Вступна кампанія–2009 добігає кінця. Дехто з абітурієнтів уже змінив свій статус на «звання» студента, декому залишається чекати буквально кілька днів, доки «виші» остаточно визначаться зі списками зарахованих. Цього року вдруге прийом до ВНЗ здійснювався за результатами Зовнішнього незалежного оцінювання. Попри те, що від дати останнього тесту минуло два місяці, гаряча пора в Українському центрі оцінювання якості освіти не завершувалася допіру. За останній місяць УЦОЯО змушений був передрукувати десять тисяч сертифікатів — через помилки у персональних даних, що сталися через неуважність самих абітурієнтів. І хоча впродовж року ці дані кожен мав можливість звірити на власній сторінці в інтернеті, буквально за день до завершення вступної кампанії в офіс УЦОЯО приходили ті, хто потребував змінити прізвища й імена в сертифікатах. Нині співробітники Центру завершують детальний звіт на основі результатів ЗНО–2009 і вже готуються до наступної тест–кампанії, яка стартує у червні 2010–го. Про все це «УМ» розповів директор УЦОЯО Ігор Лікарчук.

Якось під час розмови знайомий зауважив: Юрій Мушкетик цілком міг би стати українським Сенкевичем, якби не ця «карма», що не оминула ціле покоління письменників радянської доби, — втискувати свій талант у рамки чинної ідеології. У творчому доробку класика української літератури є низка творів, які відбивають історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Перо Юрія Мушкетика філігранне, образність глибока, масштабність історичних постатей у його романах вражає — вочевидь треба трохи «пожити» в кожній з епох, аби герої твоїх творів приходили до читача величними і живими, здатними на сумніви, помилки, розкаяння. Останнім часом харківське видавництво «Фоліо» перевидало чотири романи Мушкетика — «Яса», «На брата брат», «Гетьманський скарб» і «Смерть Сократа». Також недавно побачили світ дві збірки новел письменника — «Суд» і «Гріх», які Юрій Михайлович вважає чи не найкращими з усього написаного ним.
Письменник, який відзначив недавно 80–літній ювілей, нині працює над історичним романом, що присвячений братам Розумовським. Він зважено оцінює минуле, цікавиться літературним процесом, вболіває за розтерзану політичними баталіями Україну, ностальгує...

— Галино Михайлівно, як за ці 20 років склалися долі ваших випускників?

— По–різному. Багато хто присвятив себе музиці, але навіть той, хто відійшов безпосередньо від кобзарства, якимось чином торкається мистецтва.

У Міністерства освіти і науки бракує коштів на виплату стипендій. Про це йдеться в офіційному листі МОН до Міністерства фінансів. 651,338 мільйона гривень — саме стільки не вистачає головному освітньому відомству країни, аби виплатити стипендії у повному обсязі, а також надати соціальний захист найбільш незахищеним студентам. Причому, як зазначається в листі, вищим навчальним закладам для виплат стипендій бракує 390, 803 млн. гривень, а соціально незахищені категорії студентів (діти–сироти, інваліди, чорнобильці) можуть недоотримати 260, 535 млн.

Засновник і настоятель Свято–Вознесенського Банченського чоловічого монастиря, що неподалік Чернівців, отець Михайло Жар за своє сорокарічне життя збудував не один храм. Однак не справами церковними прославився він, а тим, що замінив батька й матір сотням малюків. Він каже, що в дитинстві, побачивши фільм «Вусатий нянь», а згодом «Хазяйку дитячого дому», вирішив: коли виросте — працюватиме у притулку безплатно. І 1992 року його дитяча мрія почала збуватися: тоді, маючи трьох власних дітей, отець Михайло всиновив трирічного хлопчика, хворого на ДЦП. Сьогодні його називають найбагатшим батьком України. У його притулку при монастирі виховується 220 дітей: 29 сиріт отець Михайло всиновив, потім брав малюків під опіку. Хоча й притулком це не назвеш: євроремонт, м’які килими, сучасні меблі, квіти, акваріуми, папуги, фонтан... Не кожна сім’я може похвалитися таким затишком. Та найголовніший затишок для людини — душевний, саме його святий отець зміг створити для обездолених, обділених материнською любов’ю дітлахів. На Буковині так і кажуть — у селі Молниця живе родина Михайла Жара. А сам отець Михайло впевнений: діти продовжують йому земний вік. Переживши три інфаркти і дванадцять складних операцій, зізнається, що не має права піти, доки не впевниться: всі його діти — щасливі...

У десятирічного вихованця дитячого центру «Сонячне сяйво» на Київщині — ціла галерея малюнків. Фарби, олівці — для айстр, ромашок і жоржин. Він їх подарує мамі. Яку майже не пам’ятає. Її позбавили материнських прав, коли хлопчику ледве виповнилося чотири. Де вона зараз — не знає ніхто. Але Марат упевнений: мама його любить і шукає. І знайде — як же інакше?

«Для проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості знань в Україні наразі немає технологічних перепон, і ми не бачимо жодних підстав, які б завадили нам провести 6 травня зовнішнє тестування з історії України». У цьому директор Українського Центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук запевнив журналістів під час учорашньої прес–конференції. Тестування, нагадаємо, цього року проводиться вдруге і триватиме до 5 червня.

Капітан суховантажного судна «Іван Сергієнко» Тетяна Олійник каже, що народилася з мрією стояти за штурвалом. Свій корабель вона лагідно називає «Ванєчкою» і навчилася запросто справлятися з «суто чоловічою» роботою, керуючи екіпажем із 14 чоловіків. Пройшовши «Крим і Рим», люті шторми і неодноразові загрози піти на дно, вона й сьогодні впевнена: немає в світі нічого кращого за море.

Спершу — лист, який наша редакція отримала днями з села Борщагівка Погребищенського району на Вінниччині.
«Пишу вам від імені всієї нашої Борщагівської загальноосвітньої школи І–ІІІ рівнів акредитації, — пише Григорій Хлівний, класний керівник 6 класу. — Вся країна пам’ятає милу дівчинку Настю Овчар. Тоді, в далекому 2005–му, і ваша газета постійно інформувала про долю цієї героїчної дитини, яка винесла з вогню молодшу сестричку, сама ледве залишившись живою. Нещодавно на годині спілкування ми читали вашу статтю про нинішнє життя Настуні, щиро раді за неї. На її лікування свого часу збирали кошти своїм шкільним колективом.

Третього березня завершилася реєстрація учасників зовнішнього незалежного оцінювання. Його пройдуть 426 тисяч цьогорічних випускників і тих, хто закінчив школу раніше, але з якихось причин не встиг сісти за студентську парту. Торік їх було на 50 тисяч більше — повідомив під час прес–конференції міністр освіти і науки України Іван Вакарчук. Нинішніх школярів серед учасників — 70%, випускників попередніх років — 28%, і лише один відсоток тих, хто закінчив професійно–технічні училища або ВНЗ 1–2 рівня акредитації.