Десять світових столиць, чотириста культурних заходів, сто днів, десять часових поясів — так масштабно і тривало Польща відзначатиме своє головування у Раді Європейського Союзу. Однією із заявлених десяти столиць у цій програмі став Київ, а тому ми маємо гарну нагоду не лише познайомитися з найкращими прикладами сучасного польського мистецтва, а й повчитися тому, як ефектно й ефективно промотувати свою країну у світі. Цьогоріч «культурний наступ» Польщі на Україну розпочався задовго до презентації проекту I, Culture (згадаймо майстер–класи польських митців, які проходять зараз у Центрі Курбаса, проект «Landr art–мистецтво на кордоні»...) Тепер же Польща «відкрила» ще кілька культурних «фронтів» і «атакуватиме» нас аж до кінця року.

Вистава «Люкс для іноземців» (автор п’єси — Девід Фрімен) — шостий проект театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв», прем’єрні покази спектаклю відбудуться 20, 21 та 22 вересня. Власне, історія кожної нової вистави по–своєму унікальна, поговоривши з режисером того чи іншого спектаклю, можна дізнатися багато цікавого як про народження театральної роботи, так і про різні новини з життя тих, хто був причетний до цього процесу. І якщо ви за кілька років запитаєте режисера «Люксу...» Анатолія Хостікоєва про те, з чим же у нього асоціюється ця вистава, він обов’язково згадає ті півроку, які перед цим провів у лікарні. На лікарняне ліжко народний артист потрапив унаслідок травми ноги, яка потім обернулася серйозними ускладненнями. Під час лікування Анатолій Георгійович встиг не лише знайти п’єсу, де «є можливість для фантазії, режисерської і акторської», а й знятися у фільмі «Костоправ». (З картиною взагалі вийшла кумедна ситуація. Коли Хостікоєву, який щойно виписався з лікарні і пересувався на милицях, подзвонили з пропозицією знятися у фільм «Костоправ» у ролі ортопеда, той «ввічливо» попросив співбесідника мати совість і не тренувати на ньому своє почуття чорного гумору. Але потім з’ясувалося, що це реальна пропозиція і згодом Хостікоєв відпрацював чотири знімальні дні під Житомиром. А коли вертався додому — за ним бігла дівчина–реквізитор з проханням віддати реквізит «Та я б із радістю їх віддав, — кивнув актор на свої милиці, — але поки що не можу без них пересуватися»).

Шоу Saltimbanco (від італійського saltare in banco, що означає заскочити на лавку), яке побачать кияни восени, є візиткою цирку Cirque du Soleil. Прем’єрний показ дійства відбувся майже 20 років тому в Монреалі, з того часу цю виставу переглянули понад 12 мільйонів глядачів в усьому світі. Ідею шоу підказало сучасне місто, з його безкінечною «суєтою суєт», шаленим ритмом життя... В якому, якщо придивитися уважно, можна розгледіти емоції, мрії, розчарування, парадокси — найдрібніші деталі, з яких складається величезне панно, що має назву «Мегаполіс». Кожен мешканець величезного поселення живе своїм життям, але всі разом вони живуть життям міста.

Зустріч з Юрієм Савчуком, головою Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон, я запланувала ще у Львові на церемонії передачі Національному музею імені Шептицького ікони «Покрова Богородиці», яку викрали 27 років тому. Мала надію не лише уточнити неафішовані подробиці сенсаційного повернення ікони вартістю у понад третину мільйона доларів — її, нагадаю, Україні передав російський колекціонер Ігор Возяков — а й розпитати про наступні реліквії, що можуть бути повернені найближчим часом... Переступивши поріг служби, я зрозуміла, що тональність розмови доведеться змінювати. Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон потрапила до переліку урядових органів, які, згідно з Указом Президента України від 9 грудня 2010 р. №1085 («Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»), мають бути ліквідовані. Відповідна постанова Кабміну датована 28 березня, ліквідаційний процес, згідно з законодавством, має завершитися впродовж шести місяців. «Ми повинні передати справи, архів, звільнити людей, передати майно на баланс», — ділиться такими мало оптимістичними планами на найближче майбутнє Юрій Костянтинович. І додає, що функції Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон тепер будуть покладені на Мінкульт. Отож наша з ним розмова стала незапланованим фрагментарним підсумком роботи цієї інституції, зусиллями якої за 20 років незалежності до України було повернено понад півмільйона архівних документів, книжок, творів мистецтва, меморіальних пам’яток, предметів археології...

