Феєричне шоу і водіння драконів «у народ» відбулося у Львові. Культурно–дослідницький центр «Ланьхва» зібрав китайців, які не мають можливості у дні свого Нового року відвідати батьківщину, і провів справжнє свято, яке за видовищністю (принаймні, так здавалося львів’янам) не поступалося тим святкуванням, що відбуваються у Піднебесній.

Найближчими днями Державна акредитаційна комісія України розгляне питання про позбавлення ліцензій чергової порції вітчизняних вищих навчальних закладів. Серед них, як стало відомо «УМ», буде й Київський славістичний університет. Питання про припинення функціонування університету виникло через недотримання керівництвом КСУ ліцензійних умов.

Масштабне загальнонаціональне дослідження провели в українських школах співробітники Інституту соціології НАН України та Інституту педагогіки НАПН України восени минулого року. У ході цього опитування, в якому взяли участь понад 10 тисяч випускників та більше тисячі вчителів, фахівці намагалися з’ясувати, з якими почуттями входить нове покоління у доросле життя, які їхні життєві плани й прерогативи. Нинішні випускники — це покоління, яке народилося в 1994–95 роках. Воно не пам’ятає, що таке Радянський Союз, знецінені карбованці й порожні полиці в магазинах. Зате знає, що таке ринкова економіка, інтернет, багато хто з них бував за кордоном і бачив, якими є стандарти життя в цивілізованих країнах, і знає, до чого прагнути.

У січні 1937 року ЦК ВКП(б) прийняв постанову «Про незадовільне партійне керівництво Київського обкому ЦК(б)У та недоліки в роботі ЦК КП(б)У». Через три дні відбувся пленум Київського обкому, на який прибув секретар московського ЦК і водночас нарком шляхів сполучень і важкої промисловості СРСР Лазар Каганович, відомий як один з організаторів Голодомору 1932—1933 років. Тепер у СРСР запускали маховик «великого терору», і стартовим майданчиком «великий Сталін» (на зріст був 163 см) обрав саме Україну, де він вбачав сильну приховану опозицію своїй необмеженій владі. Лише 1937 року тут піддали арештам і розстрілам iз тавром «ворога народу» 159 573 наших співвітчизників.

Семен Абрамович Якубович називає себе сином єврея та польки, проте саме йому випала доля створити левову частку пам’ятників, якими Харків вшанував заслуги видатних діячiв української історії та культури. Якщо ж бути вже зовсім точним, то можна сказати й так: лише завдяки ініціативі та наполегливості цього кмітливого чоловіка у місті з’явилися гранітні погруддя та меморіальні дошки багатьом геніальним землякам. Але мученицька «Україніада» 89–річного майстра триває і далі. Наразі він наполегливо бореться за появу в Харкові пам’ятника Лесю Курбасу.

На самий Йордан, 19 січня, українські ЗМІ поширили інформацію про лист народного депутата Леоніда Грача до Генеральної прокуратури України з проханням звернути увагу на, мовляв, порнографічні твори Юрія Винничука. За кілька днів, пообіді 23 січня, до відомого письменника завітали представники МВС, щоб отримати свідчення відповідно до депутатського запиту. Як з’ясувалося, справа носить більше політичний, ніж моральний характер.

Цю «Людину в [м]асьці», «книгу без автора», яка має 256 сторінок, я «проковтнув» за три години. Зрештою, такі книги читаєш на одному подихові. Раз — і вже кінець. Але що це за «книга без автора»? Як — без автора? Він що, помер, мов ніцшеанський бог, чи розчинився, мов середньовічний міннезінгер у своїх «топосах», а який–небудь постмодерніст — у своїх «симулякрах»? Чи його просто нема в сенсі грецького «ук он» — нема взагалі, «ваш­шє». Але як же «нема»? Якщо є story, повинен же хтось її розказати! Ясна річ. Тим паче що тут love story. Не будете ж ви думати, що цей загадковий «хтось» — сама аська? Сто пудів міфологія. Навіщо перетворювати милу слухняну аську на монстра, котрий водить рукою свого користувача? Тоді, може, у ролі автора виступає загадковий резонер, що час від часу подає в тексті свої рефлексії з приводу того, що відбувається?

На Закарпатті виник конфлікт між Партією регіонів і партією «Єдиний центр», одним із лідерів якої є міністр із питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога. Як пише газета «Коммєрсант-Україна», у ПР вирішили висунути своїх кандидатів у всіх шести мажоритарних округах області, при тому що досі, за словами «губернатора» Олександра Ледиди, існувала домовленість, за якою і «Регіони», і «Єдиний центр» спиратимуться на три округи.

Диявол любить ховатися у дрібницях. Конституційний Суд визнав, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами «є втручанням в її особисте та сімейне життя». «Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини», — йдеться в постанові.
На перший погляд, рішення Конституційного Суду, оприлюднене вчора, абсолютно личить існуючим в Україні юридичним реаліям: в Україні давно діє заборона на збирання та поширення конфіденційної інформації. Втім, Конституційний Суд вирішив розширити межі цього поняття і створити підстави для несумлінності деяких чиновників.