«То в місті страшно, а в морі чітко знаєш, що робити»

«То в місті страшно, а в морі чітко знаєш, що робити»

На подорож, у яку вирушив два роки тому 32–річний Денис Щербина з Кривого Рогу, відважитися міг хіба що справжній відчайдух. Власноручно виготовивши маленький вiтрильний катамаран фактично з пінопласту, він примудрився на ньому через Чорне, Мармурове, Егейське та Середземне дістатися Червоного моря і Єгипту. При цьому Денис практично не мав при собі грошей і не переймався візами.

Святі і грішні на стінах храму

Святі і грішні на стінах храму

Талановитий музикант та художник Микола Гаврилів, якого в мистецьких колах міста називають «львівським Далі», є ще й майстром із розпису церков. Його роботи прикрашають десятки вітчизняних храмів. Одна з його найкращий робіт —греко­католицький храм архістратига Михаїла у селі Верин Львівської області, де святі одягнені у вишиванки, а вівтар розписаний українськими краєвидами та відомими історичними постатями, серед яких також вихідці з Верина, сотники УПА Явір та Грабенко. До свята Великодня майстер завершує розпис стіни цього храму зі страсними та пасхальними сюжетами.

Потовстішати, щоб... вижити

Потовстішати, щоб... вижити

Анорексією, хворобою, коли людина відмовляється від їжі й доводить себе до повного виснаження, Таня Забзалюк із Нікополя захворіла, коли їй було 17 років. Смерть улюбленого дідуся настільки приголомшила дівчину, що вона не могла справитися з депресією. Почав боліти шлунок, пізніше медики виявили хронічний гастрит і посадили Таню на дієту. Власне, з цього все й почалося...

Тут навіть на груші ростуть... гарбузи

Тут навіть на груші ростуть... гарбузи

Як зізнається Олександр Кріпак, зайнятися городиною він був змушений не від доброго життя. Адже спершу мріяв після отримання диплома агронома в Дніпропетровському аграрному університеті працювати в колгоспі рідного Мишуриного Рогу, великого села на березі Дніпра у Верхньодніпровському районі на Дніпропетровщині. Але не так сталося, як гадалося. Колгосп уже дихав на ладан, і Олександр зловив себе на тому, що хоче поекспериментувати з помідорами, баклажанами та солодким перцем. Мама для цього відвела синові четвертину городу, і пішло–поїхало...

Чоловік займається улюбленою справою вже два десятиліття і подальшого свого життя без неї тепер не уявляє. Що сприймається, певною мірою, й символічно. Адже батько Олександра, Іван Олександрович Кріпак, який нещодавно відзначив своє 85–річчя, колись працював секретарем у легендарного кукурудзівника Марка Озерного, згодом закінчив факультет журналістики Київського державного університету, є автором декількох книг, протягом 20 років очолював місцеву сільську раду. Отож доводиться говорити про землеробські традиції. Тільки з плином десятиліть вони з традиційної кукурудзи зусиллями Кріпака–молодшого дали про себе знати у справді несподіваному ракурсі.

«Ця епоха належить вільним людям»

«Ця епоха належить вільним людям»

За шістнадцять років у високій моді харківський дизайнер Костянтин Пономарьов створив більше двадцяти колекцій одягу, кожна з яких вирізняється не лише оригінальністю замислу, а й, як він каже сам, таїть у собі елемент жарту автора над самим собою. Він не просто художник, а й філософ, завдяки чому його Будинок моди став брендовою фішкою Харкова. Найбільше професійне досягнення Костянтина на сьогодні — авторська колекція одягу з натурального хутра, що вважається найдорожчою в історії вітчизняної моди.

