Викривають гучно, ув’язнюють — вибірково...

Учора й сьогодні всеукраїнські мас–медіа повідомляють про викриття організованого злочинного угруповання під Новобогданівкою. «Спеціа­лізація» цього ОЗУ, як і чотирьох попередніх, затриманих у «зоні лиха — зоні бізнесу» упродовж 2005–2009 років, незмінна: викрадання боєприпасів зі складів артбази військової частини А–2985. Керівники Запорізького обласного Управління по боротьбі з організованою злочинністю акцентують на тому, що наразі затримано групу зловмисників із міжнародними зв’язками, які боєприпаси і вибухівку з військової частини цупили «тривалий час і систематично». Усіма оборудками заправляв громадянин Вірменії.

Для чого тобі піраміда, фараоне?

Для чого тобі піраміда, фараоне?

Результат своїх теоретичних досліджень Альфред Теплов виклав у книзі з вельми претензійним «іменем»: «Піраміди відкривають таємниці». Випускник Санкт–Петербурзької академії авіаційного приладобудування, колишній науковий співробітник Запорізької інженерної академії зібрав журналістів, аби якомога більший читацький загал українців дізнався про гіпотезу, яка, певен автор книги, невдовзі зацікавить і світове наукове товариство. Свою версію він ладен був аргументувати у диспутах за участі найзатятіших опонентів, однак таких не знайшов, як і, принаймні поки що, однодумців: «Торік я не видавав книгу, бо сподівався, що вдасться виступити на бодай одній науковій конференції. Попередні домовленості були, однак ні в Україні, ні у Москві нічого не вийшло».

Заходьте, відчинено!

Заходьте, відчинено!

Логічно, що жоден із гостей–журналістів і сьогодні не скаже «Сам бачив утаємничене». Пояснення дуже просте: група офіцерів у цивільному на чолі з генерал–майором Сергієм Берестом очікувано спрямувала зустріч у розмовно–інформаційний фарватер. Образно кажучи, «до вух текло, а на очі нічого не потрапило»! Зрештою, на те вона й СБУ... Тим паче що і почуте під час відвідин донедавна вельми утаємниченого відомства задовольнило мас–медійників. У ц­ьому контексті начальник управління пан Берест акцентував на специфіці служби: деяку інформацію дозволено оприлюднювати після судового рішення, іншу — по завершенні п’ятирічного терміну, а з деякої — знімати гриф секретності взагалі заборонено. З огляду на це співрозмовники журналістів уникали персоніфікації фігурантів навіть резонансних справ.

Сімнадцять миттєвостей «Ланоса»

Квартет зловмисників не зра­джував своїй «спеціалізації» упродовж двох років, цуплячи на території Запорізької області винятково автомобілі марки «Ланос». Пояснення просте: один із членів організованого злочинного угруповання міг без проблем відключити сигналізацію, а також відкрити і завести цей легковик без ключів.

Півцарства за тариф!

Півцарства за тариф!

Влада досі не може визначитися: що гірше — дотувати «обрані» підприємства коштом інших чи залишити їх без підтримки, мовчки спостерігаючи за зростанням безробіття, зниженням соціального рівня людей. Перший метод — однозначно поганий, проти нього виступає більшість аналітиків. Пристати на другий — важке рішення для будь–якого керівника. Метод не казати «так» чи «ні» штовхає галузь до стагнації, а людей — на вулицю. Різке потепління наприкінці березня в козацькому краї, жартують мої земляки, викликане не стільки «циркулярами» матінки–природи, скільки пристрастями навколо ЗАлКу.

Де ти, «Ланосе»?

Квартет зловмисників не зраджував своїй «спеціалізації» упродовж двох років, цуплячи на території Запорізької області винятково автомобілі «Ланос». Пояснення просте: один із членів організованого злочинного угруповання міг безпроблемно, відключивши сигналізацію, відкрити і завести без ключів легковик.

Запорізька «Роксолана»

Певен, що 24–річна господиня масажного салону у шкільні роки мала з історії України якщо не «двійку», то поблажливу «трієчку». Інакше б не паплюжила ім’я Насті Лісовської, яку кримські татари викрали з Рогатина і продали турецькому султану. У гаремі українка не опустилася до рівня сотень інших одалісок, а сама «полонила» Сулеймана ІІ. У статусі його дружини вона впливала на політику Османської імперії упродовж кількох десятиліть.

Як козаки в Гренландію літали

Як козаки в Гренландію літали

На тлі байдужості українського уряду до власного війська останнє тримається на ентузіазмі професіоналів, людей, котрі вболівають за свою справу і не мислять себе ні в чому іншому. Тим часом українські військові потрібні скрізь: в Афганістані — щоб лікувати людей, у морях Сомалі — щоб захищати моряків від піратів, у Косово та Ліберії — аби підтримувати хиткий мир. Українських військових кличуть туди, де ніхто інший не впорається. Єдина умова — щоб «хтось» заплатив, бо власний уряд — «мачуха». Сьогоднішня розповідь про унікальний досвід для пілотів нашої військово–транспортної авіації: з 7 до 27 березня два українські екіпажі та літак наших Збройних сил Іл–76 МД здійснюють рейси з Данії до найбільшого і найхолоднішого острова на планеті — Гренландії, де злітно–посадкова смуга вкрита льодом. Як і за давніх часів, доля носить наших козаків по цілому світі, цього разу — на арктичну кригу.

Чоботи для Гуллівера

Чоботи для Гуллівера

З–поміж українських сіл Подолянці Житомирської області впродовж кількох років є чи не найвідомішими: саме тут мешкає Леонід Стадник — найвища людина планети. Його зріст — 2 метри 57 сантиметрів. До ситуації «пасує» навіть назва району, на території якого Подолянці зажили планетарної слави: Чуднівський. Слава славою, однак «приземлімося»: за нинішніх українських реалій дуже кепсько доводиться навіть «маленьким українцям» — що вже казати про Стадника–Гуллівера! Усі проблеми 200–кілограмового поліського велетня важко перелічити, але взуттєва, поза всякими сумнівами, — одна з постійних. Якраз до її мінімізації фахово вирішив долучитися колектив запорізького ТОВ «Чобіток».

Ставка більша від життя. Чужого

Сучасні українські реалії не дають нашому суспільству жодного шансу мінімізувати проблему соціальної адаптації учорашніх зеків, відтак тривіальне «горбатого могила виправить» має шанс увійти у фразеологічні словники хтозна ще скількох поколінь. Й амністовані чи випущені на волю по закінченню терміну ув’язнення «горбаті» зазвичай беруться за старе. Як це і сталося з двома мешканцями Запоріжжя.