Науковці з університету американського штату Вайомінг створили новий вид генетично модифікованих шовкопрядів, здатних виробляти надміцні волокна. Як повідомляє в останньому номері науковий двотижневик PNAS, група біологів під керівництвом професора Дона Джарвіса мала на меті отримати такий матеріал, який за своїми властивостями не поступався б «павучому шовку».

Сьогодні майже всі — влада, опозиція, фахівці і просто співчуваючі — сходяться на думці: вітчизняній газотранспортній системі вже недовго залишилося перебувати у її нинішньому стані. Тобто у беззастережній державній власності, адже надто вже тісно сплелися навколо неї інтереси країн–гравців газового ринку. Росії, як відомо, ну дуже потрібна ця «труба» — вже й негайно, разом із підземними сховищами, дешево і без додаткових умов. Нам треба грошей на її модернізацію, а також отримати новий газовий контракт, ключ до якого лежить у Росії. А оскільки північна сусідка відступати не любить, то звідси й перший висновок... Європа також має у діалозі свої інтереси — але, на жаль, для неї не визначальні. Європі потрібна стабільність газопостачання, і вона, в принципі, готова взяти участь у «трубному дерибані» в Україні. Якщо проти цього не виступатимуть надто категорично інші учасники банкету — бо у Європи теоретично є запасні варіанти.

Українська ж влада працює без страховки. Тобто запасних шляхів у нас нема — а це значить, що треба буде поступатися. Що й фактично підтвердили недавні коментарі офіційних осіб — традиційно без деталей. Тих самих, у яких зазвичай ховається чорт.

Колегія суддів Апеляційного суду Києва визнала правомірним закриття кримінальної справи проти екс–Президента Леоніда Кучми щодо причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Таким чином суд не задовольнив скарги адвоката Мирослави Гонгадзе Валентини Теличенко, Генеральної прокуратури, журналіста Олексія Подольського та адвокатів екс–майора Миколи Мельниченка Павла Сичова і Миколи Неділька. Усі вони оскаржували рішення Печерського райсуду Києва, винесене місяць тому, яким скасовувалася постанова першого заступника Генпрокурора Рената Кузьміна про порушення кримінальної справи у відношенні Кучми у березні минулого року (екс–Президента обвинувачували у перевищенні влади і службових повноважень, які призвели до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе).

34–річного мешканця Першотравенська, шахтарського містечка на Дніпропетровщині, біда спіткала на рівному місці. Ще у березні 2009 року в центрі рідного міста його схопили дужі молодики, заштовхали до автомобіля і відвезли до спортивної зали, у якій відшліфовували свої навички співробітники одного з охоронних агентств. Нещасного прикували наручниками до металевої балки і піддавали різним тортурам, вимагаючи гроші.

До Христинівського райвідділу міліції подзвонили невідомі й повідомили про тяжко поранену 29–річну жінку. Коли правоохоронці прибули за вказаною адресою, то побачили занедбану квартиру і двох дуже п’яних жінок, які намагалися так–сяк надати потерпілій першу допомогу. Лікарі швидкої допомоги констатували у постраждалої ножове поранення і швидко забрали її до лікарні. Але по дорозі вона померла.

«Узяв ніж і сам себе вбив», — так пояснила лікарям і міліції причину загибелі свого чоловіка 30–річна жителька села Рокитна Слобода Іванківського району. Оперативників викликав на місце НП лікар «швидкої», який лише констатував смерть 39–річного господаря. Чоловік помер від удару ножем в область лівої підключичної ділянки.

Ще донедавна на території Горлівського хімічного заводу без будь–яких елементарних правил безпеки зберігалися тисячі тонн високотоксичних відходів виробництва тротилу (тринітротолуолу) і мононітрохлорбензолів, сульфатні відвали, а також 30 тонн неочищеного, і 8 тонн готового тротилу, тобто вибухівки. Відходи лежали просто неба в майже роз’їденій корозією тарі. Протягом десятків років ці отруйні речовини розмивали дощі, їх розносив вітер і випарювало сонце, рідкі елементи просочувалися крізь землю у ґрунтові води. Тротил був у такому стані, що не піддавався утилізації звичним способом. Давно прострочена, а отже, непередбачувана вибухівка могла здетонувати у будь–яку мить, і це — поруч із високотоксичними відходами, а по сусідству — ще й із небезпечним виробництвом концерну «Стирол». 280–тисячній Горлівці з її шахтним метаном загрожувала катастрофа всеукраїнського масштабу.

Понад 50 фотографій, які розповідають, як зараз виглядають колишні сталінські концтабори, стали експонатами виставки «Відрядження в один кінець: Колима/ГУЛАГ/«Аляска». Вона відкрилася в колишній в’язниці, а тепер меморіальному музеї «Тюрма на Лонцького». Усі ті табори були спецільно зроблені для політичних в’язнів переважно з України та Прибалтики. Режим у таких таборах був найжорстокіший. Вони діяли до 1953 року, до смерті Сталіна.

Основою годинникової експозиції, яку розмістили в обласному краєзнавчому музеї, стала фондова колекція самого музею. Але чимало експонатів принесли сюди самі черкащани, відгукнувшись на заклик музейників. «Один 23–річний хлопець приніс нам більше десяти годинників, які йому в дитинстві дарували батьки. А дворічний Владик Клінкін прийшов до нас із бабусею і подарував іграшковий мотоцикл, у який вмонтовано годинник», — розповідає «УМ» завідуюча відділом етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею Вікторія Литовка.