — «Козацькі» та «Первак». А найавторитетнішими у світі вважають французькі Innoteс та німецькі Durex. Аби я мала причетність до Міністерства охорони здоров'я, то вкотре би почала моралізувати на тему того, що гумові вироби слід купувати лише в аптеці чи у спеціалізованих закладах (у тих-таки секс-шопах). На радість, у сучасної молоді проблем із цим не виникає — аптекарки зазвичай турботливо пояснюють молодим людям, чим одна марка відрізняється від іншої і навіть допомагають підібрати розмір (за умови, звичайно, якщо вчора за вечерею власна дочка не представила сьогоднішнього покупця як свого кавалера). Хоча, звичайно, купівля звичайних презервативів уперше є цілою подією. Наприклад, один мій знайомий довірливо розповів, що на першому курсі інституту впевнено зайшов до аптеки і придбав 30 упаковок цих засобів. Звичайно, влаштовувати секс-марафон він не збирався, просто таким чином хотів затоваритися на цілий рік, аби звести походи до аптеки до мінімуму.
