Уже кінець червня, а туристичний ажіотаж у Криму лише починається. Цього року знаменитий півострів розраховує прийняти шість мільйонів відпочивальників, і вже в липні за місце на кримському пляжі доведеться боротись. Що ж до кримських цін, то, в порівнянні з червнем, вони зростуть ще на 15—20%. Здавалося б, скоро відпочинок на півострові буде доступний лише для людей із достатком вище середнього і просто багатіїв. Утім місцеві посадовці з оптимізмом чекають нового сезону. Вони впевнені: ані загрозлива екологічна ситуація, ані підвищення цін не відлякають пересічних поціновувачів кримського відпочинку.

На початку червня на Світязі тихо й безлюдно. Зате вода в найчистішій водній перлині України віддзеркалювала такою чистотою і бездонністю, що очам було боляче.

В українському сегменті Північного Приазов’я найбільше суб’єктів курортного бізнесу задіяно у Кирилівці й Бердянську (Запорізька область). Солідна дещиця функціонує нелегально, позаяк у Кирилівці, приміром, відсутній реєстр оздоровниць. У селищній раді кажуть, ніби їх 300 «з гаком», але хто ж знає, скільки тіньових витримує отой «гак»?.. А це ж суттєво не лише з позиції інтересів податківців, а й налагодження інфраструктури. На Пересипі, скажімо, днями припинено роботу аварійного водогону, і треба ж знати, скільки водовозок ганяти до узбережжя...

Рік у рік улітку на узбережжі Азовського моря неабиякою популярністю користується дитяча «страшилка», яка починається словами «Стоїть чорний–чорний ліс...». Щоправда, розповідають її вже в переінакшеному вигляді — «Лежить чорний–чорний пісок...» А любителі чорного гумору відгукнулися на цю ж тему риторичним запитанням: мовляв, якщо можна купатися в Чорному морі, то чому не можна засмагати на чорному пляжі?.. Йдеться про пляжі на Азовському узбережжі, забруднені моноцитовим піском, що ще зветься «чорним» і має репутацію джерела підвищеного радіоактивного фону — від 30 мікрорентгенів на годину і більше.

Хоча Україна й видається зеленою державою, однак усього близько 16 відсотків її території займають ліси. Причому майже половина цих лісових насаджень з’явилася в країні впродовж останніх 50 років.

У житті всі вони надзвичайно різні, а тут мають багато спільного — 50 сантиметрів «зросту», волосся з ниток, обличчя — розмальовані. Йдеться про ексклюзивну колекцію ляльок відомих українських політиків, що її презентував Клуб ділових жінок України Modus Vivendi. Усіх тринадцятьох — Віктора Ющенка, Леоніда Кучму, Леоніда Кравчука, Юлію Тимошенко, Олександра Мороза, Володимира Литвина, Нестора Шуфрича, Ріната Ахметова, Григорія Суркіса, Віктора Пінчука, Інну Богословську, Віктора Януковича, Михайла Поплавського — виліпили з пап'є-маше. Працювали над ляльками три місяці: спеціально шили одяг, розмальовували, замість волосся вставляли нитки.

Кожна виборча кампанія — це не тільки закиданні макулатурою поштові скриньки, задовгі рекламні паузи на телебаченні, а й торба сміху. Пригадуєте, як у період президентської кампанії 1999 року в ефірі каналу «1+1» з'явився мультик «Великі перегони»? Народу сподобалося, тож «Перегони» ішли ще кілька років поспіль. У мене ще й досі лежить відеокасета з цим серіалом: тоді наївно здавалося, що колись це захочеться передивитися ще раз. Бурхлива президентська кампанія 2004 року теж проходила весело.

Полювати цієї неділі за скарбами древнього Києва пропонують усім охочим представництво ООН в Україні, ресурсний центр «Гурт», центр волонтеріату «Добра Воля» та інші організації. Гра має на меті привернути увагу до проблематики СНІДу, одним із способів боротьби з яким є якраз інформування населення, чому в Україні, у порівнянні з іншими європейськими країнами, приділяється дуже мало уваги.

З давніх-давен рибалок, які зазвичай хваляться своїм уловом, прийнято вважати чи не найбільшими брехунами, такою собі яскравою ілюстрацією мистецтва видавати бажане за дійсне. Навіть немало анекдотів на цю тему існує. Як-от «Молитва рибалки: «Господи, хоч раз у житті пошли мені таку рибу, щоб не довелося усім брехати про її розміри!». На такому тлі й справді правдивим повідомленням про рекордні досягнення на рибальському фронті повірити складно. Навіть не дивує, що й з офіційною їх реєстрацією, принаймні на всеукраїнському рівні, донедавна було, як кажуть, негусто. Тим паче не існувало у цьому якоїсь системи. Заповнити таку прогалину взявся 30-річний Роман Новіцький, нині асистент кафедри зоології та екології Дніпропетровського Національного університету, який встиг уже попрацювати і в обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок.