Як і чому в неї з’явилося бажання сісти на мотоцикл, 32–річна Ганна Гречишкіна і досі не може відповісти. В неї не було ні друзів–байкерів, які б «заразили» власним прикладом, ні самого мотоцикла. Просто в якийсь момент захотілося водити мотобайк і все. Записалася, в мотошколу, стала брати уроки водіння, придбала «залізного» коня, зрештою, з’явилися й друзі, які поділяють її хобі і стиль життя. Відтоді як Ганна вперше сіла на мотоцикл, минуло вже сім років. За цей час вона об’їхала багато країн, стала членом Національної асоціації мотоциклістів України та очолила соціальний сектор цієї організації. В 2010 році вона стала першою серед дівчат–мотоциклісток в Україні, які виконали норматив Saddle Sore 1000 («Залізна сідниця»), проїхавши за добу 1900 км. А тепер планує стати першою в Україні та на теренах СНД жінкою, яка наодинці вирушить у навколосвітню подорож.

Із кубком переможців та грошовою премією у розмірі 25 тисяч американських доларів повернулася із Сіднея українська команда, що представляла Україну на міжнародному конкурсі Microsoft Imagine Cup. У квітні цього року «УМ» розповідала про підсумки всеукраїнського етапу цього конкурсу. В ньому перемогли хлопці з команди quadSquad із донецької філії Комп’ютерної академії «ШАГ». Донеччани вразили журі своїм пристроєм, який дозволяє спілкуватися по телефону глухонімим людям. Винахід нагадує рукавичку, до якої кріпляться спеціальні датчики. Вони здатні розпізнавати мову жестів та перетворювати їх на звуки, а потім передавати через відповідне програмне забезпечення на інший телефон. Таким чином, на іншому кінці дроту можна почути те, що намагається «сказати» людина з обмеженими можливостями мовлення та слуху. Донеччан та їхній дивовижний винахід, який допоможе спілкуватися мільйонам людей, було вирішено відправити на всесвітній конкурс, фінал якого відбувся в Австралії. Диво–рукавичка і там не підвела українських хлопців — їхній винахід виборов перше місце у найпрестижнішій номінації конкурсу — «Розробка програмних проектів».

Уже перший тиждень вступної кампанії до вищих навчальних закладів засвідчив, що і цьогорічний абітурієнтський марафон має свої недоліки і складнощі. Про це повідомила громадянська мережа «Опора», що традиційно проводить спостереження за перебігом вступної кампанії.

На задньому дворищі школи, розташованої неподалік будинку, де я живу, щовечора збираються підлітки. Пиво, слабоалкогольні «шипучки», а іноді й щось суттєво міцніше вони п’ють, навіть не криючись від дорослих, «закушуючи» алкоголь сигаретами. Випивоном і куривом підлітки затарюються в кіосках неподалік. І там рідко хто їх запитує про вік або ж відмовляється відпустити «дорослий» товар. І оця легкодоступність випивки та сигарет — суттєвий чинник того, що показники вживання алкоголю, куріння, а то й наркотиків серед нашої молоді все ще досить високі.

Мабуть, у більшості українців слово «склероз» асоціюється зі старістю та забудькуватістю. Та потрібно пам’ятати, що в медицині є ще й термін «розсіяний склероз». Його також називають хворобою Крувельє, яка належить до числа досить поширених захворювань центральної нервової системи. Захворювання є дуже підступним. Адже цілком здорову людину працездатного віку може прикувати до інвалідного візка. Як правило, на все життя.

Сумним видався кінець навчального року в трьох вітчизняних приватних вищих навчальних закладах — Київському економічному інституті менеджменту, Донецькому коледжі радіоелектроніки і управління та Київському університеті «Східний світ».

Як повідомляла «УМ», 17 травня відомий український письменник Анатолій Дімаров відсвяткував своє 90–річчя. Того ж дня Президент України Віктор Янукович підписав указ про нагоро­дження письменника орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня — «за значний особистий внесок у розвиток національної літератури, вагомі творчі здобутки, багаторічну плідну діяльність». Проте прийняти високу нагороду Анатолій Андрійович відмовився. Як зазначив він у своїй заяві, таке рішення прийняв із двох причин. «Письменник повинен перебувати в опозиції до будь–якої влади, якою б вона не була. І сприймати урядову нагороду, як спробу його підкупити, — пише пан Анатолій. — Тим більше не можу прийняти нагороду з рук людей, які штовхають мою Україну у прірву». Під датою і підписом заяви Дімаров поставив ще й відбиток пальця правої руки. Хто знайомий з письменником або читав його твори, цій витівці не здивується — з почуттям гумору в пана Анатолія все гаразд, навіть коли йдеться про серйозні речі.

У четвер біля Верховної Ради знову боронитимуть українську мову. Під час акції протесту, яка розпочнеться о 13.00, активісти вимагатимуть не приймати «розкольницький для України та нищівний для української мови» законопроект Колесніченка—Ківалова «Про засади державної мовної політики», який буде винесено на голосування завтра. Адже він, вважають організатори акції простесту, де–факто знищить українську мову на половині території України. Протестувальники попереджають: якщо його все ж таки внесуть, по всій Україні у відповідь буде розгорнуто кампанію зі знищення рейтингу Партії регіонів.

Минулими вихідними у Києві проводжали вівчарів на полонину. Це традиційне для західних гірських регіонів України дійство відбулося в столичних міні–Карпатах — однойменній експозиції в Національному музеї архітектури та побуту України, що в Пирогові. Не вдалося довідатися, звідки на дійство прибули вівці, а от вівчарі приїхали аж із самої Колочави, що на Закарпатті. Той, хто цього дня завітав до музею, поринув у життя справжнісінького гірського села: слухав українських пісень, частувався традиційними карпатськими стравами — бограчем та баношем, спостерігав за виготовленням овечого сиру та роботою майстрів традиційних карпатських ремесел. «Не всі кияни мають змогу поїхати в Карпати, тож ми постаралися, щоб Карпати приїхали до киян», — каже Вадим Логвінов, заступник директора з питань господарської діяльності. Тепер, наголошують у музеї, цікаві свята в скансені відбуватимуться постійно. Такою є політика новопризначеного три місяці тому 36–річного директора, який обіцяє зробити все, аби Пирогів, який в останні роки зазнав небувалого занепаду, став ще цікавішим для відвідувачів.

За всю історію регулярних метеоспостережень (з 1881 року) в Україні було зафіксовано 2190 кліматичних рекордів. Майже десята їх частина припадає на останнє десятиріччя — у цей період їх було аж 263! Нинішній рік задніх не пасе — він уже видав на–гора 21 кліматичний рекорд, більшість із них — на межі квітня–травня. Чого ж далi чекати? Нових кліматичних рекордів — переконані в Центральній геофізичній обсерваторії МНС України, де відстежують і зберігають дані про погодні «вибрики» природи. Сьогодні ця структура відзначає корпоративне свято — День обсерваторії (він цьогоріч приурочений 85–річчю відділу гідрології та водного кадастру). Напередодні «УМ» побувала в обсерваторії й поцікавилася кліматичною ситуацією в Україні.