До Великодня, за традицією, оселю прикрашають так: вивішують святкові рушники й витинанки, а біля покуті чіпляють великоднього голуба. Такого голуба роблять з писанки, тіста й кольорового паперу. Три барвисті аркуші по черзі складають смужками у вигляді «гармоніки»; згинають кожну зі складених «смужок» удвоє і внутрішню частину склеюють. Виходить щось схоже на гофроване півколо — це крила і хвіст голуба. Тоді замішують трошки крутого прісного тіста (борошно і вода) і приклеюють ним крила до боків писанки, а хвіст, відповідно, до її гузка. Із тіста виліплюють також шию з голівкою і дзьобиком і кріплять до носка писанки. До готового голуба чіпляють нитку і підвішують його під образами.
Годиться приготувати подарунки для родичів і друзів. Так, мами до Великодня обов’язково купують дітям якісь обновки — сукенку, сорочечку чи штанці. Дівчата розписують для своїх коханих писанки. Гарним подарунком для будь–кого стануть великодні вітальні листівки, виготовлені власноруч. Такі листівки можна намалювати або виготовити за допомогою витинанок — одноколірних або ж різнокольорових. На витинанках можна зобразити церкви, восьмикутну зорю, пташок.
У Великодню ніч не годиться спати. За легендою, цієї ночі поміж людьми ходить щастя, але приходить лише до тих, хто не спить. Якщо залишаєтеся вдома, засвітіть лампадку перед образами і свічечку на вікні. Це буде знак, що і ви чекаєте Воскресіння. Священики нагадують, що коли ви не ходили на Всенічну і йдете святити паску вранці, то не робіть цього пополудні чи після обіду. Найкращий час — це 6–7 година ранку. Тоді вам, можливо, пощастить побачити, як «грає» сонце у великодньому небі. Після служби Божої люди вітають одне одного: христосуються (один каже: «Христос воскрес!», інший відповідає: «Воістину воскрес!», тоді тричі цілуються) і обмінюються писанками або червоними крашанками. Від Великодня аж до Вознесіння вітаються словами: «Христос воскрес!», на що відповідають: «Воістину воскрес!».
Повернувшись додому, родина готується до святкової трапези. Добре, коли цього дня і дорослі, і діти вдягнені в гарний український народний одяг. Господар обкурює світлицю ладаном і запалює свічку на столі, застеленому святковою скатертиною. Усі стоячи співають або проказують Великодній тропар:
Христос воскрес із мертвих,
Смертію смерть подолав,
І тим, що у гробах,
Життя дарував!
Потім вітають одне одного словами «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!». Опісля господар обчищає свячену крашанку, розрізає її на стільки частин, скільки людей є за святковим столом. Кожен бере собі по шматочку. Далі куштують паску і споживають потроху всього іншого, чим багатий великодній стіл.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
