Позавчора у варшавському шпиталі помер від інфаркту на 81–му році життя славетний актор Ян Махульський, повідомляє «Газета виборча». Він був також режисером, викладачем та найкращим послом свого рідного міста Лодзь, яке любив більше за Варшаву і Краків. Навіть його автобіографічна книга має назву «Хлопець із Холлілодзі». Махульський народився в цьому місті 3 липня 1928 року, закінчив Варшавську акторську та театральну школу, з 1974 року викладав на акторському факультеті, був його деканом.

Ще 12 років тому ріг вулиць Павлівської та Тургенєвської мав зовсім інший вигляд. Кутовий будинок під номером 13/48 (він, слава Богу, зберігся й дотепер) оточували подібні до нього невисокі «сталінки». Власне, по Павлівській, 11, узагалі стояв маленький будиночок, який займало книжкове видавництво. Він «пав» першим. Далі настала черга будинку по Тургенєвській, 46. Із нього поступово виселяли мешканців, а в 1995 році — почали руйнувати. Саме руйнувати, хоч спочатку обіцяли, що розбиратимуть вручну. Це має значення, адже сусідній будинок прилягає до знищеного побратима впритул, без найменшої шпарини. Тож коли будівельна техніка лупила по стінах 46го номеру, 48й «плакав» тріщинами.

На столичній шаховій дошці малих архітектурних форм, а простою мовою — кіосків, продовжують розігрувати складні партії. Причому, хто яку гру веде, одразу не зрозуміло. «УМ» уже писала про пікетування КМДА працівниками МАФів два місяці тому. Тоді, між іншим, пікетувальники розповідали про досить цікаву практику, коли замість демонтованого кіоска наступного дня на тому самому місці з’являється нова залізна коробочка. До того ж як не дивно, дозвіл на розміщення МАФу, який попередні підприємці так і не змогли отримати, у нових власників «точок» був.

Правда, не зважаючи ні на що, завжди в якийсь час стає явною. Світ дуже довго мовчав про геноцид у центрі Європи, а тепер заговорив. Відкрилися архіви, свідки злочину перестали боятися розповідати про 33–й, видано тисячі книжок про Голодомор, створено десятки документальних фільмів. Утім джерело дезінформації залишається тим же, що й 75 років тому — за білокам’яним муром, червонозоряними вежами. І це незаперечний доказ того, що правда пече злочинця.

Початок 1980–х років. Пшеничні поля за містечком Узин на Київщині. Ми з братом Мишком — на велосипедах. Баба Юля кличе допомагати — збирати в лантухи колосся, що лишилося між стерні після комбайнів. Колосків — безліч. Наповнені ними мішки — вочевидь не для дрібного «Орльонка», вони підйомні хіба що для «України». Аж ось завжди весела, баба Юля плаче безгучними слізьми. Чого, бабо?

Чотири роки тому почалося дійство, яке багато хто називає найвеличнішою подією за всі роки незалежності, — Помаранчева революція. 21 листопада відбувся другий тур президентських виборів, а вранці 22–го на майдані Незалежності в Києві зібралися десятки тисяч людей. Невдовзі на Хрещатику з’явилися намети, а до вечора чисельність громади зросла в десятки разів.

Україна почала традиційну щорічну дискусію з Росією про наші газові заборгованості. Нинішня ситуація за антуражем, мов дві краплі води, схожа на попередні: якраз у період, коли на вулиці похолодало, а перемовини зі стратегічним партнером про нову ціну на блакитне паливо доходять до своєї кульмінації.

Черкащанину Миколі Яковичу Пусі — вісімдесят вісім. Із дружиною — Ніною Іванівною, яка на п’ять років від нього молодша, він мешкає у багатоповерхівці в Черкасах у мікрорайоні Митниця майже 30 років. А до того подружжя жило в Золотоноші, де Микола Якович працював механіком в автоколоні, а Ніна Іванівна — головною медсестрою в лікарні.
Ця дружня сім’я виростила двох хороших синів, має онуків і правнуків. І Микола Якович, і Ніна Іванівна — ветерани Великої Вітчизняної війни. Тож про далеке минуле можуть розповідати годинами. Серед тих ветеранських спогадів — часом цікаві й навіть неймовірні сторінки. Як ось ця, пов’язана з Георгієм Жуковим. Не кожному солдату, погодьтесь, маршали дарували авто. А Микола Пуха отримав від Жукова «Опель»!

Знаменитістю бути нелегко. Навіть якщо цій знаменитості лише два роки, як доньці Тома Круза і Каті Холмс — Сурі. Незважаючи на свій, м’яко кажучи, юний вік, мала кокетка вже добре знає, як позувати фотографам, щоб добре виглядати на фотографіях, не виходить на вулицю без елегантної зачіски і навіть манікюру. Ще б пак, адже до маленької зірки прикута не менша увага, ніж до її відомих батьків: Сурі вже має в активі звання найбільш стильної дитини Голлівуду та одного з найбільш «продаваних» зіркових облич. Далі — більше: у щорічному рейтингу найбільш впливових у світі дітей, який днями опублікував журнал «Форбс», саме Сурі Круз посіла перше місце.