Схоже, діти набагато тонше і чутливіше переживають війну, ніж дорослі. Напередодні Великодня відбуваються десятки ярмаркiв на підтримку Української армії, на яких чи не найбільше — саме дитячих робіт. І вони — найзворушливіші. А ще — тисячі малюнків, листів із побажаннями та різних дрібничок нині готуються до відправки на схід. Бо дитяче — найщиріше.
Польська мова стає все більш популярною в Україні. Чимало випускників українських шкіл нині здобувають вищу освіту в сусідній державі. На Волині польську мову як шкільний предмет вивчають 4 тисячі 919 учнів у 64 школах області, факультативно — 1 тисяча 88 школярів.
Дискусія про те, чи має держава забезпечувати школярів підручниками, чи це теж має лягти на плечі батьків, завершилася не на користь останніх. Тож із наступного навчального року їм доведеться вивертати кишені не лише на форму, портфелі, канцелярію своїх дітлахів і в нескінченні фонди класу та школи, а й на шкільні підручники.
Уже за кілька місяців тисячі випускників чекає головний шкільний (а заодно — і вступний) іспит — Зовнішнє незалежне оцінювання. За даними Міністерства освіти, заявки на участь у ЗНО станом на 21 лютого (останній день реєстрації) подали 38 тисяч майбутніх абітурієнтів. Утім ця цифра може зрости.
Скромний наказ № 1392 «Про визначення таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України від 09.07.2009 № 642», виданий Міністерством освіти ще 25 листопада 2014 року, спричинив справжній переполох як у науковому середовищі, так і в суспільстві.
Це інтерв’ю можна сміливо розмістити під рубрикою «Схід і Захід разом», оскільки його герой зателефонував до редакції після того, як у номері за 15 січня прочитав статтю своєї львівської колеги. Підтримати її ініціативи він вирішив тому, що вірить у силу колективного прагнення змінити змертвілу систему освітянської галузі на більш демократичну і живу.
Як добре, що людина живе собі та й не знає, що з нею може трапитися завтра. Отак і я ніколи не могла навіть подумати, що доведеться мені, вже не дівчинці, а дорослій жінці, ходити до школи. Втім це було навіть цікаво — побачити зсередини те, про що дівчинка, звісно, й не здогадувалася й на що просто не звертала уваги.
Станіслав Бабарика, учень 11-го класу ліцею № 11 міста Ковель, більшість часу приділяє навчанню, адже він цього року випускник. Найбільше він любить програмування, зокрема розв’язування математичних задач, завдання прикладного змісту. Після закінчення школи планує навчатися на факультеті «Космічні та ІТ-технології» або «Технічна кібернетика» у Київському національному політехнічному університеті.
На противагу біганині й галасу, що вибухають на перервах у традиційних навчальних закладах, тут панує спокій і розважливість. І не тільки тому, що це — нетипова школа і до неї дівчата приходять раз на тиждень після обіду, вже дещо виснажені попередніми загальноосвітніми уроками.
Розглядаючи головні цивілізаційні проблеми сучасності, багато релігійних і світських мислителів сходяться на думці, що основною глобальною проблемою людства є духовна криза. Метастази бездуховності роз’їдають і українське суспільство, яке стрімко скочується в прірву повної моральної деградації та втрати своєї ідентичності і навіть державності.
