«Новий рік без запаху живої хвої — це не свято», — любить казати моя тітка. І додає, що пластмасовим деревцем китайського виробництва не заманиш ані Діда Мороза зі Снігуронькою, ані дух Нового року, ані веселу дітлашню. А ще переконує, що колюча лісова гостя, на відміну від штучної, допомагає людям зміцнювати здоров’я. «Не віриш? Запитай у своїх лікарів!» — заявила жінка під час нашої чергової розмови. Відтак «УМ» розпитала спеціалістів і з’ясувала, навіщо українцям треба запасатися духмяними «рештками» з ялинкових базарів, який лікувальний ефект має живе хвойне дерево, як правильно «їсти» ялинку та кому протипоказана така «кухня».

Якщо ви живете далеко від Києва і не маєте змоги привезти свою дитину на огляд до вітчизняних «світил», але вас дуже непокоять певні моменти у здоров’ї маляти, ви можете отримати консультацію за телефоном «гарячої лінії» в Міністерстві охорони здоров’я. Дитина у ранньому віці починає виявляти занадто велику цікавість до своїх статевих органів? Малюк приносить із садочка «триповерхові» матюки? Трирічна донька влаштовує батькам істерики з будь–якого приводу? У сина після перенесеного ГРВІ на шиї виросла шишка незрозумілого походження і ви не знаєте, що з цим робити? Ці та інші важливі питання ви зможете з’ясувати у дитячого гінеколога, гематолога, інфекціоніста, психолога та реабілітолога до кінця поточного року.

Перед Київрадою — безкоштовна ковзанка. Легендарна «плитка Омельченка», яка примудряється бути слизькою навіть дуже сухого літа, вкрилась тонкою кригою і виблискує підступністю. Майже як посмішка Черновецького, коли той зізнається у любові до Києва. Нашого мера стало останнім часом дуже багато, чи не так? І не тільки у Шустера — на молебнях, балах, ялинках, «гарячих лініях». Дійде до того, що Черновецький почне ходити на засідання Київради. Очевидно, це знак. Адже у політиці нічого просто так не буває.

Навіть у часи всюдисущої кризи звичайний носовичок, більше того — використаний, може коштувати великих грошей. За умови, що скористався ним не абихто, а одна з найкрасивіших зірок сучасності. Скарлетт Йоханссон належить саме до таких, тож, мабуть, не варто дивуватися, що за паперову хустинку, в яку вона висякала свого носика, прихильникам не шкода й 5 300 доларів. Саме за таку суму носовичок був проданий на інтернет–аукціоні eBay.

Міланським «бомжам» і малозабезпеченим дуже пощастило. Насамперед тому, що у їхньому місті — чесна поліція. Завдяки цьому факту бідняки матимуть унікальну нагоду скуштувати делікатес, який навіть серед заможних людей можуть дозволити собі далеко не всі. На свята бідноту Мілана пригощатимуть... чорною ікрою.

Телебачення, йде передача «Як вижити у кризу». У студію телефонують глядачі, діляться рецептами, як скоротити витрати. Дзвінок. Ведучий знімає слухавку. Телеглядач:
— От ви кажете, що треба скорочувати витрати. Але це неправильно. Треба просто збільшити доходи. Ось я свої доходи з початку кризи подвоїв.
Ведучий:
— Так, у цьому є раціональне зерно ... А ким ви працюєте?
— Та гроби клепаю.

Команда з Бєлгорода для киян вочевидь є незручним суперником. Середняк російської «вишки» минулого сезону зіпсував «Соколу» старт сезону, обігравши його в київському Палаці спорту. Із бєлгородцями важко змагатися в комбінаційному хокеї, а треба битися. До того ж — іноді в прямому сенсі цього слова.

У різних куточках земної кулі існують як загальновизнані світовою спільнотою види спорту, так і свої особливі змагання. Скажімо, дикуни Африки сперечаються, хто швидше вб’є лева, аборигени Нової Зеландії — хто далі плюне. Українці ж здавна славилися пристрастю до смачної їжі. На продовження цієї національної риси українець Алекс Гутмахер, який нині мешкає у США, вирішив організувати турніри з поїдання вареників на час. Колишній одесит провів перший такий чемпіонат у Нью–Йорку в 2001 році. Упродовж чотирьох років Гутмахер опікувався цими змаганнями переважно серед нашої діаспори за океаном, а в 2005–му конкурс отримав статус чемпіонату світу зі швидкісного поїдання українських вареників.

Урочистості до 100–річчя з дня народження Степана Бандери розпочнуться у Луцьку 26 грудня урочистою академією і концертом у народному домі «Просвіта». Ця імпреза за участі трудових колективів, учителів, студентства, духовенства, учасників національно–визвольних змагань, лідерів політичних партій та місцевої влади за своєю загальною стилістикою, на жаль, не відійшла від традицій святкування радянських пам’ятних дат на кшталт «ювілею великого Леніна». Позбутися стереотипів минулого людям, які на них виховувалися й виросли, наразі непросто. Хоча луцька міська влада й намагалася вирізнитися чимось оригінальним. Для цього запрошувала на зустрічі провідних журналістів, викладачів ВНЗ і політологів, аби порадитися, як краще відсвяткувати круглу дату. І на цих зустрічах звучали пропозиції провести святкування достойно, але без фанатизму.