Обрання в 1993 році Гунтіса Улманіса на одну з найвищих державних посад Латвійської Республіки, а потім майже безальтернативне переобрання в 1996 році не тільки засвідчили його авторитет як політика. Останнім президентом довоєнної Латвії був його дядько Карліс Улманіс, тому після відновлення назалежності прихід на ту саму посаду члена його родини став яскравим символом збереження традицій національного державотворення.

У жовтні Гунтіс Улманіс побував в Україні, де взяв участь у низці заходів до Днів Латвії у Львівській області та в міжнародному економічному форумі. Попри насичену програму, він виділив час для того, щоб дати інтерв’ю «Україні молодій».

Парламентська виборча кампанія трохи змінила телебачення: буквально за тиждень до голосування можна було дивитися навіть більш–менш об’єктивні новини, скажімо на «Інтері». Чи вдасться телевізійникам хоч трохи протистояти владному тискові надалі? Про це ми говоримо з Валерієм Івановим, медіа–експертом, керівником Академії української преси

Завдяки своєму «оселедцю» та гопаку олімпійський чемпіон Олександр Усик зчинив фурор не тільки в нашій країні, а й у всьому світі. 25–річного кримчанина Міжнародна асоціація аматорського боксу визнала найкращим боксером 2012 року.

А вдома Сашко став не тільки обличчям одного з мобільних операторів, а й відзначився підтримкою провладної партії, членом якої є президент Федерації боксу України Володимир Продивус. Вочевидь від усього цього навантаження Сашко так втомився, що навіть не хоче (чи не має сил) обговорювати своє майбутнє боксерське життя. Щоправда, про навколобоксерські події кореспондентові «УМ» Усик розповідав значно охочіше.

Диван, дівчина у короткій червоній сукні і камера — останній знімальний день iде повним ходом, драматично–містична історія німфоманки Марли вже майже закінчена. Короткометражка «Німфо» обіцяє привернути увагу глядача не лише пікантними сценами, а й містичним сюжетом, адже, за сценарієм, головна героїня у пік сексуальної насолоди переноситься у просторі в безвість. В основі сюжету — дівчина Марла, яка дослі­джує власну сексуальність та шукає справжнє кохання. Відтак постільних сцен у фільмі буде декілька, а різноманіття картинки включатиме любощі не лише з чоловіками, а й з жінкою.

Кілька харківських вулиць, що й понині зберігають дух ранньої радянської доби, знову перетворилися на кінематографічний майданчик. Як повідомила медіа–група «Об’єктив», цього разу фільм із робочою назвою «Поводир» знімає український режисер Олесь Санін. Картина про те, як маленький американський хлопчик Пітер приїхав у 30–х роках в Україну і через несподівану смерть батька змушений був залишитися на чужині. Малого підібрав сліпий бандурист, і той мимоволі став його поводирем. Разом вони переживають справжні жахіття,оскільки радянська влада оголосила кобзарів «невиправним націоналістичним елементом» й влаштовувала їм справжнісіньке цькування. Вуличних музик було дозволено розстрілювати на місці та без суду кидати до тюрем. Кульмінацією цих репресій став харківський з’їзд бандуристів, учасників якого нібито масово знищили десь на кордоні з Росією. Таким чином головний герой фільму мимоволі стає свідком жорстоких убивств.

Ігор Афанасьєв — один із найпопулярніших сучасних драматургів українського театру. Незважаючи на те, що основним видом його творчості все ж таки залишається режисура, п’єси Афанасьєва в театральних афішах сьогодні зустрічаються значно частіше, ніж більшості його колег по перу. Пояснень цьому факту може бути кілька. По–перше, свої сюжети режисер вибудовує з прицілом на постановку — це логічно. По–друге, він не заморочується надскладними формами, розрахованими на спеціалістів, а викладає свої ідеї максимально доступно. Як результат — одна лише його п’єса «Поміж небом і землею» має вже кілька сценічних варіацій (вона, зокрема, присутня в афішах театрів Житомира, Херсона, Сімферополя...) Днями свою «голлівудську мрію на 2 дії» Ігор Афанасьєв поставив на Камерній сцені Театру Франка.

Це тільки здається, що туди так далеко, як... до Африки. Насправді Туніс — то лише три з половиною години літаком від Києва. Випалений сонцем, жовтаво–коричневий ґрунт, помережаний «зграйками» маслинових і фінікових плантацій... З вікна літака таке недбальство природних фарб спершу сприймаєш за саркастичний жарт небесного Художника. Й відразу ж угамовуєш думки: це ж Африка! Тим паче Творець не полінувався прикрасити цей пастельний клаптик землі смарагдовою смужкою моря.

Хтось називає його диваком, хтось — альтруїстом, для когось він митець, та, швидше, у ньому цього всього є потроху, бо тільки зовсім незвичайні люди здатні на те, що робить Йорг Шульце. Німець приїхав до України, щоб для дітей і разом із дітьми будувати ігрові майданчики, для скейтерів — скейт–парки, для молоді — відпочинкові зони. Перший проект уже втілили у Добротворі, на черзі — Львів.

Днями співробітники Крюківського райвідділу міліції міста Кременчук затримали 21–річного молодика, котрий за лічені години примудрився викрасти одразу три (!) легкові автомобілі. Як з’ясувалося, перебуваючи у центрі міста, мешканець віддаленого мікрорайону Молодіжний вирішив добратися додому не на громадському, а на персональному транспорті. Тільки не своєму — чужому... Його «попутками» стали далеко не найпрестижніші автівки, господарі яких, очевидно, не надто переймалися їх охороною. Принаймні коли згаданий молодик підійшов до «неприкаяної» «Таврії», то виявив, що двері її відчинено, а ключ запалювання — на місці. Тож сів і поїхав...

У перший день листопада відкривається вже традиційне в місті свято — сімнадцятий міжнародний фестиваль музики Йогана–Себастьяна Баха та епохи бароко — відомий сумський «Бах–фест».