Так склалося, що могили видатних діячів українського руху ХХ століття — здебільшого не в Україні, а розкидані по Західній Європі. Симон Петлюра спочив у Парижі, там же поховано й Нестора Махна. Могила Володимира Винниченка — в Мужені, що на Лазуровому узбережжі Франції. Степан Бандера і Ярослав Стецько — в Мюнхені, Андрій Мельник — у Люксембурзі, Євген Коновалець — у Роттердамі. На мюнхенському цвинтарі «Вальдфрідгоф» був похований наступник Петлюри на чолі Директорії Андрій Лівицький (згодом його останки перепоховали у Баунд–Бруці під Нью–Йорком — у ще одному великому некрополі ідейної української діаспори).

У цьому ряду найменш відомим і найменш відвідуваним є місце вічного спочинку Павла Скоропадського. Прах останнього гетьмана покоїться в Оберстдорфі, що на півдні Німеччини. Затишне містечко під величною горою Небельгорн — це майже на кордоні зі Швейцарією — знають як лижний курорт та місце проведення щорічних змагань у рамках «Турніру чотирьох трамплінів». Утім так далеко в Баварські Альпи забирається зовсім не багато наших співвітчизників. Вірогідність відвідання такими випадковими туристами могили визначного українця прямує до нуля — вона залишається в невідомості. Принаймні в інтернеті, де є все і вся, досі не вдавалося знайти сліди чийогось візиту до родинного захоронення Скоропадських. «Україна молода» заповнює цей пробіл. Кореспонденти «УМ» віддали шану гетьманові на цвинтарі Оберстдорфа та дослідили життя Павла Скоропадського на еміграції в Німеччині загалом. Саме цього дня — 14 грудня 1918 року — впав гетьманат, почалося вигнання аристократичного глави держави з України.

Досить респектабельний iз виду чоловік мав смішну деталь одягу — старі розтягнуті плетені рукавиці яскраво–помаранчевого кольору. Рука в тій рукавиці крутила апельсин.

«Цієї зими Європа, незалежно від капризів погоди й транзитних країн, може спати спокійно — запрацює «Північний потік», — тішиться російська преса. «Донедавна близько 80% російського газу на Захід ішло через Україну. Відтепер побоювання, що черговий виток протиріч між Москвою й Києвом поставить під загрозу постачання газу в Європу, є безпідставними», — радіє німецька преса.

Сьогодні в місті Любмін у Німеччині відбудеться урочисте відкриття газопроводу «Норд стрім» («Північний потік») в обхід України та інших країн–транзитерів. Напередодні цієї події кореспонденти «УМ» з’ясували, як ставляться до неї в Німеччині й чи вплине запуск цієї «труби» на «газову» складову економіки України.

Незалежне й горде місто заможних бюргерів. Купецький центр середньовічної Європи. Морський порт, розташований за 20 км від моря. Столиця чи навіть батьківщина марципанів. Усе це — про Любек, місто–музей на півночі Німеччині.

Юлію Тимошенко справді шкода. «Та й карають її не ті і не за те», — справедливо зазначає знайомий журналіст. Цей арешт спричинив ефект вибуху бомби, але підсудна була до нього готова. Власне, всією своєю поведінкою в суді вона наближала цю екстремальну хвилину з виїздом автозака в бік Лук’янівки. І ще не відомо, хто чого хотів/не хотів більше: Тимошенко — потрапити в СІЗО, щоб отримати сплеск рейтингу й народної любові, чи влада — діяти у цій справі хоч трохи адекватно й не підносити опозиції зайвих подарунків.

Нахабство або невігластво — чого більше в останній заяві Володимира Литвина, зробленій у понеділок в Єревані? Давайте зважимо.

Чи то до, чи після відвідин коньячного заводу «Арарат» Голова Верховної Ради України відповів на запитання журналістів з приводу «нічного» голосування парламенту за пенсійну реформу.

Нагадаємо, тоді в сесійній залі фізично перебувало від сили сто нардепів, а вікопомне рішення про підвищення пенсійного віку та збільшення страхового стажу ухвалили 248 голосами. Традиційно постаралися «піаністи–багатоверстатники».

У своїх євроінтеграційних прагненнях Україна покладає на 2011 рік великі надії. І не в останню чергу тому, що в другому півріччі головування в ЄС переходить до Польщі — нашого найближчого «уболівальника» в Європейському Союзі.

Попри всю важливість двосторонніх відносин, з осені минулого року, після завершення каденції Яцека Ключковського, посольство Республіки Польща в Україні лишалося без повноважного очільника. Хоча вже в грудні Варшава остаточно визначилася з кандидатурою нового посла: ним стане один із найбільш досвідчених у справах Східної Європи польських дипломатів Генрик Литвин, заступник міністра закордонних справ. Сьогодні пан Литвин із дружиною прилітають в Україну, і днями 52–річний амбасадор вручить вірчі грамоти Президенту Януковичу.

Напередодні його приїзду «УМ» поспілкувалася з тимчасовим повіреним у справах Польщі в Україні Даріушем Гурчинським. Він виконує обов’язки посла з осені. Із паном Даріушем, який, до речі, за освітою є нашим колегою — закінчив факультет журналістики Московського держуніверситету — ми зустрілися на святкуванні Дня незалежності Грузії в елітному клубі верхової їзди «Конюшня Бутенка» під Києвом.

Гурчинський працював у посольствах Польщі в Росії та Казахстані, до 2010–го впродовж трьох років очолював відділ Російської Федерації східного департаменту МЗС Польщі. В Україні — з минулого серпня.

Поки на майданчику відбувалися змагання з конкуру, пан Гурчинський майже бездоганною українською мовою розповів «УМ» про нового посла, про те, чи виправдані надії Києва на «українську» місію Варшави в ЄС, чому зона вільної торгівлі з Євросоюзом — це значно вигідніше, ніж Митний союз із Росією, та підготовку Польщі й України до спільного проведення Євро–2012.

Учора по обіді Генеральний прокурор Віктор Пшонка в екстреному порядку зібрав у себе на вулиці Різницькій провідних послів країн ЄС. Напередодні ввечері з ними ж зустрічалася Юлія Тимошенко. На обох «круглих столах» ішлося про одне й те саме — пояснення останніх дій прокуратури щодо Тимошенко і Юрія Луценка, знакових діячів української опозиції. Як і під час політичного протистояння 2004 року, нині багато залежить від того, як до розвитку подій в Україні поставиться Європа. Тож ГПУ виправдовує перед Євросоюзом свої репресивні кроки проти лідерів БЮТ і «Народної самооборони». А Юлія Тимошенко доносить до західних партнерів України своє бачення скрути. «Моя зустріч із європослами була присвячена формуванню шляхів виходу України зі «стабільної» ситуації авторитаризму та клептократії. Виходи є», — пояснила Леді Ю напередодні у своєму «Твіттері».

Учора вихід особисто для неї знайшовся. Хоча пані Юлія була дуже близька до другого за останні десять років потрапляння за ґрати...

Якщо вже так не подобається зростання цін і тарифів та інше визискування з боку влади, якщо «дістає» Податковий і Трудовий кодекси, якщо треба сказати «ганьба» на адресу Януковича–в–Межигір’ї–на–дорогому–вертольоті, якщо дратує Азаров, який закликає брати в руки лопату, щоб прогодувати себе самим, бо влада поки не може дати раду економіці, — то коли ще проводити демонстрації під соціальними гаслами, як не 1 Травня?

Серед виконавчої влади Президент Віктор Янукович — просто «середняк» із 920 269 грн. сукупного доходу за рік і 1,064 млн. грн. на банківських рахунках.