Важко збагнути Христове Воскресіння. У нього можна лише вірити. Адже свято на його честь вчить нас радіти тому, про що ми знаємо зовсім небагато і, можливо, трохи боїмося: життю після смерті. Саме віра у перемогу життя над небуттям є сенсом розвиненої і розгалуженої християнської релігії. Великдень святкується навесні, коли «воскресає» природа і наочно підтверджується безперервність відтворення всього живого. Після лютої зими з її хурделицями і скутими кригою джерелами знову бачимо зелене листя, квіти, метеликів. Символом Великодня є крашанка, яйце — зародок життя. Як людська душа на Різдво наново «народжується», так і навесні, у великодній час — відновлюється. Утім Великдень — це свято не відновлення, а саме Воскресіння.

Великдень — свято родинне, з обов’язковим сімейним святковим сніданком. Пожитки для нього освячуються в церкві. Спеціально для освячення великодніх страв у хаті тримають кошик–дарник (його використовують лише на Великдень) і вишитий особливим візерунком рушничок. Дарник наповнюють ще звечора: кладуть паски — пшеничні й сирну, крашанки, шинку, хрін, грудку вершкового масла, пиріжки з сиром і завиванець з маком, сіль, писанки і свічку (її стромляють у паску і запалюють, коли священик святить скоромне). Усе накривають великоднім рушничком.

До Великодня, за традицією, оселю прикрашають так: вивішують святкові рушники й витинанки, а біля покуті чіпляють великоднього голуба. Такого голуба роблять з писанки, тіста й кольорового паперу. Три барвисті аркуші по черзі складають смужками у вигляді «гармоніки»; згинають кожну зі складених «смужок» удвоє і внутрішню частину склеюють. Виходить щось схоже на гофроване півколо — це крила і хвіст голуба. Тоді замішують трошки крутого прісного тіста (борошно і вода) і приклеюють ним крила до боків писанки, а хвіст, відповідно, до її гузка. Із тіста виліплюють також шию з голівкою і дзьобиком і кріплять до носка писанки. До готового голуба чіпляють нитку і підвішують його під образами.

9 березня, на 194 річницю з дня народження Тараса Шевченка, Президента України Віктора Ющенка чекали в селі Моринці Звенигородського району Черкаської області. Батьківщина Кобзаря в останні роки помітно погарнішала. Тепер поруч із хатою Копія, моринського селянина, в якій за переказами народився Тарас, та біля хати Шевченка, де майбутній поет прожив перший рік від свого народження, є діюча кузня та клуня, датовані початком XIX cтоліття. Збудовано тут і капличку та адміністративне приміщення Національного історико–культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Також заасфальтовано дорогу, а сільську школу, розташовану навпроти хати Шевченка, відремонтовано.

У нову, але вже досить популярну завдяки регулярним творчим зустрічам книгарню «Є» набилося людей стільки, що ніде було впасти яблукові. Дихати було важко, а охочих послухати про Шевченка усе прибувало. Переважно це була «зелена» молодь, що неабияк дивувало і тішило.

Молодий Тарас Шевченко дивився з трьох величезних плазм, що доволі інтелігентно вписалися в сцену Національної опери, на місці оркестрової ями стояли три заквітчані тини, а в глибині сцени розмістилися штандарти Президента, його звична трибуна і столики з обох боків. У понеділок в оперному театрі святкували 194–ту річницю з дня народження Тараса Шевченка і вручали митцям найпрестижнішу державну нагороду — Національну премію імені Тараса Шевченка. Щороку Кобзар у цей день наривається на свою законну діжку єлею з медом, тоне у мереживах лунких і порожніх слів і, мабуть, нудьгує на тім світі солідарно зі своїми живими шанувальниками.

«Любов — над бурі зведений маяк, що кораблям шле промені надії...» — так писав свого часу про велике почуття Вільям Шекспір. І хто може з ним не погодитись? Проте в житті ж буває по–різному. І хтось ладен життя віддати за кохання, а хтось навіть соромиться зізнатись у своїх почуттях.
Але ж сьогодні — День святого Валентина!

Цього року, вже традиційно, Президент Віктор Ющенко на Водохреще прийняв святкову купель. Як і минулого року, це було в озері на території санаторного комплексу «Пуща–Озерна» в Києві. Перед зануренням відбулася Божественна літургія та освячення води, глава держави разом із молодшим сином Тарасом відвідали каплицю на честь Великомучениці Варвари (Варварою звали матір Віктора Андрійовича).

7 січня, як і українці, Різдво відзначають православні росіяни, серби і болгари. У росіян переддень Різдва називається Сочєльнік. Назва походить від обрядової страви сочива, що трохи нагадує українську кутю. Це сушені зернята пшениці, розмочені у воді. Сочивом називали також овочі і взагалі пісну їжу.

Передсвяткові дні сповнені творчості. Як оздобити скромну, урбаністичну оселю? Як виразити самобутність свята? Як розподілити святкові буряки, рибини і квасолю на 12 страв? Усі результати такої приємної творчості стають подарунками дітям, батькам і «половинкам». І хай найліпшим дарунком для нас самих, родичів і близьких стане урочистий мир у наших дбайливо–чистих серцях і оздоблених традиційними прикрасами оселях.