Наталія Новак: Вихід один: усіх — у сад!

25.12.2008

Перед Київрадою — безкоштовна ковзанка. Легендарна «плитка Омельченка», яка примудряється бути слизькою навіть дуже сухого літа, вкрилась тонкою кригою і виблискує підступністю. Майже як посмішка Черновецького, коли той зізнається у любові до Києва. Нашого мера стало останнім часом дуже багато, чи не так? І не тільки у Шустера — на молебнях, балах, ялинках, «гарячих лініях». Дійде до того, що Черновецький почне ходити на засідання Київради. Очевидно, це знак. Адже у політиці нічого просто так не буває.

 

Черновецькому все «до лампочки». Навіть Довгий

— Пані Наталіє, під мером захиталось крісло?

— Ні, я б не сказала. Він почувається доволі впевнено. Діє згідно зі своїм гаслом: «Багаті заплатять за бідних» (у результаті чого всі вже заплутались: хто є бідним, а хто — багатим) і готується до виборів.

— До виборів мера?

— Передусім до дострокових парламентських. Леонід Михайлович зробив заявку на участь у них, і поки що від цього не відмовлявся. Все, що він робить зараз, — чистої води популізм...

— Відмова від підвищення тарифів на квартплату — з цієї ж серії? Було доволі несподівано, коли Олесь Довгий не чинив перешкод у включення в порядок денний минулої сесії рішення про мораторій та тарифи ЖКГ. Черновецький передумав?

— Та ні, не передумав. Він же сам потім сказав, що мораторій Київради — йому «до лампочки». Думаю, що в даному випадку Довгий не хотів віддавати ініціативу важливого для киян проекту в руки опозиції. Це було подано так, що ми всі — вся рада — виносимо цей проект на обговорення. А під час перерви йшли консультації, як би цю постанову зробити завідомо не чинною. Зійшлися на тому, що рішення про мораторій буде прийнято, якщо Кабмін не буде підвищувати ціни на газ та електроенергію, зменшить вилучення коштів із бюджету Києва на 2009 рік для того, щоб ми могли покривати різницю в тарифах. Іншими словами, голосуємо за будь–який мораторій за гроші державного бюджету, при умові, якщо Кабінет Міністрів виконає наші умови.

— То постанова про мораторій містила поправку на дії Кабміну?

— Так. Алла Шлапак зробила заяву про те, що коли Кабінет Міністрів також оголосить мораторій, наприклад на підвищення ціни на газ, фракція «Блок Черновецького» підтримає це рішення. Зрозуміло, що якщо енергетична складова послуг ЖКГ зростає, то й тарифи піднімаються. Відповідно з кожним зростанням ціни на газ сума дотацій на різницю в тарифах мусить збільшуватись, і це збільшення повинно закладатись у бюджет міста. Але ж ми не впливаємо на ціну газу, все залежить від того, як уряд домовиться з Росією. Таким чином, на рівні Київради дієве рішення про тарифи можна ніколи не прийняти.

Напрям із трьох букв — як не ЖЕК, то суд...

— Стривайте, пані Наталіє. Газ, Кабмін, Росія — це окрема тема. «УМ» нещодавно давала перелік із 22 пунктів, які складають квартплату киянина. Такого, даруйте, ідіотизму давненько не траплялось. Мене особливо зворушила вимога платити за «підтримання у належному стані номерних знаків будинку» — на моєму домі цей самий знак намальований фарбою, а на сусідньому його взагалі нема. То я, зокрема, мушу більше платити ще й за те, що хтось раз на десять років махне віхтем по тій нещасній цифрі, щоб її «освіжити»?! Бодай з цим переліком Київрада може розібратись?

— Річ у тім, що нам показали тарифи на оплати будинків різного «статусу», але не показали, що там «сидить» усередині, за які послуги нам пропонують платити. Мешканці будинку мусять самі обирати, які послуги вони погоджуються проплачувати, а які — ні. Або контролювати, чи наявна, приміром, система димовидалення, яка входить до ціни квартплати. Ми повинні платити за якість і кількість послуг.

— Це все слова. Поясність мені алгоритм захисту моїх прав. Я отримую від голови будкому готову платіжку з проставленою в ній цифрою квартплати. Вона у мене досить висока (близько 300 гривень, і це до підняття тарифів!) — мій будинок був дорогим ще за радянських часів, коли належав до «кооперативних», тобто «кращих» за державні. Хоча жодні уловлювачі диму мені і моїм сусідам і уві сні не снились. Так от, як мені видалити з цієї суми протипожежну безпеку (якої нема), спортмайданчик (якого знову–таки нема!) тощо?

— Іти до ЖЕКу і вимагати «розшифровки» того, за що ви платите! Повинен бути розрахунок собівартості кожної послуги. Якщо ви виявите послуги, які вам реально не надають, але включили до вартості квартирної плати, треба подавати до суду.

— А того, що я працюю і сплачую з зарплати податки, не досить? Я ще й мушу бігати по судах? Для чого ж тоді державні інституції?

— Узагалі–то, якщо ми правова держава, то такими речами має перейматися державна комісія з контролю за цінами. Вона повинна діяти — переглянути тарифи і виявити, які з них не пройшли комісію та складені з порушенням законодавства. Щоправда, я таких прецедентів не знаю. З інших організацій тільки Антимонопольний комітет звернувся до суду з приводу тарифів на транспорт.

Міліція з народом. Але платить народ

— До речі, з приводу транспорту. Другий четвер поспіль чотири фракції — ваша, БЮТ, Блок Литвина та Блок Катеринчука — намагаються включити у порядок денний пункт щодо зниження ціни на проїзд. Чому ж з цього питання нікому не вдається домовитися з Довгим?

