Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Чулпан Хаматова та Євген Миронов у виставі «Фрекен Жюлі».
Цього разу Театр Націй гастролюватиме відразу на двох столичних майданчиках: виставу «Фрекен Жюлі» підопічні Євгена Миронова зіграють 24—25 березня на сцені Театру імені Франка, а «Кілера Джо» — 26—27 березня в Опереті. Обидві вистави варті уваги гурманів від театру — аналізуючи ці спектаклі, московські критики відверто зловживали найвищими формами порівняння, причому не завжди свої фахові епітети вони вплітали у беззаперечно позитивний контекст.
Режисер вистави «Фрекен Жюлі» — відомий німецький експериментатор Томас Остермайєр. З категорією жінок, до якої належить головна героїня, він був прекрасно знайомий: у своєму театрі «Шаубюне» в Берліні він ставив «Нору» та «Гедду Габлер» Генріха Ібсена. Цього разу історію «падіння» графської доньки, яка стала коханкою лакея, мусили зіграти актори російські, психотип яких, за логікою, має дисонувати з внутрішнім світом героїв Августа Стрінберга. Якщо це припущення має право на існування, то Євген Миронов та Чулпан Хаматова тут — виняток із правил. Оскільки їхнiй акторський потенціал безапеляційно перекреслює ці очевидні висновки. Не останню роль у цьому порозумінні особистостей, як літературних, так і реальних, а також культур, які вони представляють, відіграв автор сценічної версії Михайло Дурденков. Його особливе прочитання Стрінберга та переселення героїв на Рубльовку дозволило режисеру вирішити виставу у стилі анатомічного театру, де найдрібніші фізіологічні деталі мають колосальне навантаження, де на столі кухарка Крістіна патрає курку, а потім на ньому ж Жан розкладе свою господиню Жюлі... «У світі, де гордість вимірюється банківським рахунком, немає місця людським почуттям», — щоб донести цю думку режисера до глядачів, акторам довелося опиратися своєму попередньому досвіду і не виправдовувати своїх героїв, не співчувати їм, як раніше...
Інтрига «Кілера Джо» зашифрована у прізвищі автора п’єси, за якою поставлена ця вистава. Трейсі Леттс — лауреат Пулітцерівської премії, він не лише драматург, а й актор, який багато років співпрацював iз провідним Чикагським театром «Степпенвульф».
Головні герої «Кілера Джо» — брат i сестра, які вирішують убити свою матір щоб отримати страховку, і наймають для цього професійного кілера, а той виявився копом... Історію, замішану на інтелектуальному трилері та «чорній комедії» у стилі Тарантіно, в Театрі Націй поставив болгарський режисер Явор Гирдиєв. У ролях — Олександр Новін, Юлія Пересильд, Олена Морозова, Андрій Фомін, Віталій Хаєв...
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>