Цього тижня в ході українсько–американських військово–морських навчань «Сі бриз–2010» із залученням інших країн відбулося вже кілька великих тренувань. У вівторок у Військовій гавані Одеського порту підрозділ українського морського спецназу «звільняв» судно, яке, за легендою навчань, захопили пірати. А тим часом інша група з бойових водолазів Данії, України і США проводила підводні зварювально–ріжучі роботи на «затонулій баржі», передає УНІАН.

Головнокомандувач Військово–морського флоту РФ адмірал Володимир Висоцкій цього тижня представив членам військової ради та керівному складу ЧФ РФ нового командира цього формування — віце–адмірала Володимира Корольова. Колишній уже командувач ЧФ РФ Олександр Клєцков зараз у плановій відпустці перед звільненням, термін його служби закінчується в серпні цього року, коли йому виповниться 55 років. Новий командувач ЧФ віце–адмірал Корольов переходить на Чорне море з посади заступника командувача Північного флоту РФ.

Відповідне рішення цього тижня ухвалила Верховна Рада. У постанові ВР сказано, що на цьому цвинтарі ховатимуть «ветеранів Великої Вітчизняної, війни в Афганістані, учасників інших військових конфліктів, військовослужбовців, у тому числі звільнених у запас або у відставку, членів їхніх сімей, а також інших осіб, які здійснили героїчні подвиги в ім’я українського народу». Місцем для цвинтаря обрали околиці села Биківня під Києвом. Уряду доручили за два тижні створити оргкомітет зі спорудження цвинтаря. Комітет складатиметься з представників Міноборони, мерії Києва, Київської облдержадміністрації та Держкомітету у справах ветеранів. Відповідальність за розробку проекту, будівництво та функціонування меморіального цвинтаря поклали на Міністерство оборони.

У понеділок, 12 липня, в наших водах Чорного моря починаються чергові військово–морські українсько–американські навчання із залученням інших країн «Сі бриз–2010». Це «найполітичніші» з усіх навчань, у яких беруть участь українські військові і які відбуваються на території нашої країни. Щороку після Помаранчевої революції два тижні «Сі бризу» були золотим часом для всіх «антинатовських», а заразом і українофобських сил, можливістю досхочу розпіаритися на гроші, які з усією очевидністю надходили із сусідньої країни — чорноморського сусіда — єдиної, яка не бере участі в навчаннях. Перший «синій» «Бриз» ще раз показав, що в діях теперішньої партії влади — нуль ідеології та 100% політичної доцільності. Вперше за останні роки «Сі бриз» проходить майже без істерик, а тих, хто намагається їх влаштувати — чекає міліцейський «автозак».

Звіт міністра оборони Михайла Єжеля за сто днів діяльності на посаді, оприлюднений першого липня, є, швидше, зрізом ситуації в українському війську, аніж переліком діянь окремого чиновника. Той же стан справ, який наразі є у Збройних силах, є результатом частково програм і тенденцій, закладених задовго до вступу пана Єжеля на посаду, частково — проросійський курс нової влади відобразився й на обороні, а ще почасти на ній позначається фінансування війська за «залишковим принципом», що не змінилося і з приходом «біло–синього» керівництва МО.

Майже чотири сотні бійців та ветеранів Української національної асамблеї — Української національної самооборони (УНА–УНСО) зібралися цього тижня в Києві, аби відсвяткувати двадцятиріччя із заснування своєї організації, згадати непересічне минуле й замислитися над майбутнім. Збори очолював провідник — незмінний, незважаючи на свій похилий вік, Юрій Шухевич, син головного командира УПА Романа Шухевича й багаторічний політв’язень. Та УНСО не старіє — на святковому 14–му з’їзді організації впадала в око присутність численної молоді, хлопці трималися скромно і з суб­ординацією. Після Державного гімну та гімну УНСО, яким додали колориту хлопці, які били на сцені в козацькі литаври, зібрання привітав єпископ і речник Української православної церкви Київського патріархату Євстратій (Зоря), якого часто можна побачити на заходах УНСО.

Військове керівництво вкотре озвучує дату, коли армія стане контрактною: «Ми плануємо до 2015 року забезпечити повний перехід Збройних сил України від змішаної системи комплектування на нову систему — на професійній основі», — заявив цього тижня начальник голов­ного управління особового складу Генштабу ЗС генерал–майор Сергій Кропивченко. За його словами, наразі за контрактом служать понад 52% солдатів і курсантів. Головними проблемами переходу на повністю професійну армію залишається, зокрема, «ресурсне забезпечення» та «підвищення привабливості та конкурентоспроможності військової служби за контрактом», констатує генерал–майор Кропивченко.

Нова зміна українського 56–го окремого вертолітного загону, що є частиною миротворчих сил ООН в африканській Ліберії, приступає до служби. Нагадаємо, минулого тижня до Ліберії прибули перші 150 миротворців нової ротації. А вчора, коли верстався номер, рейсом літака Ан–124–100 «Руслан» для контингенту мали доставити чотири «свіжі» вертольоти Мі–8МТ, замість тих, які вже попрацювали в тропічних умовах. Заключний, третій, етап ротації відбудеться 30 червня — 1 липня, до Ліберії вилетять 125 військових, а додому повернеться 151.

Міністр оборони України Михайло Єжель вважає, що оновлення Чорноморського флоту Росії, який базується в українському Севастополі, новими кораблями і підводними човнами — може бути предметом переговорів. «У нас є угода з Росією щодо базування Чорноморського флоту. Потрібно сідати за стіл і вести переговори», — сказав пан Єжель на спільній прес–конференції зі своїм російським колегою Анатолієм Сердюковим, після зустрічі міністрів у містечку Партеніт у Криму. Так Михайло Єжель прокоментував заяву командувача ЧФ РФ адмірала Владіміра Висоцкого про те, що до 2020 року російський флот у Севастополі поповниться 15 новими кораблями, зокрема фрегатами новітньої розробки та новими підводними човнами класу «Лада». Михайло Єжель запевнив, що всі питання щодо базування й посилення ЧФ РФ будуть обов’язково узгоджуватися з українською стороною. Натомість Анатолій Сердюков висловився лаконічно і впевнено: «На Чорноморський флот будуть надходити нові кораблі».

Коли рівно 26 років тому нас, випускників журфаку Львівського вищого військово–політичного училища, полковник–кадровик із Москви розподіляв по військових округах і флотах, то, пригадую, жоден із дванадцяти однокурсників — «мореманів» — не виказував щонайменшого бажання потрапити в розпорядження командувача Червонопрапорного Чорноморського флоту. Геть усі воліли писати свою офіцерську біографію тільки на Північному, Тихоокеанському чи бодай на Балтійському. Навіть тоді ЧФ («чи флот чи не флот» — так із–поміж самих моряків однозначно розшифровувалась ця коротка абревіатура) не вписувався в омріяну романтику дальніх морських походів і справжньої бойової служби. Прийнятний варіант — замінити в курортний Крим хіба що під «дембель», але вже назавжди. Цей меркантильний інтерес до «вартового» південних морських рубежів перенесено і в нові «формульні» російсько–українські газові домовленості. Із цим погоджується мій співрозмовник — керівник міжнародних програм севастопольського Центру «Номос», експерт, колишній розвідник Дмитро Штибликов.