Упродовж останніх двох днів до інфекційних відділень донецьких лікарень №1 та №21 госпіталізували зо три десятки малюкiв вiком до двох рокiв з ознаками гострої інфекції. У всіх захворювання протікало майже аналогічно — висока температура, блювота тощо. Це навело медиків на думку, що вірус походить з одного джерела.
Закриття чотирьох шкіл на Донеччині, зокрема двох у Дзержинську та по одній у Константинівці й Торезі, не буде. Про це заявила народний депутат від «Нашої України» Лілія Григорович, зазначивши, що роль локомотива в цьому процесі виконують батьки.
Оганізованою громадою, навіть при нашій недорозвиненій демократії, таки можна добитися правди. У Макіївці громадяни відстояли у місцевого чиновництва україномовну школу №44. На допомогу батьківському комітету школи у скрутний час прийшли громадські й політичні організації — обласні осередки товариства «Просвіта», КУНу, «Нашої України», «Фронту змін», «Батьківщини». Важливу роль у позитивному вирішенні складного питання відіграв особисто голова політради партії «Наша Україна» Валентин Наливайченко, який зі своїми однопартійцями, народними депутатами Лілією Григорович, Андрієм Парубієм та Зіновієм Шкутяком нещодавно приїздив до Донецька й Макіївки.
Недоторканність — дуже непоганий винахід демократії по–українськи. Ще не стерся з пам’яті епізод, коли українська Феміда виправдала колишнього мера Димитрова Юрія Анісімова, який, будучи за кермом напідпитку, збив на смерть жінку і не сів за грати, як черговою «жертвою» недоторканності став голова Торезького суду, що на Донеччині, Олександр Пушнов.
Не дочекавшись відповіді на колективний лист із заявою проти закриття ЗОШ №3 міста Макіївки, батьки учнів, лише застосувавши силу, змогли потрапити до міського голови Олександра Мальцева, щоб із перших вуст почути про долю єдиного в селищi культурно–освітнього осередку. За їхніми словами, спочатку секретар не захотів пускати їх до мера, пояснивши, що відповіді на лист потрібно чекати близько місяця і лише тоді записуватися на прийом. Лише після того, як розгнівана громада пригрозила запросити на підтримку журналістів та помічників народних депутатів, людей записали на прийом.
Учора близько семи тисяч педагогів разом зі студентами вищих навчальних закладів пікетували Кабмін, вимагаючи забезпечити працівникам сфери освіти та науки заробітну плату на рівні, визначеному законодавством. Уже з самого ранку до будинку уряду підтягнулися представники освітянських профспілок iз різних куточків держави. Щоб привернути увагу, навіть перекрили автомобільний рух по вулиці Грушевського. Однак правоохоронці їм у цьому завадили. Відтак головне гасло мітингу «Освітянам — гідну зарплату!» довелося вигукувати, облаштувавшись на тротуарі по обидва боки вулиці.
«Чорний» список шкіл, які підлягають скороченню на Донеччині, невпинно зростає. І вже традиційно в тій же Макіївці на порозі закриття ЗОШ № 17 (I—III ступенів) з українською мовою навчання. Щоб зупинити свавілля місцевих чиновників, виходити на барикади доводиться батькам. А вчителі, як підневільні, навіть перед загрозою втрати робочих місць змушені мовчати. Така собі демократія по–донецьки.
Учора на Добнас, де практика закриття шкіл, зокрема українських, набула загрозливих масштабів, приїхали голова політради партії «Наша Україна» Валентин Наливайченко i народні депутати–нашоукраїнці Зіновій Шкутяк, Лілія Григорович та Андрій Парубій.
Поки Президент Віктор Янукович чекає від міністра освіти Дмитра Табачника пояснень щодо закриття українських шкіл на Донеччині у рамках так званої реформи, в області триває насильницька деукраїнізація. Реакцію гаранта очікують скоро. Принаймні так пообіцяв сам глава держави під час телеспілкування з країною. А тим часом під горнило «оптимізації» потрапила ЗОШ № 44 (1—3 ступенів) у місті Макіївка. Стиль аналогічний: думки батьків ніхто не питав, а щодо педколективу — годі й казати. Демократія по–донецьки: наказ згори — спробуй не виконай...
У долі храму, що в селі Кам’янка Тельманівського району, крутий поворот: колегія Донецького окружного адміністративного суду відмінила розпорядження Донецької облдержадміністрації №64 від 9 лютого 1996 року про передачу храму Вознесіння Господнього Українській православній церкві КП. Тепер церква, яку буквально з руїн підняли віряни Київського патріархату, де–юре належить сільській громаді, де–факто — переходить до рук Московського патріархату. Саме під це рішення у грудні минулого року була зареєстрована нова парафія Вознесіння Господнього, але Московського патріархату. А для служіння найняли священика з сусіднього села. При нинішній владі та підвладним їй судам важко було сподіватися на будь–який інший вердикт. Хоча й справу «шито білими нитками».
