З дня опублікування умов літературного конкурсу пройшов майже місяць, як раптом посипалися листи, причому такого калейдоскопу ніхто навіть не очікував. Виявляється, наші читачі настільки обізнані в літературі люди, що для них не склало жодних зусиль написати цитати не лише з класиків української, а й будь-якої іншої літератури народів, без перебільшення сказати, світу. Правда, іноді наші читачі так захоплювалися літературним процесом, що забували найголовнішу умову конкурсу — присилати літературні описи приготування страв, а не цитати, де би просто згадувалося про їжу як таку.
Окремої розмови заслуговує лист нашого читача Коваленка Олександра Костянтиновича з міста Шахтарськ Донецької області. Пан Олександр гарно привітав нашу газету з Новим роком, наголосивши, що «Україна молода» була найкращою щодо правдивості інформації серед українських видань. Та чомусь наш дописувач висловив сумнів iз приводу неупередженості нашої думки щодо листа з Донбасу. Спішу запевнити вас, шановний пане Олександре, що наша редакція однаково щиро вітає читачів як із заходу, так і зі сходу України, адже ми всі громадяни єдиної, неділимої і найкращої для нас Батьківщини.
Власне, лист Олександра Костянтиновича й листом назвати не можна, бо це була ціла бандероль із книжечкою, в якій наш дописувач помістив близько сотні (!) цитат із різних літературних творів та ще й ілюстрував її. Почесне місце у цій книжечці посідають цитати з «Енеїди» Котляревського. Далі йдуть і уривки з гуморесок Остапа Вишні, Євгена Дудара, Павла Глазового, і цитати з віршів Тараса Шевченка, Павла Тичини, Івана Драча, Миколи Вінграновського, навіть Євгена Євтушенка. Є тут і прозові твори Михайла Стельмаха, Василя Стефаника, Григорія Квітки-Основ'яненка, Івана Кочерги тощо.
На жаль, серед цих цитат немає опису конкретних страв, проте слід віддати належне автору — була пророблена колосальна робота. Чого вартi опис різдвяної вечері з хрестоматійного оповідання Михайла Коцюбинського «Ялинка», чи згадка про трояндове вино з твору Василя Симоненка «Півні на рушниках»: «Те вино — як ніжність... Коли прийдеш по квіти, покуштуєш...»
Усі пам'ятають «Кайдашеву сім'ю» Нечуя-Левицького, а чи пригадуєте ви такий момент? «У хаті було тихо, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками так сердито та голосно, неначе кричало десять бабів разом, вхопившись за коси. Сало шипіло, як змія, булькало, кувікало, як свиня в тину, геготало, як гуска, гавкало, як собака, пищало, скреготало...» Читаєш цю цитату і так ясно уявляєш цю картину... Що то сила красного письменства! А як смачно описав цей самий автор у «Миколі Джері» приготування юшки — рука так і тягнеться по ложку.
Проте найсильніше враження справив на мене опис приготування будзу з «Тіней забутих предків» Михайла Коцюбинського: «Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посудині, над ним схилився ватаг. Він уже його заправив. Молоко в путині жовкне і гусне. Ватаг схилився над ним, розщібає поволі рукава і по сам лікоть занурює в нього свої голі <...> руки. І так застигає над молоком... Все ніби застигло в німому чеканні. Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що насправді в посуді одбувається щось <...> і раптом з дна посуди, з-під молока піднімається кругле сирове тіло, що якимось чудом родилось. Воно росте, обертає плескаті боки, купається в білій купелі, само біле і ніжне, і коли ватаг його виймає, зелені родові води дзвінко стікають у посуд... Ватаг легко зітхнув. Тепер можна глянути. Славний родився будз, ватагові на втіху і на пожиток людям».
Наводить пан Олександр і жартівливий «рецепт» приготування юшки з дичини Остапа Вишні з оповідання «Як варити і їсти суп з дикої качки», і приготування сонячного хліба із «Сонячної машини» Володимира Винниченка, і випікання «драбинки» для спасіння душ померлих із «Тьху, не навроч!» Валентина Островського.
А ось оригінальний рецепт від Івана Кочерги з «Феї гіркого мигдалю» (ну просто хоч вивчай рідну літературу за цими цитатами!): «...Кубок солодкого молока... масла... найчистішого канарського сахару... п'ять жовтків бить добре в чашці ложкою, як на бешкокти... коринки... мушкатного цвєту... цитринки...морелевого варення...кубеби три... а чого три, не можна розібрати, мабуть, золотники... все стовкти й...» (Подається за стилістикою автора листа. — Авт.) Не забув у цьому ж творі автор і про напої: «Ніжин — добра сторона: в нім життя без краю — і наливок, і вина, лиш води немає».
Та найдоречнішою все ж таки у ці різдвяні дні буде цитата з оповідання «Вечеря» Степана Васильченка: «Батько сидить на покуті, а перед ним височенна гора пиріжків, паляниць і всього іншого добра; тільки голова його виглядає із-за них. Він зовсім ховає голову й питає: «Чи бачите мене діти?» — А ми вже знаємо, що треба казати: «Не бачимо, тату!» — всі як один кричимо. «Пошли ж, Боже, щоб і на той рік не побачили!» — «Пошли, Боже!» — вигукуємо так, немов би ми звідтеля за версту. А мати сидять край столу, зіперлася на руку, всміхається...»
З Різдвом Христовим вас, шановні читачі, і не забувайте — літконкурс триває.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
