Міна системи «Харків»

Рівно рік тому, 27 квітня, прийшовши до Верховної Ради з наміром блокувати трибуну, опозиційні депутати побачили, що їх уже випередили — колеги з провладних фракцій. Коли о 10.00 спікер Володимир Литвин, усупереч сподіванням деяких нардепів, таки ввійшов до зали та сів на своє місце, у нього полетіли яйця. Фотографії, як охорона затуляє парасольками керівника українського парламенту від гоголя–моголя, обійшли всі світові агенції новин. А далі була бійка: жорстока, безжальна і підступна.

Обставини цієї справи, яку за нинішньої влади не розслідують, мабуть, ніколи, сьогодні надійно прикривають суть документів, які вдалося силовими методами протиснути новообраному Президенту держави. Втім, навіть якщо відкинути порівняння «харківської угоди» з Переяславською радою та надати слово експертам, висновок залишається приблизно таким же: Росія підписала доволі вигідний для себе документ, а ми — небезпечно програшний. >>

Перемога під чужим стягом

«Я навіть не знаю, про який закон ви говорите», — у прес–службі одразу двох обласних адміністрацій, східної та західної, аж до вчора нічогісінько не чули про четвергову ухвалу Верховної Ради щодо вивішування прапора Перемоги. Це в парламенті та інтернет–просторі точаться словесні баталії з приводу «прикрашання» України червоними прапорами. Глибинка ж живе іншими турботами. >>

Фобія чи хамство?

Інциденти охорони Віктора Януковича з журналістами стали хронічним явищем. За минулі два тижні президентські «сек’юріті» двічі відзначилися утисками працівників ЗМІ під час виконання ними професійних обов’язків. В обох випадках охоронці грубо затуляли об’єктив журналістам інтернет–видання «Українська правда»: спершу — коли ті намагалися зняти проїзд кортежу Януковича, потім — коли знімали на відео вихід глави держави із будинку прийомів Кабінету Міністрів, де Президент прощався зі своїм однопартійцем Миколою Лісіним. >>

«Ера комфортних з’їздів закінчилася»

Свій ювілейний, десятий, з’їзд політична партія «Наша Україна» проведе сьогодні просто під стінами Верховної Ради. У такий спосіб «нашоукраїнці» вирішили відзначити зовсім не святкову дату — річницю ратифікації в парламенті «Харківських угод». Адже після здачі владою «регіоналів» Севастополя українці так і не нагрілися обіцяним дешевим газом. Навпаки, нам натякають на нове й нове подорожчання блакитного палива. Про те, як відбуватиметься цей незвичайний з’їзд та як змусити владу розірвати невигідні для України угоди, розповів голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко. >>

«Це був не прорив, а велика ганьба»

Коли влада укладає невигідні для країни угоди, суспільство не повинно мовчати. Треба вимагати від керівництва держави їх скасування, насамперед, «Харківських угод». Таку думку в ефірі «5–го каналу» висловив Президент України (2005—2010) Віктор Ющенко. «Це благородна справа — провести денонсацію газової угоди (2009 року) і провести денонсацію «Харківських угод», бо вони не відповідають національним інтересам», — наголошує Ющенко. >>

Арія московських гостей

Минулої ночі, а саме о 01.23, Україна схилила голову в жалобі за жертвами атомної катастрофи. Вшановували «і мертвих, і живих, і ненароджених», адже попіл найбільшої у світі атомної катастрофи і досі стукає в груди України, і жоден учений на землі не знає з певністю, якою бідою може надалі озватися злощасна ЧАЕС. >>

«Син до кінця вірив, що житиме...»

Вони живуть на вулиці імені власного сина, а весь скромний будиночок Наталі Іванівни та Павла Опанасовича завішений фотографіями й нагородами Володі. Це все, що лишилося двом літнім батькам від їхнього сина–героя, усе, чим вони живуть останні 25 років. «Не можу я розмовляти з журналістами, — каже пані Наталя, і її очі наповнюються слізьми. — Дзвонило мені вже більше десяти, всім відмовляю. Я потім ночами не сплю — серце ниє... Погодилася поговорити тільки з вами...»

