«Несе мене ріка...»

03.07.2010

Звіт міністра оборони Михайла Єжеля за сто днів діяльності на посаді, оприлюднений першого липня, є, швидше, зрізом ситуації в українському війську, аніж переліком діянь окремого чиновника. Той же стан справ, який наразі є у Збройних силах, є результатом частково програм і тенденцій, закладених задовго до вступу пана Єжеля на посаду, частково — проросійський курс нової влади відобразився й на обороні, а ще почасти на ній позначається фінансування війська за «залишковим принципом», що не змінилося і з приходом «біло–синього» керівництва МО.

 

«Тримай офіцера!»

У Міноборони серйозно побоюються «проблеми 2011»: саме наступного року закінчуються п’ятирічні контракти, підписані з офіцерським складом у 2006 році за тодішнього міністра Анатолія Гриценка. Нинішній міністр констатує, що масове звільнення офіцерів відбувається вже зараз, процес, який наразі вдалося лише «частково призупинити». Що робити, аби, «розв’язавши собі руки», офіцери масово не звільнялися, а підписали наступний контракт? У міністерстві запевняють, що з травня 2010 року премії офіцерам підвищили до 35% від посадового окладу. Упродовж червня–листопада цього року обіцяють віддати і 200 мільйонів гривень давніх зарплатних боргів. З першого жовтня мінімальну офіцерську зарплатню обіцяють установити на рівні 2600 гривень. Оборонне відомство вимагатиме і скасування пенсійної дискримінації — так, у разі смерті держслужбовця його дружина отримує пенсію 70% зарплати від загиблого, а якщо є непрацездатні члени сім’ї — то 90%. Натомість дружина загиблого захисника Вітчизни отримує, відповідно, 30% і 40% від його і так не захмарної платні.

Цього року обіцяють також купити або побудувати дві тисячі квартир для офіцерів. Щоправда, від початку року наразі лише 102 офіцерські родини справили новосілля у наданих відомством квартирах, це більше, ніж за цілий попередній рік, кажуть у Міноборони. Проте в Україні залишається ще понад 45 тисяч безквартирних військових.

Зброя

На сьогодні підприєм­ства українського військово–промислового комплексу виконують для Міноборони 60 контрактів. Чи не найбільший із них — будівництво першого корабля класу «корвет», який заклали на Чорноморському суднобудівному заводі у травні. Цей проект профінансований у 37 мільйонів гривень на рік (у звіті міністра Єжеля друкарська помилка — 37 мільярдів, що у чотири рази більше, ніж увесь цьогорічний бюджет Міністерства оборони, разом узятий).

До здобутків у царині озброєння в міністерстві зараховують взаємодію цивільних та оборонних підприємств у виготовленні частин для літака Ан–148 та для броне­транспортерів. Українські авіаремонтники нещодавно взагалі встановили світовий рекорд набору висоти для вертольотів. Вертоліт Мі–8МТВ із новими двигунами «Мотор–Січ» піднявся на висоту 8100 метрів за 14 хвилин 9 секунд. Натомість створення національного багатофункціонального ракетного оперативно–тактичного комплексу «Сапсан» і далі залишається «одним із першочергових зав­дань».

За спільною програмою з ОБСЄ, з України вивезли вже 2 740 тонн високотоксичного ракетного палива — меланжу — із запланованих 3 168. Повністю очистили від нього склад на Івано–Франківщині поблизу села Ценжів. Далі візьмуться за склади у Радехові на Львівщині.

Плоди дружби

Основні ж здобутки нового керівництва міноборони витікають із «відлиги» в українсько–російських стосунках. До таких здобутків Михайло Єжель зараховує і порозуміння щодо кримського полігону–«авіаносця» НИТКА, і домовленості про добудову й передачу росіянам ракетного крейсера «Адмірал Лобов» (екс–«Україна». — Авт.), і домовленість про продаж РФ сорока військово–транспортних літаків Ан–70. Тішить міністра і поновлення спільних українсько–російських штабних навчань «Фарватер миру».

Натомість, на євроатлантичному напрямі — похолодання. Міністерство оборони декларує зацікавленість у співпраці «з країнами–членами НАТО та посиленні оперативної сумісності Збройних сил України зі збройними силами країн–партнерів». Окремою заслугою нова влада ставить собі прийняття закону «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших дер­жав на територію України у 2010 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях», які вона безцеремонно і незаконно зривала, будучи в опозиції. Великими спільними з НАТО заходами є участь України в антитерористичній операції НАТО «Активні зусилля» в Середземному морі, в якій беруть участь щорічно один–два наших кораблі, а також в операції «Північний сокіл» з перевезення пального з Данії на острів Гренландія.

Україна залишається активним миротворцем, а українські військові заробляють таким чином більше грошей до держскарбниці. Торік за участь українських військових у миротворчих операціях ООН перерахувала до бюджету України 130,9 мільйона гривень, що на 27% більше, ніж в 2008 році, бо наші миротворці, особливо вертолітники, виконують усе більше роботи. У 2010 році Україна ініціювала збільшення плати за участь військових вертольотів у миротворчих місіях ООН.

  • У бiй проти москалiв... веде Суворов?

    Частини та з’єднання Збройних сил України досі не мають назв і символів, пов’язаних з українською історією та її національними й військово-історичними традиціями. >>

  • «Викликаємо вогонь на себе!»

    Смерть, яка могла стати його смертю, Володимир Муляр тепер бачить часто — запис відеосюжету горезвісного російського каналу «Анна ньюс» він скачав собі у смартфон як пам’ять про пекло, пережите на трасі Бахмутка. В другій половині жовтня 2014 року саме тут була найгарячіша точка АТО — легендарний 32-й блокпост, крайній форпост українських Збройних сил, що на два тижні опинився в оточенні терористів. >>

  • Призов по-київськи

    Тим, хто в непростих умовах став до зброї рік тому, потрібна заміна. Саме з цією метою військові комісаріати виконують нові завдання з комплектування Збройних сил України та інших військових формувань. Цими днями завершується перший етап четвертої черги часткової мобілізації. >>

  • Героїзм кіборга «Динамо»

    Олексій Дурмасенко, боєць 93-ї окремої механізованої бригади, став відомим за тиждень до своєї смерті, коли дав інтерв’ю «Радіо «Свобода» під час приїзду до рідного Києва в короткострокову відпустку. Перед тим 25-річний солдат із позивним «Динамо» пройшов бойове хрещення як «кіборг»: упродовж 12 діб захищав Донецький аеропорт, цей «український Сталінград Донбасу». >>

  • Ешелон свідомих

    Не на схід, а на захід відбув позавчора з Києва ешелон із першою командою мобілізованих у рамках першої в цьому році черги мобілізації. «Будуть і наступні відправки, але кожна — спочатку в навчальні центри, а не в АТО. Усі мобілізовані проходитимуть через навчання. Від 30 до 45 діб триватиме бойове злагодження», — пояснює Віталій Чекаленко, комісар Дарницького районного військового комісаріату. >>

  • Ордени старлея Коли

    Його позивний — Кола. Донедавна він полюбляв цей напій. Тепер не п’є — не може. Бо в Маріуполі в блокаді, коли вже не було води, довелося не раз на колі «мівіну» запарювати... >>