Назвавши його поетом–героєм, Іван Франко надзвичайно точно охарактеризував усю кипучу діяльність першої половини життя Северина Гощинського. Непокірливий за натурою, він самовіддано й безоглядно кидався то у вир боротьби за звільнення Речі Посполитої з–під російського гніту, то у творчі пошуки нових шляхів розвитку польської літератури, в якій представляв «українську школу», то органічно і нерозривно поєднував перше з другим, віддаючи ліру на службу майбутній незалежності рідної країни. Навіть в останні десятиліття, які провів в еміграції, фактично відійшовши від повстанської праці, він так само щиро і самозабутньо занурився в атмосферу релігійно–містичну.

Творів, де автори зверталися б до естетичної інтерпретації помаранчевих подій та осмислення їхнього досвіду, в сучасній літературі небагато. Роман Степана Процюка «Руйнування ляльки», опублікований в «Кур’єрі Кривбасу», належить якраз до цієї нечисленної групи.

Жителю села Слобода–Шаргородська не потрібно було йти до лісу, аби вполювати пишнохвосту мешканку — лисиця сама серед білого дня забігла на обійстя. Без довгих роздумів господар спробував її зловити голіруч, загнавши в глухий кут подвір’я, і перемога таки виявилась на його боці: він задушив хижачку і кинув у порожню клітку кролятника. От тільки лисиця захищалась до останнього і добряче покусала мисливця — особливо постраждало зап’ястя лівої руки, куди вона глибоко увігнала зуби.

На справжню акцію непокори піднялись мешканці села Демівка Чечельницького району на Вінниччині, коли побачили, як до колишнього містечка розформованої військової частини, розташованого на території сільської ради, пішли три автомашини з підозрілим вантажем. Дві з них безперешкодно проїхали і розвантажились, третю селяни затримали. З’ясувалося, що вона належить управлінню надзвичайних ситуацій, а в кузові її були непридатні для використання отрутохімікати. От тоді й спалахнув справжній бунт: небезпечну машину не віддали, а самі люди піднялись цілою громадою, погрожуючи перекрити сусідню автомагістраль, якщо отрутохімікати не заберуть назад.

Переконливо назвати мені реальні обсяги вітчизняного «чорного ринку» міцних алкогольних напоїв фахівці не змогли. Цифри, що прозвучали з уст різних експертів, відрізнялись якщо не на багато, то принаймні в кілька разів. Не викликало сумніву єдине: обороти тіньовиків обраховуються не одним десятком мільйонів. На такому тлі кримінальна справа, про яку йтиметься нижче, уяву не вражає. Однак на сьогодні її завершення матиме принципове значення як для підпільного алкогольного бізнесу в цілому, так і для правоохоронців, які відпрацьовують способи боротьби з новими тіньовими схемами.

Ніхто з мешканців прилеглих місцевостей не припускав, що в занедбаній фермі на полі неподалік від села Добрівки Хмільницького району розгорнулося справжнє підпільне виробництво. Умільці прилаштувалися тут коптити скумбрію та горбушу, сховавшись від сторонніх очей, тож вони ніяк не очікували на появу працівників міліції. Останні не тільки задокументували діяльність незаконного рибцеху в антисанітарних умовах, а й вилучили півтонни готової продукції на суму 7,5 тисячі гривень, вже готової до реалізації на оптовому ринку обласного центру, а також чимало сировини, що розморожувалась просто на брудній підлозі.

Віднині кожний водій вінницького таксі, який допоможе розкриттю хоч би однієї крадіжки автотранспортного засобу, має шанс безкоштовно залити до свого бензобаку сто літрів пального — таку премію встановило для них керівництво обласного управління ДАІ. Ідея використати автотаксі, які в будь–яку пору дня і ночі накривають місто густою мережею і можуть стати цінним джерелом інформації, прийшла ще весною, і підштовхнула до неї не вельми приємна статистика щодо крадіжок автотранспорту: в регіоні щомісяця їх буває до двадцяти, причому близько чверті машин так і залишаються не знайденими.

Чи можна з недорогого і вельми поширеного міндобрива зробити для врожаю хімічну «підкормку» екстра–класу (і, ясна річ, відповідної ціни)? Як свідчить досвід подільських умільців, у подібній трансформації нема нічого складного. Досить лише додати до готового заводського суперфосфату трохи цементу, фарби та клею, наліпити етикетку зі словом «SuperAGRO» — і вартість однієї тонни продукції відразу підскочить з 400 до 1600 гривень.

Звичайно, зміна форми організації місцевих судів зачепить не лише один регіон — у недалекому майбутньому всю систему українського судочинства планують перевести на «нові рейки». Після вивчення закордонного досвіду спершу профільний департамент Мін’юсту, а відтак Державна судова адміністрація зупинились на тому, щоб поширити в Україні канадську модель органів правосуддя як найефективнішу, а створені за її взірцем суди отримали назву «модельні».

Щонайменше шестеро вінничан, що прагнули поїхати на роботу на Захід, потрапили на гачок спритників із туристичної фірми, котрі зуміли налагодити взаємовигідне «співробітництво» із такими самими спритниками з міграційної служби однієї з найбільших європейських держав. За три тисячі євро вони бралися відкрити візу терміном на п’ять років, яка б надавала нашим громадянами змогу безперешкодно в’їжджати в країни Шенгенської зони.