В Анапу летять «Метелик» і «Ядерні відходи»

У наступну суботу, 15 вересня, в Анапі Краснодарського краю (Росія) почнеться XXI Відкритий фестиваль кіно країн СНД, Латвії, Литви та Естонії «Кіношок–2012». У його конкурсній програмі покажуть кілька українських робіт.

«Безправна» Розинська

Голосіївський райсуд Києва оперативно розглянув справу про інцидент між водієм Наталією Розинською та співробітниками Держ­автоінспекції, який стався 2 травня, і визнав телеведучу винною, позбавивши її водійських прав на один рік.

«Розiту» побито

Уже втретє з початку місяця інформаційні стрічки ЗМІ повідомляють про інциденти за участю ведучої Першого Національного каналу Наталії Розинської, якій останнім часом приписують приятельські стосунки з майором Миколою Мельниченком (це він записував розмови у кабінеті Президента Леоніда Кучми). Якщо перші інциденти — це дорожньо–транспортні пригоди без аварій і жертв, то в середу ввечері Розинську побили двоє чоловіків у під’їзді будинку, де вона проживає. Жінку в синцях, iз раною лівої брови «швидка» госпіталізувала у лікарню №17, де Наталії діагностували закриту черепно–мозкову травму, струс мозку, забій нирок. За цим фактом слідчий відділу Голосіївського РУВС порушив справу за частиною 2 статті 296 Кримiнального кодексу «Хуліганство».

Публічність і приватність — речі несумісні

Публічність і приватність — речі несумісні

Не тільки в Україні відомі люди не хочуть потрапляти на сторінки газет і журналів, якщо з ними не узгодили текст чи світлину. Щоправда, за кордоном зі ЗМІ «воюють» переважно зірки шоу–бізнесу та світської хроніки, тоді як у нас невдоволення висловлюють чиновники і можновладці, які живуть на кошти платників податків і просто зобов’язані звітувати про свої статки перед суспільством. Без сумніву, саме в їхніх інтересах Конституційний Суд нещодавно ухвалив рішення, згідно з яким використання та поширення конфіденційної інформації (даних про національність, освіту, матеріальний стан тощо) про особу без її згоди є втручанням у її особисте та сімейне життя, тому допускається винятково в інтересах національної безпеки. Втім Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі держави — члени Ради Європи, вважає інакше: засоби масової інформації можуть повідомляти про відомих людей і публікувати фото без їхнього дозволу, якщо мета публікації — інформування громадян, а не розвага. Такий висновок страсбурзькі судді зробили після розгляду скарги принцеси Монако Кароліни.

Яке завтра в «Сєгодня»?

Минулого тижня став публічним конфлікт у газеті «Сєгодня» — видання, що належить до медіа–імперії Ріната Ахметова й підтримує Президента Януковича. Представники редакції оголосили передстрайковий стан через незгоду з політикою генерального директора видавничого холдингу «Сєгодня Мультимедіа» Олени Громницької — тієї самої, яка була прес–секретарем Президента Леоніда Кучми. В оприлюдненій заяві колективу газети йдеться, що Громницька «веде лінію на згортання (...) прозорих і цивілізованих правил гри... Звичайною практикою стали зняття за прямою вказівкою Громницької матеріалів iз нашого сайту щодо різних діячів (зокрема, мера Одеси Олексія Костусєва, радника президента Ганни Герман), тиск на головного редактора газети «Сєгодня» з метою запобігти появі «незручних» публікацій щодо окремих політиків і бізнесменів» тощо.

Загадковий Ларрі Кінг

Ще на початку листопада з’явилася сенсаційна інформація про те, що в Україну приїде Ларрі Кінг — знаменитий американський журналіст, який 25 років на каналі Сi–Ен–Ен вів авторське шоу. У Києвi вiн планував узяти інтерв’ю у Прем’єр–міністра Миколи Азарова. Про це стало відомо після того, як 78–річний телеведучий, який закрив своє шоу Larry King. Live ще минулого року, у жовтні взяв інтерв’ю у помічника президента Росії Аркадія Дворковича, головного редактора радіостанції «Ехо Москви» Олексія Венедиктова та президента фонду зі створення інноваційного центру «Смолково» Віктора Вексельберга.

Цифровий пасьянс

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення розподілила місця в ефірній «цифрі». Зовсім скоро мають стати доступними для всіх глядачів канали медіа–групи Віктора Пінчука (ICTV, СТБ, Новий, М1), «5–й канал» Петра Порошенка, ахметівські «Україна» та два нові кіноканали, «Інтер» з усіма своїми «братами» меншими (усього 8), який пов’язують iз Валерієм Хорошковським. Із телеактивів Ігоря Коломойського «цифрові» ліцензії отримують «1+1» та ТЕТ. Буде, зрозуміло, і Перший Національний. А ще — старожил «Тоніс», який нібито купив син нинішнього гаранта, «Хокей» Бориса Колесникова, нацбанківський  «Банк–ТБ». Також своє місце в цифровому ефірі отримали нові «Погода», Star TV, «Ескулап» та «Вінтаж ТБ».

Грузинський ПІК

У найближчому майбутньому в Україні має з’явитися «Перший інформаційний кавказький» телеканал. Цей мовник створювався на базі Громадського грузинського телебачення і спочатку був просто «Першим грузинським». Під таким брендом на батьківщині в ефірі він проіснував недовго — лише рік, із січня 2010 по січень 2011–го. Коли картинка «Першого грузинського» зникла, телевізійники заявили, що відключення відбулося під тиском Росії.

Кузня ідеологів для «України»

Українські телеканали продовжують активно працевлаштовувати росіян. Ведучі політичних ток–шоу Савік Шустер та Євген Кисельов — це лише видимий фасад. Поза телеекраном помітно активізував консультаційну роботу на проросійському «Інтері» політтехнолог Ігор Шувалов, до порад якого дослуховуються не лише голова СБУ Ігор Хорошковський, фактичний власник цієї медіа–групи, а й Сергій Льовочкін — голова президентської адміністрації Віктора Януковича. На СТБ інформаційно–аналітичний департамент нещодавно очолив Михайло Єрмолаєв, який працював на російському каналі Рен–ТВ спочатку головним редактором, потім заступником головного редактора служби інформації.

«Совковий» рудимент

«Совковий» рудимент

Теоріями об’єктивного репортажу та соціальної відповідальності у засобах масової інформації прославилися американці. У Радянському Союзі активно культивувалася своя теорія і практика: ЗМІ — агітатор (за світле майбутнє), пропагандист (небачених «звершень» можновладців) та організатор (безпощадної боротьби з інакомислячими). І ці марксистсько–ленінські принципи роботи провладних газет за роки після розвалу СРСР не канули в Лету в Україні. Яскравий приклад «агітки» — видання Луганської обласної ради «Ізвєстія Луганщіни».