Невіртуальний вчинок

Днями в одну з аудиторій Полтавського політехнічного коледжу, де сиділи першокурсники, разом із їхньою викладачкою зайшов помічник начальника Київського райвідділу міліції обласного центру Володимир Пасічко. Але зовсім не для того, щоб читати юнакам і дівчатам загальні профілактичні нотації чи гудити конкретного правопорушника. Цього разу в майора міліції була набагато приємніша місія: вручити почесну грамоту від керівництва райвідділу першокурснику Кирилу Кудрі. Останній, як з’ясувалося, випадково став свідком зухвалого грабунку.

Не «чужий» герой

Не «чужий» герой

Днями виповнилося 115 років із дня народження борця за волю України, воїна і письменника, автора знаменитого «Холодного Яру» Юрія Горліса–Горського. На його малій батьківщині — Полтавщині — про ту дату згадали тільки націоналісти.

Потяг у тюбетейці

У столиці Таджикистану — Душанбе — відбулися урочистості з нагоди передачі п’ятнадцяти нових найсучасніших пасажирських вагонів виробництва Крюківського вагонобудівного заводу державному підприємству «Таджицька залізниця».

Вірус Кричевських

Вірус Кричевських

На Полтавщині видатний український архітектор, художник, дизайнер, один із творців нашого національного стилю у мистецтві Василь Кричевський і працював, і відпочивав. Хоча й бував тут переважно наїздами. А от найяскравіша перлина його творчості — спроектований на початку минулого століття будинок Полтавського губернського земства — «поселився» в цьому краї назавжди.

Різдво Василя Симоненка

Різдво Василя Симоненка

Позавчора урочистості з цієї нагоди відбулися на Лубенщині: в селі Біївці, де народився майбутній поет, і в Тарандинцях, куди він ходив до школи–десятирічки. Спершу очільники районної влади та представники громадськості відвідали збережену земляками материнську хату в Біївцях, поклали квіти до пам’ятника, а потім у музеї Василя Симоненка Тарандинцівської школи вшанували цьогорічних лауреатів іменної літературної премії.

Червоне і чорне

Націоналістична смолоскипна хода з нагоди чергової річниці від дня народження провідника ОУН відбулася в Полтаві вже вдруге. Близько двохсот чоловіків, переважно молодих, зі смолоскипами, синьо–жовтими, червоно–чорними і позначеними партійною символікою «Свободи» прапорами пройшли центром міста до пам’ятника українським загиблим козакам.

На «державному» рівні...

На «державному» рівні...

Позавчора в будинку облпрофради зібралося близько 200 полтавців, щоб ушанувати пам’ять видатного борця за волю України, багаторічного політв’язня, дисидента–«шістдесятника» і, власне, одного з творців нашої незалежної держави В’ячеслава Чорновола. Прикметно, що до організації згаданого вечора пам’яті найвідомішого провідника Народного руху України нинішні очільники обласного осередку НРУ не мали жодного відношення. Вони ж бо «світяться» зараз тільки перед виборами, коли настає час безсоромного використання легендарного рухівського бренду. Тож і влаштовували захід під егідою обласної «Просвіти» за фінансової підтримки «Фронту змін», і були його учасниками переважно «старі», справжні рухівці.

Комуністам — «дірку» від Бублика

Комуністам — «дірку» від Бублика

Народний депутат від ВО «Свобода» Юрій Бублик — мажоритарник, обраний до ВР на Полтавщині, — підготував подання до Конституційного Суду стосовно легітимності парламентської фракції КПУ. Як повідомив Бублик на прес­конференції, тристорінковий текст цього документа найближчим часом узгодять у їхній фракції та залучать до підписання колег із «Батьківщини» й «УДАРу». Пан Юрій не сумнівається, що під «антикомуністичним» поданням вдасться зібрати 45 депутатських підписів, необхідних для такого подання до КС.

Білі нитки «чорної» справи

Білі нитки «чорної» справи

У 1997 році Михайло Пономаренко почав плекати свій «Сад». Такою була назва селянського (фермерського) господарства, заснованого ним тоді у селі Потічок Решетилівського району, де жив із сім’єю. З 2002 року членами СФГ стали дружина Тамара та діти — син Володимир, дочки Наталя й Тетяна. І головний «садівник», і члени його родини, звісно, усвідомлювали, що на «гілках» їхнього дітища будуть і рясні плоди, і пустоцвіти. Однак того, що доведеться пережити за останні півроку, не могли уявити навіть у найжахливіших снах...