Свою нову виставу «Те, що приховують французи» за п’єсою драматургів Жан–Жака Брікера та Моріса Ласега театр «Сузір’я» випустив під грифом «До шістнадцяти». Обмеживши тим самим глядацький контингент, усім іншим він «маякнув»: буде гаряче, пікантно, «лоскотно», не виключено, що й еротично. Місцями... Представникам театрального маскульту до подібних пропозицій не звикати — вони на них відгукуються охоче, а театри, зважаючи на репертуарну політику, вважають їх своєю адресною аудиторією. Тим же, хто шукає більш естетських, вишуканих варіантів своїх стосунків iз театральним мистецтвом, мали б сподобатися актори, що грають у виставі: Лев Сомов, Ксенія Ніколаєва, Валентин Томусяк, Альона Колесніченко, Михайло Досенко... Після перегляду спектаклю варто визнати, що більше поталанило таки першій категорії глядачів.

Якщо опиратися на цифри, викладені міністром Михайлом Кулиняком у підсумковому звіті за рік, фінансовий стан справ вітчизняної культури помітно покращується. Загалом галузь профінансована майже на сто відсотків, мінімальну зарплату впродовж року піднімали чотири рази, зараз вона становить 1004 грн. на місяць, середня зарплата — 2048 грн.

У вівторок Комітет Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва виніс свій вердикт законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про гастрольні заходи в Україні». Документ, який пройшов перше читання в парламенті, за словами голови комітету Наталiї Королевської, вирішили відхилити й до другого читання не рекомендувати. Але це зовсім не означає, що в історії, яка підірвала мистецький простір минулої осені, вже можна ставити крапку. Цілком можливо, що проект, про абсурдність якого люди, які займаються гастрольною діяльністю, можуть говорити годинами, наступного тижня знову вигулькне у ВР.

Цього разу Театр Націй гастролюватиме відразу на двох столичних майданчиках: виставу «Фрекен Жюлі» підопічні Євгена Миронова зіграють 24—25 березня на сцені Театру імені Франка, а «Кілера Джо» — 26—27 березня в Опереті. Обидві вистави варті уваги гурманів від театру — аналізуючи ці спектаклі, московські критики відверто зловживали найвищими формами порівняння, причому не завжди свої фахові епітети вони вплітали у беззаперечно позитивний контекст.

«Вирій загублених душ» — це розповідь про українську еміграцію початку двотисячних років. Історія, що вийшла у видавництві «Зелений пес», — не перша в літературному доробку журналістки, кореспондентки «України молодої» (1995—2006 роки) Тетяни Ковтун. Вона — автор книги «Не повертайся спиною до звіра», лібрето за романом Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея»...

«Вирій загублених душ» багато в чому наслідує традиції шахрайського роману, але водночас твір насичений асоціаціями, що створюють сучасний культурний та філософський контекст.

Минулого року, представляючи у Черкасах проект «Тарас», режисер Сергій Проскурня змалював такий план народження цього масштабного театрального твору: періодично глядачам будуть презентовані окремі епізоди майбутнього епосу, а прем’єра фінального варіанта шестигодинної вистави з двома антрактами відбудеться у 2014 році. Поки що робота над спектаклем за тетралогією Богдана Стельмаха «Тарас» у Черкаському драматичному театрі імені Шевченка триває без форс–мажорів та запізнень. Минулого року Проскурня показав останню частину спектаклю, «Тарас. Слава», наступного — театр готуватиме дві перші частини, «Доля» та «Безталання». А минулої суботи у Черкаському театрі показували епізод «Тарас. Слова». У цій частині йдеться про період Кирило–Мефодіївського товариства, тут поряд із Шевченком — Пантелеймон Куліш, Михайло Костомаров, Варвара Рєпніна, а завершується вона доносом Олексія Петрова, після якого Шевченка розподіляють рядовим у Оренбурзький корпус.

На заклик фонду «Велика родина» взяти участь у Конкурсі кінопроектів, присвяченому 200–річчю Тараса Шевченка, відгукнулося 33 учасники. Після першого туру їх залишилося 29. Троє дійшли до фіналу. Остаточний літературний варіант своєї кіноідеї фіналісти мали надати організаторам за два з половиною місяці. У цей дуже стислий термін не вдалося вкластися політологу Андрію Окарі, хоча саме його твір «Тарас Шевченко. Заклинання Дніпра» був фаворитом Конкурсу після другого туру. Тож за перемогу змагалися два Олександри — Гаврош та Денисенко. Призовий фонд міжнародне журі, співголовами якого були кінознавець Любомир Госейко (Франція) та оператор Юрій Гармаш (Україна), вирішило розділити між обома фіналістами: переможець Олександр Денисенко отримав 120 тисяч гривень, володар другої премії Олександр Гаврош — 80 тисяч гривень. «На адресу оргкомітету конкурсу надійшло багато пропозицій, і не тільки тих, які пов’язані з кіно, — розповіла Голова наглядової ради фонду «Велика родина» Віра Ульянченко. — І надалі Фонд буде відкритий для таких пропозицій, ми готові підтримати ідеї вшанування пам’яті Кобзаря, що стосуються театру, образотворчого мистецтва, музики... Також правління Фонду планує звернутися до Президента України з пропозицією оголосити 2014–й рік Роком Тараса Шевченка». А тим часом Олександр Гаврош та Олександр Денисенко розпочинають новий етап своєї Шевченкіани — обоє мають намір згодом представити готовий фільм за власним сценарієм. Не виключені й телевізійні версії...

Сергій Безруков, Єгор Бероєв, Ніна Русланова, Марина Голуб, Федір Добронравов, Лія Ахеджакова, Дмитро Дюжев, Андрій Федорцов, Анастасія Заворотнюк, Катерина Васильєва, Олексій Горбунов, Михайло Пореченков, Гоша Куценко ... Цих та інших акторів першого ешелону продюсер Георгій Малков якимось дивним чином зібрав у своєму альманаху «Мами». Дивним, бо це справді найбільш затребувані актори російського кіно, робочі графіки яких розписано на кілька років наперед. «Ми максимально підлаштовувалися під акторів, але найголовніше — актори самі хотіли знятися у цьому фільмі і завжди йшли нам назустріч», — так сформулював секрет цього сузір’я в «Мамах» Георгій Малков.

Фінал минулорічного фести­валю «Тиждень актуальної п’єси» став лише комою, яка відмежувала його теоретичну частину від практичної. Визначившись із трьома переможцями, організатори, як і обіцяли, готові презентувати вистави за цими п’єсами. Спектаклі було профінансовано в рамках гранту Фонду Рiната Ахметова «І3».

Програма відзначення 125–річчя режисера Леся Курбаса — масштабна, насичена і багатовекторна. Директор Центру Леся Курбаса Неллі Корнієнко сподівається, що ця програма вшанування пам’яті видатного режисера спровокує новий етап у вивченні оригінального досвіду творця модерного національного театру європейського рівня.