Листопад, вочевидь, нещасливий місяць для громадянина США, 45–річного Роберта Флетчера, який усіляко видає себе за успішного мільйонера. Рік тому на початку листопада цього «професора фінансів» українські прикордонники затримали у поїзді на кордоні з Росією, звинувативши в підробці українського паспорта. А позавчора наручники на руки американця наділи бійці столичного «Беркута» та співробітники СБУ. Адже, як повідомили «УМ» у департаменті зв’язків із громадськістю МВС, ще в суботу слідчий відділ Голосіївського рай­управління міліції Києва порушив кримінальну справу відносно пана Флет­чера за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК (шахрайство в особливо великих розмірах). До речі, на батьківщині, у США, з ним уже тривалий час хочуть поспілкуватися тамтешні спецслужби. І знову ж таки, з приводу шахрайства.

Минулого тижня в далекому Азербайджані, за старою доброю традицією, знову лунали слова «Одеса» та «Броди»: на енергетичному саміті затвердили показники техніко–економічного обґрунтування нафтотранспортного коридору зі столиці Азербайджану до польського Плоцька. Вартість першого етапу нафтогону для каспійської нафти в обхід Росії становитиме один мільярд доларів при прокачуванні 9 мільйонів тонн нафти. Але... Експерти дуже скептично оцінюють шанс цієї «труби» найближчим часом качати «чорне золото» із чорноморського порту на захід, а не навпаки.

За кілька тижнів у прокат виходить фільм «Населений острів». Ця стрічка — з категорії таких, що гарантують собі посилену увагу кіногромадськості ще на етапі знімального періоду. Над його створенням у поті чола працювали найкращі сили пострадянського кінематографа — Федір Бондарчук, Олександр Роднянський, Максим Осадчий та інші. Бюджет стрічки — 36 із половиною мільйонів доларів — вказує на безпрецедентну масштабність проекту. І така зірковість та постановочний розмах цілком виправдані. Адже першоосновою «Населеного острова» став однойменний «антитоталітарний» роман Аркадія та Бориса Стругацьких. Сценарій до фільму написали українські фантасти Марина і Сергій Дяченки.

«Скромний, романтичний, надзвичайно красивий і зірковий», — такими компліментами засипала австралійського кіноактора Х’ю Джекмана редакторка журналу «Піпл» Елізабет Споркін. Її думку поділяють чимало жінок, до яких належить і Ніколь Кідман. Співвітчизниця, добра подруга і партнерка Джекмана по фільму «Австралія» зізналася, що вважає Х’ю дуже класним. Саме Джекман очолив щорічний рейтинг «найсексуальніших із нині живих чоловіків», який днями оприлюднив журнал «Піпл». І справді, чим не чоловік мрії — стрункий, підкачаний, уже понад 12 років закоханий у свою дружину, Дебору–Лі Фурнесс, із якою має двох дітей, співає романтичні балади, любить побалувати сім’ю смачною вечерею власного приготування...

Лютерани Фінляндії навіть не знають, як реагувати — сміятися чи обурюватися. Таку складну гаму почуттів викликала у вірян, надто ж у церковної верхівки, заява пастора Оллі Аалто з невеличкого містечка Іматра поблизу російсько–фінського кордону. Чоловік, який відслужив на парафії понад два десятиріччя, повідомив керівництво єпархії Міккелі про те, що збирається... змінити стать. За словами Аалто, він стомився вести подвійне життя, адже насправді давно відчуває себе жінкою.

З часу завершення в НБА ери могутніх «Чикаго буллз» Східна конференція Національної баскетбольної асоціації розглядалася як слабша за аналогічне західне утворення. Визнані лідери Заходу — «СанАнтоніо сперз» чи «ЛосАнджелес лейкерз» — із дивовижною постійністю виходять до «плейоф», тоді як колишні чемпіони зі Сходу, як­от «Маямі хіт», можуть наступний сезон провести на дні турнірної таблиці.

З акторкою київського Молодого театру, заслуженою артисткою України, дружиною міністра культури і туризму Лідією Вовкун ми зустрілися невдовзі після святкування її ювілею, «коли відчуває себе душа — Імператрицею». Говоримо про початок її творчого шляху, про навчання в театральному інституті імені Карпенка–Карого, про народження сина, в якого зараз уже є свій маленький хлопчик, про призначення в Чернівці, про роботу в театрі імені Кобилянської, про переїзд до Києва... Але про мистецтво говорити цікавіше, ніж про справи родинні, тож значно більше часу приділяємо новій прем’єрі Молодого театру — моноспектаклю «Емілі» за п’єсою американського драматурга Льюїса.

Укладання антологій — безпрограшна лотерея, бо цей книжковий формат об’єднує читачів різноманітних смаків. Такі збірки завжди провокативні, оскільки нав’язують незвичний алгоритм прочитання відомих текстів. Антології здебільшого екзотичні — як ікебана, що несподівано поєднує улюблені та байдужі вам квіти. І, як ікебана, мистецтво укладання антологій — давнє й поважне. А віднедавна творення подібних міксів — ще й виразно ринкова справа, яка цілком вписується в схеми новітньої логістики.

Мабуть, розташованій у далеких Карпатах бойківській Липовиці більше пасувало б називатися Решетилівкою. Навіть за правом історичного старшинства, бо в архівних документах це прикарпатське село згадується на півстоліття раніше, ніж райцентр на Лівобережжі України. Та й за спеціалізацією полтавська Решетилівка відома передусім ткацтвом, а Липовиця, де нині мешкає 1635 осіб, завдяки давній прихильності до сит–решіт може претендувати на неофіційний статус світової столиці з цього виду народних ремесел.