Повоєнний період кінця 40–х років, криза на початку 60–х, розпад Югославії у 90–х — історія Сербії, здається, завжди мала чим підживити власний кінематограф. Молоді на той час режисери знімали свої стрічки у чорних, насильницьких тонах, торкаючись теми війни, занепаду та деструкції. Гумору сербам ніколи не бракувало, та років п’ятдесят тому гумор сербського кіно був зазвичай чорним. На початку 80–х на мапі сербського кінематографа з’являється яскрава пляма — Емір Кустуріца. Молодий та невгамовний режисер одним із перших береться знімати кіно про циган, іронізує над бідною батьківщиною та розповідає трагікомічні історії про балканську війну на початку 90–х. Емір Кустуріца належить до п’ятірки світових режисерів, що двічі отримували Золоту пальмову гілку в Каннi. Вивівши кінематограф Сербії на європейський рівень, кіномитець тепер неквапливо знімає по одному фільму що три роки, поступаючись фестивальним лідерством молодим режисерам–співвітчизникам, для яких заклав плідне підґрунтя для зрощування феномену сербського кіно. Молодші колеги метра не розчаровують.

Цього року восьма за рахунком премія «Книга року» роздвоїлась, адже призерами стали одразу два письменники. Відтак було вручено дві нагороди: «дорослу» та «дитячу». Ідея відокремити дитячу літературу в повноцінну номінацію визрівала давно. Тим більше що, за словами Ірини Славінської, журналістки та літературознавця, «кожного року і в довгому, і в короткому списках опинялися дуже гідні тексти для дітей.., але їхня «дитячість» ніби не дозволяла оцінювати їх так само, як «дорослі» тексти». Відтак дитяча література вдихнула на повні груди, отримавши чинне місце в окремому конкурсі.

Молода генерація українських режисерів тепер може не хвилюватися за прокатну долю свого творіння — Національний центр Олександра Довженка та Державне агентство України з питань кіно попіклується про це. Адже ініційований ними проект «Українська нова хвиля» покликаний саме звітувати про напрямки, у яких рухається українське кіно, отже, програма показів мусить стати регулярною, а найкращі з фільмів, поданих на розгляд організаторів, покажуть у декількох містах України.

Сумну звістку підтвердив Центр оперного співу Галини Вишневської у Москві — шанована всіма прихильниками витонченого оперного співу Галина Вишневська пішла з життя. «11 грудня 2012 року померла велика російська співачка, народна артистка СРСР, кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною», засновник і художній керівник Центру оперного співу, наша люба, дорога Галина Павлівна Вишневська», — зазначається на сайті Центру.

Чотири століття тому це були фамільні цінності, тепер — цінності державні. Колекційний живопис та предмети інтер’єру великих козацьких родів Розумовських, Дараганів, Гудовичів, Кочубеїв привезли з чотирьох українських музеїв: Чернігівського обласного художнього музею імені Г. П. Галагана, Чернігівського  обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського, Полтавського художнього музею ім. М. Ярошенка та Київського музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Нова–стара експозиція отримала назву «Колекція у колекції», а цінність мистецьких артефактів, зібраних у стінах «Арсеналу», експерти не наважуються сформулювати, кажуть, цифри захмарні.

Європейська кіноакадемія прийняла на суддівську лаву українську делегацію: цього року на церемонії нагородження, що пройшла 1 грудня на Мальті, були присутні представники Одеського міжнародного кінофестивалю Денис Іванов та Алік Шпилюк.

Цього року зима розпочалася тріумфом палкого почуття любові на теплому середземноморському острові Мальта. Церемонія нагородження «європейського Оскара» пройшла 1 грудня, а призером вечора, який відвоював чотири статуетки, став австрієць Міхаель Ханеке з кіноісторією про старіюче подружжя під назвою «Любов».

У 80–х роках він підгодовував радянських меломанів «забороненим роком», а СРСР глушив ці «ворожі голоси» «радіоперешкодами». Авторська передача «Рок–ПоСЄВИ» , що виходила з 1977–го по 2004 рік у перше своє десятиліття була мало не єдиним джерелом інформації про нову, як її називали в Радянському Союзі, «брудну» музику — рок–н–рол.  Queen, Deep Purple, Pink Floyd, Led Zeppelin почасти завоювали радянського прихильника завдяки передачам Новгородцева. Дистанційний «перший діджей» СРСР і досі «в сідлі». З 27 листопада програму натепер уже 70–річного Сєви Новгородцева можна почути і на українських радіохвилях.

Програма міжнародного кінофестивалю «Темні ночі», що більше двох тижнів тривав у столиці Естонії, містила близько 600 робіт iз 66 країн світу. Серед переможців, імена яких було оголошено позавчора, — й наша співвітчизниця Єва Нейман. Чорно–біла драма Єви Нейман «Будинок з башточкою» підкорила журі. Фільм завоював головну нагороду в програмі «ЄврАзія».

Цю подію українські пошановувачі Пінзеля чекали з 2007 року. І от 22 листопада у Луврі відкрилася виставка його дерев’яних сульптур. Це перша «персоналка» майстра з України у цьому чи не найвідомішому у світі музеї мистецтв. Малознаний митець у XVIII столітті вирізав скульптури для західноукраїнських храмів, а через три сотні років його твори відреставрували та поставили у залі–каплиці Лувру, де складали присягу французькі королі.