«Вона чула мою молитву»

Біда з 18–річною Олександрою Поповою з Миколаєва сталася майже одночасно з Оксаною Макар. Нагадаємо, голу побиту дівчину знайшли випадкові перехожі у сквері Чорнобильців. Без тями її доправили в лікарню швидкої допомоги Миколаєва. У Олександри, яка понад 20 діб перебуває в комі, важка черепно–мозкова травма з набряком головного мозку, перелом грудини і ребер, розрив легень, а також повністю зім’ята трахея, через що тривалий час дівчина була на штучній вентиляції легенів. Пізніше хірурги зробили отвір в області трахеї, щоб подавати кисень безпосередньо до легень. Кожну добу на її лікування рідні мають витрачати до трьох тисяч гривень, не рахуючи грошей на можливу нейрохірургічну операцію і подальшу реабілітацію. Наразі всі витрати щодо лікування Саші взяв на себе фонд Ріната Ахметова «Розвиток України».

«Кайф не лише в тому, щоб вцілити»

«Кайф не лише в тому, щоб вцілити»

Особисто я ніколи не розуміла мисливців і їхнього бажання позбавити життя нещасну загнану тварину. Та що візьмеш із них, чоловіків, у яких інстинкт мисливця зберігся в генах ще від первісних часів, коли вони полювали на мамонтів, щоб прогодувати своє сімейство. Але щоб жінка взяла до рук рушницю — це щось аномальне. Коли знайомі розповіли мені про одну з таких представниць прекрасної половини, відразу подумала: напевне, тато «підсадив» доньку на таке незвичне для жінки хобі. І тато як мінімум був міліціонером. Та знайомство з Людмилою Кундюк повністю розвіяло всі мої припущення.

Рік народження — 1900–й

Рік народження — 1900–й

Учені досі не знайшли розгадки феномену довгожительства. І що цікаво — його показники мало залежать від середньої тривалості життя в тій чи іншій країні. В Україні ця тривалість останнім часом лише знижувалась і значно відстає від сусідніх європейських держав. Але при цьому кількість наших співвітчизників, що переступили 100–рiчний рубіж, залишалась упродовж минулого десятиріччя приблизно однаковою, коливаючись від 1200 до 1500 осіб. А українець Григорій Нестор, який помер у 2007–му у вiцi 116 рокiв, певний час залишався найстаршим чоловіком не тільки у нас, а й в усьому світі. Сьогодні найстаршими в Україні вважають мешканця Тернопільщини Петра Лизана, якому незабаром виповниться 112, та 115–річну Катерину Козак з Івано–Франківщини. Про секрети чоловічого довголіття ми вирішили розпитати прапрадідуся Петра.

Пошук невбитої краси

Пошук невбитої краси

Фотографії цього майстра були схожі на мистецькі картини ще до появи комп’ютерної графіки. У пошуках унікального кадру він готовий їздити, без перебільшення, на край світу, забиратися до непролазних ущелин і годинами очікувати благоговійної миті, коли ніч відступає перед світанком. Але, як з’ясувалося нещодавно, красивим може бути не лише далеке, а й «Близьке». Саме під такою назвою Володимир Оглоблін презентував виставку фотографій, знятих на Харківщині. Над цим проектом майстер працював довгих сім років, проїхавши з камерою всі 27 районів області.

Дуб, якого не зігнув КДБ

Дуб, якого не зігнув КДБ

Їм відміряли по максимуму — розстріл. Засліплена ненавистю до непокірних українців радянська Феміда спершу не залишила жодних шансів Дмитру Верхоляку та ще кільком його побратимам. Хоча в цей час організований національно–визвольний рух уже перестав бути загрозою Москві, а Микита Хрущов налаштовувався проголосити на ХХ з’їзді КПРС курс на боротьбу з наслідками «культу особи» Сталіна.

Тодi ж у камері смертників колишній сотник УПА на псевдо «Довбуш», готуючись постати перед Всевишнім, запитав Дмитра, чи не жаль йому так рано вмирати. Той спокійно відповів: «За Україну — не жаль. Жалкую лише, що мало ­встиг для неї зробити».