Ці імена — Володимир Правик, Віктор Кібенок, Леонід Телятников, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Тишура, Микола Ващук — на слуху чи не в кожного українця. Їх знає весь світ. Адже саме ці хлопці з воєнізованої пожежної частини Прип’яті стали першими ліквідаторами аварії на ЧАЕС. І першими її жертвами: ідучи на війну з палаючим реактором, вони ще не знали, яке смертельне пекло чекає їх попереду... >>

Три в одному,

Травневі свята — завжди привід вирватися з повсякденної рутини. Якщо є бажання, ще можна на другі вихідні точно встигнути оформити візу і побачити, скажімо, Будапешт та скуштувати там нові страви. Якщо із закордонною мандрівкою не складається, можна вдома влаштувати кулінарні вихідні по–угорськи. >>

«Полум’яне серце» не завжди обпікає язик

Якщо ти не скуштував страв національної кухні країни, якою подорожуєш, — ти не бачив цієї країни. Не знаю, хто і коли це сказав, але важко не погодитися. Неможливо в усій повноті пізнати Німеччину без пива і ковбасок, Італію — без піци і пасти, Україну — без борщу і вареників, а Угорщину — без страв iз паприкою. >>

Чемпіонство до Києва доведе

Цікава ситуація склалася в українській прем’єр–лізі за чотири тури до завершення турніру. Уже наступна неділя може принести «Шахтареві» звання чемпіона країни, причому команда Мірчі Луческу може зробити це на полі свого заклятого суперника — київського «Динамо». Ушосте найсильнішими в Україні «гірники» стануть за умови, якщо здобудуть на полі «біло–синіх» бодай очко. >>

Детектив під знаком Нептуна

Аналізуючи перший роман польської письменниці Ольги Токарчук, який з’явився на українському ринку («Правік та інші часи». — Л.: Кальварія, 2004), я дійшов висновку, що її «фірмовою» темою є дослідження сутності Часу та здатності людини вести з цією грізною субстанцією свою Гру. Останній переклад О.Токарчук («Веди свій плуг понад кістками мертвих». — Л.: Урбіно, 2011) лише потвердив цей здогад. А оскільки опанування такою проблематикою по силі тільки Майстрові (в сучасній українській прозі, наприклад, це вдається хіба Валерієві Шевчуку), справджується й інше припущення: польська авторка увійшла до еліти європейського письменства. >>

Весела філософія буття

За радянських часів чимало перекладалося з угорської — авжеж, то була «братська соціалістична республіка». Але скласти собі ієрархічне уявлення про тамту літературу було важко, оскільки насамперед у нас друкували авторів, безмежно відданих «лінії партії та уряду» й соцреалізмові. Знати ж опозиційних літераторів (не лише угорських, а й чеських, польських, східнонімецьких etc.) нашому читачеві було «не положено». Та саме серед тих письменників–опозиціонерів, як видно з часом, — найбільше майстрів вищого класу. Саме так було і з Тібором Дері (1894—1977). Його ранню прозу, коли був комуністом, охоче перекладали, а коли вийшов з партії та ще й став натхненником революції 1956–го, придушеної радянськими танками, про Дері «забули». З комуністичної точки зору — цілком правильно, бо навіщо щасливій людині Країни Рад замислюватися над такими, приміром, сентенціями: «Якщо нам судилося бути лакеєм, то витерпіти себе самого в такому випадку можна, лише полюбивши накладені на нас пута»? >>

Композитор Шевченка й Олеся

Презентація монографії «Кирило Стеценко» — один із перших заходів до 130–річного ювілею композитора (1882—1922), що святкуватимуть наступного року. Монографія доктора музикознавства Лю Пархоменко не перша робота, присвячена Кирилові Стеценку, адже його долю і творчість дослідниця почала вивчати ще у 1955–му, готуючи дисертацію. Проте саме презентоване видання є найповнішим, адже містить аналіз духовних творів композитора та оприлюднює факти про роботу митця в урядах УНР, Гетьманату та Директорії, висвітлює участь композитора у заснуванні Української автокефальної православної церкви — за радянських часів монографії цих відомостей не містили. Презентація невипадково відбувалася в Національному музеї Тараса Шевченка — поет мав величезний вплив і на Кирила Стеценка, і на його вчителя Миколу Лисенка. Крім музичного оформлення поезії Шевченка, Стеценко також поклав на музику вірші Івана Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся. Окреме місце у творчості Стеценка займала обробка фольклору.  >>