— Домовитися не виходить, бо це принципове питання для діючої влади. Міліція, СБУ, податкова їздять безплатно. Плюс пенсіонери. За рахунок чого (чи то пак кого) тоді буде виживати транспорт? Проблему навісили на тих, хто працює, сплачує, як ви кажете, податки, сплачує комунальні послуги, а ще й віддає дві гривні за одну поїздку в транспорті. Постраждав той прошарок киян, який є основою міста, завдяки якому формується його бюджет. І це замість того, щоб розподілити навантаження потроху на всіх.

— Тобто номер із поверненням попередніх тарифів не пройде? Для цього треба «ліквідувати» всіх пільговиків?

— Так. До того ж у нас не вистачає голосів для рішення з цього питання.

Мер мріє — мавпи мерзнуть. І якби тільки мавпи...

— Пані Наталіє, цьогорічний бюджет Києва становив 25 мільярдів гривень. На 2009–й Черновецький планує вже 70 мільярдів. Чому не 300, не 500? Гуляти, так гуляти...

— Це або помилково названа цифра, або мрії, або незнання реалій. Минулого разу всі повторювали, як заклинання: «25 мільярдів, 25 мільярдів... О, який молодець Черновецький! Як він збільшив бюджет!». А де ці 25 мільярдів?

— І де? Мавпятник побудували, до речі?

— Ні. Мавпятник будують уже декілька років.

— А якщо серйозно: як формується бюджет?

— Схема приблизно однакова з року в рік: головне, за рахунок чого наповнюється бюджет — це податок на доходи фізичних осіб. Якщо середня заробітна плата зростає, маємо й динаміку зростання бюджету.

— Але ж не у три рази зросла заробітна плата. Та й «фізичних осіб» набагато більше не стало. Тож насправді...

— Насправді, дай Бог, щоб ми отримали 15 мільярдів. У найкращому випадку — 17. Треба бути реалістами. Бо місту необхідно платити бюджетним працівникам, потрібно гасити різницю у тарифах, а ще ж захочеться і до свят зробити «подарунки від мера»... Хоча насправді це буде допомога від нас із вами, від усіх працюючих киян, які сплачують податки до бюджету міста.

— І все–таки, чим Черновецький збирається наповнити дохідну частину бюджету, якщо він таки заявить про 70 мільярдів?

— Не знаю. Зарплати істотно зростати не будуть, та й багато хто за останній час втратив роботу, тобто податки сплачувати не буде. Скажімо, є така стаття прибутку, як плата за землю. Але знову ж таки: багато підприємств закривається, а навіть якщо і ні — їм нічим платити зарплату своїм працівникам, тож я не думаю, щоб вони вчасно сплачували оренду. Є, зрештою, продаж землі. Але якщо за нинішніх умов бізнесмени втрачають прибутки, за що вони її куплять? Купівельна спроможність падає.

Як «просвистіти» 25 мільярдів і навіть не зігрітись

— І що робити місту?

— Правильно визначати пріоритети. Подбати насамперед про медицину і освіту, про установи цієї сфери. Подбати про те, щоб було тепло і світло, щоб вчасно прибирали сміття — це також дуже важливо.

—  Стосовно тепла і світла: «Київенерго» говорить про борг у 400 мільйонів. Невже з 25 мільярдів його не можна сплатити?

— Та в бюджеті дефіцит у п’ять–шість мільярдів! А борг насправді складає більше озвученої цифри. На останній сесії, коли ми заслуховували підприємства, які забезпечують енергопостачання, голова комісії Київради з питань житлово–комунального господарства (він же очолює і «Київнергохолдинг») Юрій Бондар дуже довго уникав конкретних цифр. Але наш депутат Плачков наполіг, щоб була названа точна сума боргу. Бондар вимушений був її оголосити: 500 мільйонів місто заборгувало «Київенерго» і ще 138 — «Київводоканалу»... Знаєте, декому здається, що бюджет — це така глибока кишеня, з якої можна черпати безкінечно. А насправді тільки один мільярд гривень Черновецький витратив на цьогорічні вибори. У нього безкорисна любов до «бабусь» перетворюється на корисну любов до електорату. Це взагалі візитка української політики. Тож хоч Леонід Михайлович і свариться з Юлією Володимирівною, вони обоє дуже схожі. А вихід один: «Усі — в сад!».

— Поки той сад навесні розквітне, ми всі замерзнемо. Я так розумію, що з «Київенерго» так ніхто і не розрахується?

— На блокіратори та евакуатори в мера грошей вистачає, хтозна... А взагалі це проблема не тільки Києва: платіжна дисципліна кульгає дуже давно. Всі мери грішать тим, що не платять, і думають, що дитячі садочки та лікарні ніхто не відключить. Економічна криза інакше розставила акценти: якщо не сплатити «Київенерго», він не закупить паливо в «Нафтогазу», якщо «Нафтогаз» не розрахується з Росією, вона перекриє «краник» тощо.

— Останнє дуже «шкурне» і надзвичайно конкретне питання: так тепло буде чи ні? Все–таки січень і лютий попереду...

— Сподіваюсь, що буде. Але трапитись може все що завгодно.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Новак Наталія Василівна, народились і живе в Києві. Має три вищі освіти: історичну, юридичну та економічну. Трудову діяльність розпочала викладачем у 1973 році. З 1979 по 1993 рік викладала історію, суспільствознавство та правознавство в освітніх закладах Києва. З 1993 по 2001 рік працювала юристом. Чотири рази була обрана депутатом Київської міської ради — III, IV, V та VI скликань. У Київраді V скликання була секретарем комісії з питань бюджету та соціально–економічного розвитку. З травня 2008 року — депутат Київради VI скликання, член депутатської фракції Блоку Віталія Кличка. Одружена, виховує двох доньок.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>