Об’єднання «Український сувенір» на один рік і один день старше за українську незалежність. Здавалося, благословеннішого часу для появи такого об’єднання і не придумаєш: українці, попрощавшись iз радянським минулим, по–новому переосмислювали себе, свою культуру та історію, словосполучення «національна ідея» набуло нового змісту, тож сумнівів щодо комфортного майбутнього «Українського сувеніра» не виникало жодних. Але наша сучасність кінця ХХ — початку ХХІ століття, з її яскраво вираженою бездуховністю, кон’юнктурною домінантою, звісно ж, внесла суттєві корективи як у перспективи розвитку народної творчості, так і в плани засновниці «Українського сувеніра» Тамари Степаненко. Шляхетна мета продовжувати творчі традиції народу аж ніяк не убезпечила майстриню та її колег від регулярних атак чиновників, які вперто зазіхали на приміщення, що орендувало підприємство. Салон–магазин «Український сувенір», який працював спочатку навпроти станції метро Льва Толстого, потім — на вулиці Пушкінській, тепер облаштувався на Позняках. Перші поверхи хмарочосів тут, як правило, займають перукарні, салони краси та комерційні офіси. Але «Український сувенір» у такому контексті виглядає дуже навіть органічно. Зрештою, де ж іще пропагувати народні промисли, як не в одному з найбільшу населених районів столиці?

В українському прокаті французька картина «Велика маленька Я» заявлена дуже скромно: кілька сеансів на день у кількох кінотеатрах. Але стрічка Яна Самуеля варта уваги сучасників, особливо тих, у кого пунктик на слові «кар’єра». Власне, на особливу оригінальність — та, мабуть, і шедевральність — режисер Самуель не претендував, прийом перегукування минулого з майбутнім і навпаки кінематограф експлуатує давно й успішно (рушійною сюжетною силою в «Амелі» була скринька з дитячим скарбом, герої картини «Про що говорять чоловіки» радять товаришу написати листа «собі, сімдесятирічному»). Але головним реалізатором цього прийому у своєму фільмі Ян Самуель призначив зірку французького кіно Софі Марсо. І забезпечив своїй казці щиру увагу кіноманів.

У Центрі Леся Курбаса стартував проект «Майстер–класи польських митців для молодих хореографів, режисерів і драматургів України». Розділений на три частини, кожна з яких триватиме два тижні, він стане своєрідною мистецькою альтернативою Євро–2012. «Якщо сьогодні є така тісна співпраця українців з поляками у футболі, то чому її не може бути в культурі?» — зауважує науковий керівник проекту професор Ганна Веселовська. Як розповіла пані Веселовська, ідея запросити польських фахівців із майстер–класами до Києва виникла більше року тому. Причому ініціатором була саме польська сторона: з такою пропозицією виступив директор Театрального інституту ім. Рашевського (м. Варшава) Мацей Новак. «Театр став для поляків чимось більшим за історично встановлений простiр, — вважає пан Новак. — Це пристрій для генерування енергії та ідей, які покликані зробити наше життя справедливішим та цікавішим. Можливо, і у вашій країні театр має нагоду розпочати важливий діалог про актуальні проблеми. Адже з власного досвіду ми знаємо, що сцена таїть у собі значну силу».

Проект «Кіноспадщина України на Першому Національному», ініційований Мінкультури та, власне, Першим телеканалом, має щонайменше два надзавдання. Перше — ще раз нагадати нам усім, якими визначними фільмами ми можемо пишатися. Друге — поінформувати українську молодь, що картини, якими пишаються їхні батьки, взагалі існують у природі. Для них, перегодованих голлівудським «кіноменю», це буде справжнім одкровенням, переконані ініціатори проекту. На прес–конференції, присвяченій запуску проекту «Кіноспадщина України на Першому Національному», президент НТКУ Єгор Бенкендорф дав зрозуміти, що однією з тих, хто відкриватиме для себе кінокласику, буде також і його друга половинка. За словами пана Єгора, коли він захоплюється тим чи іншим фільмом, дружина взагалі не розуміє, про що йдеться...

З 6 по 10 вересня у Ялті відбудеться міжнародний фестиваль Crimea Music Fest , художнім керівником якого буде сама Алла Пугачова. Враховуючи нещодавню відмову Примадонни виступити в Юрмалі, така прихильність Пугачової до нового фесту дала журналістам усі підстави наректи його альтернативною «Новою хвилею». Але й без цього порівняння/протиставлення Crimea Music Fest обіцяє гостям та мешканцям Криму грандіозне дійство, а учасникам — серйозне змагання, перемога в якому відкриває такі творчі перспективи, про які можна лише мріяти.

Театральний сезон 2010—2011 Національна оперета закінчила значним оновленням художньо–керівного складу: нових наставників отримали хор, оркестр та балет театру. Зазвичай актори та працівники театру такі призначення сприймають досить насторожено, мовляв, і так усе було нормально, тепер нова мітла по–новому местиме, а нам — підлаштовуйся. Але художній керівник Оперети Богдан Струтинський переконаний, що ці зміни справді назріли.