Офісному планктону присвячується

«Камінну залу» у театрі «Колесо» відкрили рік тому. Вiдтодi на цій дуже камерній сцені театр випустив дві прем’єри: романтичний «Фатальний флірт» та розвеселу аж до ексцентрики виставу «Примадонни». Ці дві історії так чудово прижилися на новій сцені, що й майбутній репертуар «Камінної зали» в уяві театралів почав вимальовуватися саме в такому стилі — легкому, необтяжливому, розважальному, сімейному... Остання ж прем’єра «Камінної зали» ці ілюзії шанувальників театрального мелодраматизму та обов’язкового хепі–енду розвіяла повнiстю. >>

Слово про титанів науки

«Науковці України — еліта дер­жави» — книга з такою назвою — унікальна праця, у якій уперше зібрані імена наших сучасників — учених, які творять історію суспільства та держави. Адже наука — це особливий світ, де живуть вічні ентузіасти, натхненні експериментатори, нестримні дослідники. >>

Оперна діва нового покоління

Гастрольний графік оперної співачки Анни Нетребко розписаний до 2015 року. Після тріумфу в усіх найбільших театрах Європи та Америки західна преса назвала її оперною дівою нового покоління, Росія присудила звання народної артистки, а музичні критики засипали захопленими відгуками. Зараз 37–річна Анна мешкає переважно в Австрії і з 2006 року є її громадянкою (залишаючись при цьому й громадянкою Росії). Хоча має українське походження — народилася й виросла в сім’ї, що походить із кубанських козаків. >>

Бути чи не бути, як Шекспір

Досягнути таких вершин красного письменства, як Вільям Шекспір, мріють мільйони літераторів по всьому світу. Однак перейняти хоч дещицю майстерності англійського класика, який творив у XVI—XVIІ ст., вдається небагатьом. А ось китайський письменник Чжан Ії вирішив піти іншим шляхом — щоб бути схожим на автора «Гамлета», він планує... зробити кілька операцій на обличчі. >>

ПРИКОЛИ

— Алло, Колян! Приїжджай, тут такі дівчата, і горілку привозь... Алло, Серього! Приїжджай, тут стільки горілки, і привозь дівчат! >>

Реанімуйте від арешту

Уже більше тижня лікується після гіпертонічного кризу в приватній клініці «Медіком» колишній глава Шевченківського району Києва Віктор Пилипишин. Минулого четверга до нього в палату ввірвалося кілька десятків бійців ГУБОЗ МВС разом зі слідчими, які й висунули Пилипишину обвинувачення в рамках порушеної проти нього кримінальної справи. Як повідомили «УМ» у прес–службі прокуратури Києва, пана Пилипишина обвинувачують у перевищенні влади і службових повноважень. Згідно з ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу, екс–главі району, який мав амбіції стати столичним мером, «світить» до десяти років позбавлення волі. Йому закидають незаконну передачу комерсантам будівлі на проспекті Перемоги, 8, що завдало збитки громаді столиці на суму близько 15 млн. гривень. >>

Небезпечні чи позитивні?

«УМ» повідомляла про резонансне затримання у 2007 році членів злочинного угруповання, причетних до переділу сфер впливу на териконах вугільних шахт західного Донбасу. Нагадаємо, що увагу молодиків привернули безробітні й нужденні люди, які роками шукали серед відвалів породи якісь шматки вугілля, щоб продати його і хоч якось прогодувати свої родини. До певного часу проблем у так званих «териконщиків» не було. Аж доки незнайомі їм молодики не стали вимагати здавати видобуте тяжкою працею вугілля тільки їм за значно нижчою ціною. Нещасні заробітчани забили в усі дзвони, однак безрезультатно. Зрештою, на одному териконі дійшло до стрілянини зі смертельним наслідком. А після цього громадськість отримала привід заспокоїтися: причетних до цих кривавих подій затримали.

