Існує думка, що оперний спiвак — це професiя зрiлого вiку, яку обирають не на початку самостiйного життєвого шляху, а дещо пiзнiше, коли вже вдалося набути певного фаху i спробувати свої сили в iнших сферах дiяльностi. Пiдтвердженням цьому є бiографiї багатьох корифеїв оперної сцени, зокрема, Анатолiя Мокренка та Ірини Архипової. Натомість майстрiв академiчного вокалу, котрi вже у шкiльнi роки вирiшили обрати саме цей напрям, загалом небагато. І серед них — 23–рiчний оперний спiвак, цьогорічний випускник Нацiональної музичної академiї України iм. Чайковського Юрiй Самойлов. Не так давно він успішно дебютував у Києві, Одесі та Львові, де разом із симфонiчним оркестром Амстердамського унiверситету виконав цикл Гюстава Малера «Пiснi мандрiвного пiдмайстра». Однак, як з’ясувалося, Юрiю Самойлову минулого року вже iз захопленням аплодували в Нiдерландах, Великій Британії, Італiї.

Як Ерленд Лу зробив висновок, що в Україні немає належного соціального захисту, просто спостерігаючи за старими людьми на вулицях, так і ми, прості смертні, можемо констатувати, що в Україні немає кінопроцесу, з однієї новини, яка вчора порвала iнтернет. Повідомлення приблизно такого змісту — «Ющенко пообіцяв Шкляру домовитися із Гібсоном щодо екранізації «Чорного Ворона» — було розтиражоване кількома популярними онлайн–виданнями. При тому що на загал це зовсім і не новина, а чергове струшування повітря, бо всі, хто більш–менш слідкують за історією «Чорного ворона» Шкляра, знають, що подібні повідомлення звучали і місяць тому, і два тому, включно iз заявою про гіпотетичну участь у проекті польського класика Єжи Гофмана. Проте українського кіно як такого наразі немає, доводиться роздувати щоки й робити новини з Мела Гібсона, як раніше — із Жерара Депардьє, який нібито мав перевтілитися у Тараса Бульбу. Чим закінчилися ті прожекти — ми знаємо. Тьху–тьху, щоб не наврочити зараз...

За минуле десятиліття прозовий доробок «сірого кардинала» сучасної української літератури, як прийнято називати Володимира Єшкілєва, суттєво змінився — від герметичних екзерсисів до популярної белетристики. Варто згадати такі збірки малої прози, як «Візантійська фотографія», «Інше гроно проникнень і свідчень» і «Країна У», разом з якими були видані романи «Пафос», «Богиня і консультант», а також «Побачити Алькор», який вийшов цього року у видавництві «Фоліо».

У резонансній справі екс–судді Ігоря Зварича поставлено крапку: Оболонський районний суд Києва засудив колишнього голову Львівського апеляційного адміністративного суду до 10 років тюремного ув’язнення. Таке рішення головуючий у справі суддя Владислав Дев’ятко оголосив учора — після дводенного зачитування чотирьох томів вироку. Крім цього, суд заборонив Ігорю Зваричу займати посаду судді на три роки з позбавленням усього належного йому майна. Суд також визнав винним і підлеглого Зваричу суддю В’ячеслава Любашевського — його засудили до 5 років позбавлення волі. Колезі Зварича також заборонено обіймати посаду судді на два роки з конфіскацією майна. Термін відбування покарання для судді–«колядника» починається з 9 березня 2009 року — дня, коли його арештували, а для В’ячеслава Любашевського — із 20 вересня 2011.

Опозиційну харківську телекомпанію АТН досі не випускають в ефір. Аби підготовлені новини не застаріли, журналісти вирішили прочитати їх наживо під стінами мерії. Там же намагалися вручити міським чиновникам і символічну домовину з убитою свободою слова, але ніхто до них не вийшов. Делегацію від самих пікетників до міської управи теж не пустили. Тепер у Харківському регіоні більше не залишилося жодної незалежної від влади телекомпанії, а більше сотні телевізійників поповнили лави безробітних.

Позов прокуратури був спрямований проти офшорної компанії Storke Holdings Limited, якій нібито незаконно було передано пакет акцій на єдине в Україні підприємство з виробництва вітчизняних інсулінів — ЗАТ «Індар». Відтак Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким держава в особі Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» повертає право власності на об’єкт у вигляді 11 437 581 акцій.

Двоє чоловіків перегородили дорогу Андрію Оресту біля кінотеатру «Жовтень», вимагаючи зняти футболку тут з написом «Спасибо жителям Донбасса за президента пи...са» . Андрій намагався уникнути конфлікту, тому просто пішов далі. Однак за це отримав... кулю, яка пройшла навиліт через долоню лівої руки. Постраждалий дістався офісу громадянського руху «Спільна справа», який розташований неподалік, де йому надали першу медичну допомогу. Після того як зупинили кровотечу та наклали пов’язку, хлопець звернувся до лікарні. Нині його хочуть повезти до військових хірургів, аби ті чітко вказали, який тип зброї вразив потерпілого, та вилікували його руку — два пальці вже не ворушаться.

Чоловік підійшов до адміністративної споруди на вулиці Винниченка і, обливши себе невідомою рідиною, підпалив на очах у свідків. «Усе сталося раптово, — розповідає «УМ» депутат Львівської облради Михайло Задорожний. — Ми з колегами стояли біля входу до будівлі, і за кілька метрів від нас спалахнула людина. Це було жахливо! Він кричав від болю, у нього був шок. Ми кинулися рятувати чоловіка.

Шестикімнатна квартира на столичній вулиці Володимирській залишається у повному розпорядженні Дарії Тарасівни Франко. Про це заявив і особисто приїхав повідомити онуці Івана Франка голова Київміськ­держадміністрації Олександр Попов: «Я звернувся до одного з благодійних фондів Києва, і найближчим часом борги за комунальні послуги будуть погашені. Після чого буде оформлено субсидію на всю площу квартири, і надалі Дарія Тарасівна платитиме не більше 10 відсотків від суми, нарахованої за комунальні послуги». До того ж Попов дав доручення соціальним службам взяти на контроль питання надання медичної та продовольчої допомоги Дарині Тарасівні.

Наступними вихідними в парку «Київська Русь» відбудеться грандіозний міжнародний фестиваль клубів історичної реконструкції «Гості стародавнього Києва XV століття». Учасників фестивалю (а це не лише українці, а й гості з Польщі, Білорусі, Литви та Росії — дійство відбуватиметься під патронатом посольств цих країн в Україні) поселять у реконструйованому середньовічному військовому таборі поруч iз відтвореним київським дитинцем. «Удень ми змагатимемося в чесних, часто жорстких поєдинках, можливо, навіть із травмами. А вночі біля вогнища будемо обговорювати минуле своїх країн та народів. Це хороший привід дійти до компромісів у складних питаннях, які виникають у сусідніх народів», — розповів під час учорашньої прес–конференції в інформагенції УНІАН другий секретар посольства