Місто (не)нашої пам'яті

Місто (не)нашої пам'яті

Українці належать до найбільших націй Європи, посідаючи шосту сходинку із 43 країн. Однієї української діаспори більше, ніж населення багатьох держав. Українці за кордоном опинялися по-різному: одних гнала нужда, інших — переслідування, але були й ті, хто, живучи на прадідівських землях, опинялися у складі інших країн. Такими є наші земляки в Словаччині, Польщі, Румунії. Їм було чи не найважче, бо на них спрямували всю державну машину асиміляції.

«Словацька вулиця»

«Словацька вулиця»

Я виходжу з маршрутки вже через годину їзди з Ужгорода. За тою горою — Словаччина. До неї — кілька кілометрів. Кілька кілометрів нездоланності! Адже кордону тут ніколи не було. Його проклали після Другої світової, розділивши гору на українську і словацьку. Залишивши словаків в Україні, а українців — у Словаччині.

Сріберна Земля

Сріберна Земля

Ми заходимо у двоповерховий будинок на початку вулиці Прикордонної у Грушеві. (Прикордонна, бо через річку - Румунія). Журналісти виходять з мікроавтобуса промоклі й втомлені після відрядження, але тут оживають. Ще б пак! Адже таке навряд чи десь ще зустрінеш!

Нотний СТАНкович

Нотний СТАНкович

Він приїжджає на Закарпаття нечасто - раз-двічі на рік. Але вважає ці відвідини дуже важливими. Адже тут відчуває зв'язок із землею, на якій побачив світ. На Закарпатті його знають і люблять. Тому виділити годину-півтори для розмови - ціла проблема: завжди хтось крутиться під боком зі словами вдячності.

Східна брама України

Східна брама України

Ми їхали в Луганськ з Ужгорода. З кордону Євросоюзу - до кордону з Росією. 1500 кілометрів безкінечного хитання полицями, вагонами, тамбурами і туалетами. Півтори доби у задушному товаристві несвіжих тіл і неймовірної кількості спожитого пива та цигарок. Ми їхали на гастролі.

Італійська правда про українську кривду

Італійська правда про українську кривду

Ми сидимо в кав'ярні. Тут узагалі-то не палять, але нам дозволили. Ми щойно познайомились. Олександр Дякулич, колишній гравець юнацької збірної України з футболу, виступав у командах майстрів другої ліги чемпіонату СРСР. Нині — головний тренер команди «Бужора» (Іршава), яка грає у вищій лізі на першість Закарпаття. Дякуличу 42 роки, але виглядає він значно старше. І винна у цьому подія, про яку Олександр розповідає:

Андрій Юраш: Утвердження толерантності не може бути легким

Андрій Юраш: Утвердження толерантності не може бути легким

Один із найвідоміших українських релігієзнавців Андрій Юраш — автор грунтовних публікацій не тільки в Україні, а й за кордоном, причому в дуже поважних спеціалізованих виданнях. Він приїхав до Ужгорода презентувати свою книжку «Папа Іоанн Павло ІІ», перший наклад якої вже розійшовся, а харківське видавництво «Фоліо» готує другий.

Закарпаття здивувало само себе,

Парламентські вибори-2006 на Закарпатті запам'ятаються кількома обставинами. По-перше, повною відсутністю адмінресурсу, що для цього краю, завжди лояльного до влади, є небаченим явищем. По-друге, найдовшими чергами на виборчих дільницях, які, за звичкою, легше долало старше покоління, аніж молодше. І по-третє — критикою пропрезидентського блоку з усіх боків.

Чотири сотні Василя Рогача

Чотири сотні Василя Рогача

Ми йдемо довгою, як радянська дійсність, вулицею Шевченка. Зустрічні шанобливо вітаються з моїм провідником. Василя Рогача тут знають усі. Тутешні інтелігентські родини Рогачів, Лацаничів, Герзаничів, Шелепців славні не тільки у цьому селищі, а й по всьому Закарпаттю.

Тиса під прицілом

Візит Юрія Єханурова на Закарпаття, який відбувся минулої суботи, був прикметним з кількох міркувань. За рік «помаранчевої влади» до Ужгорода так і не вибралися ні Президент, ні Прем'єр-міністр. Крім того, це була друга в житті подорож на Закарпаття самого Юрія Єханурова. Вперше він відвідав найзахіднішу область України торік під час приватної поїздки, що є підтвердженням того, як далеко в закутку перебуває цей самобутній регіон.