Минулого тижня в Бабушкінському райсуді Дніпропетровська оголошено вирок, який вразив своєю м’якістю. І не лише тому, що причетність членів угруповання до злочинного «промислу» на відвалах шахт західного Донбасу ні слідство, ні суд довести не змогли. Але й без цього перелік діянь членів угруповання вражає. >>

Радіація без кордонів

У переддень 25–ї річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС по всьому світі відбулися демонстрації з вимогами відмовитися від атомної енергетики. Понад 150 тисяч людей вийшли на вулиці у Франції та Німеччині на заклик німецького «антиядерного» руху Ausgestrahlt. Як повідомляє агенція «Франс пресс», учасники мітингів несли українські та японські прапори, щоб нагадати своїм урядам про катастрофи на ЧАЕС та АЕС «Фукусіма–1». І принагідно вимагали закрити найстарішу у Франції (діє з 1977 року) атомну електростанцію в місті Фессенхайм, що поблизу кордону з ФРН, скандуючи: «Радіація не визнає кордонів!». >>

Стріляти без попередження

Антипрезидентські виступи в Сирії переросли у криваву громадянську війну, в якій влада не шкодує засобів для придушення народного повстання. Позавчора понад три тисячі співробітників служб безпеки та бойовиків президента Башара Асада, застосувавши танки та зброю, жорстоко розігнали демонстрацію опозиції в місті Дераа на півдні країни. Як повідомляє агенція «Франс пресс», у ході цієї операції загинуло щонайменше 39 та було поранено понад 70 осіб. Після цього було закрито кордон iз сусідньою Йорданією, а на дахах будинків у Дераа розставили снайперів – їм дано наказ без попередження відкривати вогонь по людях, які намагаються зібратися на акції протесту. Схожим чином урядові війська придушили антипрезидентські виступи у містах Джебла і Дума, що поблизу столиці країни — Дамаска. У Джеблі загинуло щонайменше 13 осіб. Загалом упродовж останніх трьох днів у Сирії було вбито близько 150 учасників протестів, а загальна кількість загиблих iз початку заворушень у березні перевищує 350 осіб. >>

Путін і Распутін

У селі Малі Карели поблизу Архангельська та в Санкт–Петербурзі тривають зйомки художнього фільму про Григорія Распутіна — таємничого селянина, який відіграв роль «сірого кардинала» при дворі останнього російського царя Миколи ІІ. Знімальний процес, який стартував на початку квітня, має завершитися до кінця року, і чи не найбільше цікавості до нього виявляє французька, а не російська преса. Воно й не дивно, адже головну роль у спільному проекті Росії та Франції виконає «майстер на всі руки», французький актор Жерар Депардьє. А царицю Олександру, яка, за однією з версій, була коханкою вельми ласого до жінок Распутіна, зіграє ще одна легенда французького кіно — Фанні Ардан. У Миколу ІІ перевтілиться російський актор Володимир Машков. >>

Де кінь, де бричка, де газ?

Учора колегія суддів Печерського райсуду столиці розпочала, а вже за кілька годин припинила розгляд по суті відомої «газової» справи про спричинення шкоди Україні за наслідками розгляду позову «Росукренерго» до «Нафтогазу» у Стокгольмському арбітражі. Справу, в якій підсудними є колишній перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігор Діденко та колишній голова Державної митної служби Анатолій Макаренко, повернуто на дорозслідування Генпрокуратурі. Нагадаємо, що обвинувачення у неправомірному митному оформленні природного газу також пред’явлені екс–заступнику Енергетичної регіональної митниці Тарасу Шепітьку та іншим екс–посадовцям нижчого рангу — Сергію Гарячому, Олександру Конєву та Олегу Борділовському. >>

Рекордний Великдень

Великодня тематика надихнула харківських флористів на створення справжнього шедевра. У центрі міста до свята звели 11–метровий декоративний храм та сім триметрових писанок навколо нього. Для оздоблення витворів мистецтва використали більше 40 тисяч живих квітів. До роботи долучилися 20 флористів міжнародного класу і стільки ж технічних працівників, допомагали фахівцям студенти–дизайнери харківських вузів. >>

Світло й радісно, бо Христос воскрес!

