Ми вже друкували витяги з листа Наталії Безпояско із села Михайлики Шишацького району, що на Полтавщині, а ось недавно надійшов від неї ще один лист, і повірте, таких цікавих цитат я просто не можу не надрукувати, вони справді варті уваги. Ну от, скажімо, з Нечуя-Левицького, «Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський: Історичні романи».

Будь моя воля, то всім учасникам нашого літконкурсу виставила б п'ятірки (за старою шкалою оцінок) iз літератури, української та зарубіжної. Діапазон уподобань у царині белетристики просто вражаючий, і, читаючи ваші листи, сама «просвіщаюсь».

Подорожуючи різними країнами, цікавишся в першу чергу їхньою історією, культурою, національними традиціями і, звісно ж, кухнею. Навіть якщо ти не гурман, не любиш куховарити чи просто не надаєш їжі великого значення, все одно опосередковано будеш звертати увагу на те, що тобі подають і що ти їси. Тим більше не можна не звернути увагу на арабську кухню, адже вона кардинально відрізняється від рідної, української. Тут слід зазначити, що єгипетська кухня має дуже багато спільного з туніською, турецькою, сказано ж — арабська. Усі ці азіатсько-африканські (як би це дивно не звучало) кулінарні традиції об'єднує одне — араби не їдять свинини, не п'ють алкоголю, що суворо забороняє їм Коран, проте споживають багато баранини, риби та морепродуктів, овочів, фруктів.

Природа нас випробовує на міцність. Наш організм, нашу психіку, наш патріотизм. Кожен бореться із силами стихії своїми методами: хтось п'є паленку й обпікає морозом кінцівки; хтось замотується в теплі пледи й чекає потепління (так ось ти яке, глобальне потепління!). А якщо ти сидиш на роботі, практично нерухомо, чи працюєш удома, але також сидячи за письмовим столом, або вчишся й відчуваєш, як холод закрадається під твій одяг, холодить навіть душу? Вихід один — зігріватися давнім перевіреним способом: запарити духмяного свіжого чаю, пити його маленькими ковточками і відчувати, як життєдайне тепло пливе по твоєму тілу, додає сили та енергії ще хвильку тому загальмованому єству. І ти вже далі повен сил і наснаги продовжувати свої справи.

Продовжуючи наш літературний конкурс, хочу сказати, що наші читачі просто вражають мене діапазоном своїх літературних уподобань, ерудицією та обізнаністю. Істинну насолоду я отримала, читаючи листа Наталії Безпояско із села Михайлики Шишацького району, що на Полтавщині. Пані (чи панна, не знаю) Наталя обрала своїм «кулінарним» героєм бравого солдата Швейка з відомого твору Ярослава Гашека «Пригоди» цього самого вояка, адже з твору всім відомо, як Швейк любив попоїсти, а ще більше — попросторікувати на цю тему.

Андрій Макаревич обрав тактику не так приваблювати глядачів цікавими кулінарними
рецептами, як відомими й непересічними гостями студії. У той час, коли гість програми готує (а інколи просто намагається відтворити те, чого його поспіхом навчила, скажімо, дружина перед походом «в ефір»), Макаревич «розкручує» візитера на якусь байку чи історію з життя-буття зірки, і ми не так слідкуємо за процесом приготування їжі, як за розповіддю гостя. (На жаль, зараз цю передачу вестиме Іван Ургант — кулінар-дилетант).

Таки що не кажіть, а Іван Котляревський був ще той гурман, бо жоден лист, який приходить до нас на літконкурс, не обходиться без двох-трьох цитат із класика. Ось і Валентина Йосипівна Пальонна із Нових Санжар, що на Полтавщині, прислала нам кілька витягів із «Енеїди» Котляревського (один із них і став заголовком цієї замітки). «Просільне з ушками, з грінками,/ І юшка з хляками, з кишками,/Телячий лизень тут лежав...» Закрадається думка, що наш шановний класик міг би стати шеф-кухарем у якомусь достойному закладі.

Чим мені подобаються різдвяні свята, так це тим, що тривають вони мало не два тижні, починаючи від Святвечора і закінчуючи Водохрещем. А головний атрибут будь-якого свята — це застілля. Що-що, а святкувати українці вміють і люблять. У яку господу не зайди (навіть на хвильку), а тебе вже садовлять за стіл і починають частувати. Тут тобі і смажене, і пряжене, і печене, і копчене, але найголовніше (особливо для мене, як і для будь-якого ласуна) — це солодощі.

З дня опублікування умов літературного конкурсу пройшов майже місяць, як раптом посипалися листи, причому такого калейдоскопу ніхто навіть не очікував. Виявляється, наші читачі настільки обізнані в літературі люди, що для них не склало жодних зусиль написати цитати не лише з класиків української, а й будь-якої іншої літератури народів, без перебільшення сказати, світу. Правда, іноді наші читачі так захоплювалися літературним процесом, що забували найголовнішу умову конкурсу — присилати літературні описи приготування страв, а не цитати, де би просто згадувалося про їжу як таку.

Ми давно подорослішали, змужніли, душа дещо зашкарубла, а погляди на життя стали цинічніші, проте десь у далекому закапелку нашого єства жевріє маленька надія на диво, яке ми чекаємо напередодні кожного Нового року, адже у кожної дорослої людини десь на денці ще залишилося щось дитиняче. Уже давно ніхто не кладе нам під подушку на Миколая подарунки, не пригрожує різочкою за непослух, а ми все ще чекаємо на свято чудес і нездійснених бажань.
Хтось любить дні народження, а хтось День святого Валентина, хтось 8 Березня, але я не помилюся, коли скажу, що Новорічне свято люблять геть усі. І не тому, що в цей день можна наїстися всіляких лігумінів (хоча і це також). Просто в новорічну ніч можна забути про роки і посади, болячки і проблеми і бавитися, як діти, тішитися життю і маленьким радощам, які дарують нам рідні, близькі й друзі. То як же провести цю ніч, щоб вона справді була незабутньою? Коротке бліц-опитування колег по роботі дало найнесподіваніші відповіді на запитання, як провести новорічну ніч. Хтось, за традицією, зустрічатиме Новий рік на Майдані серед тисяч киян, хтось поїде на дачу з друзями, дехто збирається за кордон, а хтось — у Карпати, багато зустрічатимуть свято в кафе і ресторанах. Але як не крути, більшість (і серед вас також, шановні) залишаться на Новий рік удома. І не тому що закордонний вояж не по кишені чи зимно на Майдані вночі, просто це родинне свято, яке хочеться зустріти з батьками, дітьми, біля власної ялинки, розгортаючи подарунки і вітаючи одне одного за келихом шампанського в родинному колі.