Із 25 квітня по 1 травня християни відзначають Світлу Великодню седмицю — перший пасхальний тиждень. Увесь цей час віруючі вітають один одного словами «Христос воскрес!», відвідують рідню, частуються запашною паскою, а молодь водить хороводи та співає гаївки. А от на цвинтар, усупереч поширеній думці, в ці дні ходити не варто. Поминати померлих починають з наступного тижня, який називається Радоницею. >>

Неблагодатний вогонь

Ця резонансна пожежа сталася минулої п’ятниці надвечір, близько 19–ї години, в селі Попівка Зіньківського району. Місцеві мешканці побачили, як горить купольна частина Свято–Георгіївської церкви УПЦ Московського патріархату й одразу ж сповістили рятувальників. За даними управління МНС в області, «на час прибуття пожежників дерев’яна будівля була повністю охоплена вогнем». Ним історична споруда фактично знищена, врятувати вдалося лише «паламарку» та незначну частину інвентарю. >>

Ленін без голови

У ніч на 25 квітня в одному з райцентрів Сумщини, місті Бурині, зруйнували пам’ятник Леніну. У комуністичного вождя відбито голову, що зникла без сліду. Окрім того, познущалися й над «тілом»: пам’ятник ґрунтовно вимазано фекаліями. Розташований навпроти школи №3, поблизу Будинку культури цукрозаводу, монумент і раніше потерпав від рук невідомих кривдників. Торік його вже звалювали з ніг: зробити це неважко, бо висота пам’ятника невелика — близько двох метрів. Як розповіли «УМ» мешканці Бурині, варто лише закинути на Ілліча петлю й докласти певних зусиль. Утім згодом пам’ятник відновили. А тепер ось на Великдень великого атеїста знову скинули з постаменту. >>

«Хвора» ковбаса

«Усі свята ми працювали, щоб виявити збудник інфекції, — каже головний дер­жавний санітарний лікар Сум Олександр Черняк. — Дослідження ще тривають, але вірогідність помилки дуже мала. Причиною хвороби став золотистий стафілокок. А джерелом його виявилися салат із капусти та докторська ковбаса, що давали дітям на обід разом із картопляним пюре». За словами медиків, це умовно патогенна інфекція, і якщо перевірити кожного з нас, то її можуть виявити у багатьох. Передусім у тих, у кого хворі зуби чи носоглотка. Спричинити захворювання стафілокок може лише при значному накопиченні. У даному разі, як засвідчили аналізи, передавачами інфекції стали два працівники харчо­блоку школи №6, де масово потруїлися діти. >>

На Одеській трасі запахло аміаком

В Уманському районі Черкаської області на 195–му кілометрі автодороги Київ—Одеса зіштовхнулися дві вантажівки — «МАЗ» та «IVECO». Остання перевозила дві двадцятикубові цистерни з аміаком. Як наслідок ДТП — причіп з автоцистерною зірвався в кювет і розгерметизувався. >>

«Мазда» тікає від погоні

Про всі деталі жахливої дорожньо–транспортної пригоди, яка сталася в ніч на понеділок у Сімферополі, міліція не повідомляє, посилаючись на таємницю слідства. Відомо, що горе–водій «вилетів» на майданчик для розвороту маршрутних таксі на вулиці Данилова. На свою біду в цю пізню годину там перебувало п’ятеро чоловіків, які начебто поверталися з нічної дискотеки. Троє з них, жителі села Перово, в результаті зіткнення отримали травми, несумісні з життям. Станом решти двох наразі переймаються місцеві медики. Особу одного з них досі не встановлено, а другому, мешканцю того самого села, виповнилося лише 20 років. >>