Учорашній день став ще одним показовим рубіконом геостратегічного вибору Президента України Віктора Януковича.

Отримавши офіційну відмову від керівників Євросоюзу, які заявили, що не можуть прийняти українського лідера в Брюсселі 20 жовтня, Янукович зустрівся в Донецьку з президентом Росії Дмитром Медведєвим і зробив кілька знакових заяв. «Ми завжди зустрічатимемося як партнери з Європейським Союзом, із представниками Єврокомісії тоді, коли в цьому буде необхідність... У нас є відповідні плани, і ми хочемо почути Європейський Союз», — сказав В. Я.

Своє 45–річчя колишній майор Держохорони Микола Мельниченко вчора відзначав у США. Як і 2000 року, Микола змушений тікати від слідства і Президента.

Нагадаємо, в четвер Генеральний прокурор Віктор Пшонка повідомив про те, що екс–майор оголошений у розшук ще з 23 вересня. Розслідуванням справи Мельниченка займається СБУ. Призвідника «касетного скандалу» 2000 року, який робив диктофонні записи в кабінеті Президента Кучми, обвинувачують у розголошенні державної таємниці, перевищенні службових повноважень та використанні підроблених документів.

Починаючи з 2009 року, українські майстри малої ракетки регулярно привозять нагороди з європейських першостей. Три роки тому у Штутгарті Маргарита Песоцька вперше в історії незалежної України зійшла на п’єдестал, здобувши срібну медаль чемпіонату Європи. У 2010–му вистрелили чоловіки: натуралізований китаєць Коу Лей та Євген Прищепа виграли «бронзу» в парному турнірі ЧЄ. А минулого тижня «на Європі» знову нагадала про себе Рита Песоцька. Вихованка своєї мами, Маргарити Анатоліївни, виборола бронзову відзнаку єврочемпіонату, який приймали польські міста Гданськ і Сопот.

Що не кажiть, а старість — не радість. Я вже сама бабуся, живу радощами онука. Але досi в моїй уяві, як живий, постає образ мого дорогого дідуся по маминій лінії, вже давно покійного Архипа Васильовича Куця з села Конели Жашківського району тодi ще Київської областi. Він був мені найцінніший друг. Досi звучать у мені його пісні, оповідки, казки. Він навчив мене читати і писати. Я закінчила в нього школу — 10 класів — і поїхала навчатися в Харківський університет. Але це було потім, згодом. А спочатку була війна, 43–й рік.

...Мені виповнилось сiм рочків і я хотіла йти до школи. Але в нашому селі тоді панували німці, вони відкрили школу для сільських дітей. Школа складалася з двох кімнат. В одній навчалися старші діти, а в другій — молодші. В кожній кімнаті висіло по одному плакату. На першому був зображений дуже товстий, iз вивернутими губами, чолов’яга, одягнений у якесь дрантя. За плечима в нього був великий мішок. Унизу був підпис: «Очі салом заростають — не людина — торбохват!» На другому плакаті був зображений цей же чоловік, але вже повішений. Внизу підпис: «Ми повісим торбохвата, як свиню, на цей гачок!» Це була німецька критика тих бідних людей із Києва, які ходили по селах і міняли всякий домашній скарб на якийсь харч. Оце і всі навчальні посібники на всю школу.

Мама повела мого старшого братика до першого класу, подивилася на цю школу, на навчальні посібники, побачила вчителя і мене в цю школу не віддала, а відвела за 25 кiлометрiв, у село Конела, до мого дорогого дідуся Архипа Васильовича. Вiн навчив мене не тільки читати і писати, а ще й співати пісень, розказав безліч бувальщин про способи виживання в країні, яка називається Україною: як урятуватися від голоду і холоду, розбою та грабежу, хвороби і смерті. Звичайно, це дуже важко, але елементарні речі потрібно знати і вміти логічно швидко мислити. Мій дідусь випробував це на собi: він вчасно зiстрибнув із воза у береговий очерет річки Тікич, утік, і його не догнали, не знищили. Не встигли...

У Державній прикордонній службі України відмічають сталу тенденцію до зменшення потоків незаконних мігрантів в останні роки. Як повідомили «УМ» у прес–службі Держприкордонслужби, починаючи з 2008 року кількість нелегалів, що намагалися потрапити до нашої держави, зменшилася аж у 2,5 раза. За дев’ять місяців цього року «зелені кашкети» затримали 6,2 тисячі незаконних мігрантів, тоді як за аналогічний період минулого року — 15,7 тисячi осіб.

«Я хочу вірити в те, що ця угода допоможе встановленню миру між Ізраїлем та Палестиною. І я буду щасливий, коли всі ув’язнені будуть на волі й повернуться в лоно сім’ї» — так прокоментував єгипетському телебаченню своє звільнення 25–річний сержант армії Ізраїлю Гілад Шаліт, який учора став головним ньюзмейкером світу. Після п’яти років перебування в палестинському полоні вояк повернувся додому. Батьківщині, яка впродовж усього цього часу наполегливо намагалася визволити свого сина, його повернення обійшлося в 1027 «голів» — саме стількох палестинців загалом буде звільнено з ізраїльських тюрем в обмін на одного сержанта. Серед звільнених є й українка.

Серед перших 477 палестинських в’язнів, яких Ізраїль випустив зі своїх тюрем в обмін на капрала Гілада Шаліта, було 27 жінок — усі представниці прекрасної статі, звільнення яких передбачено цією угодою. Проте найбільше уваги як місцевої, так і світової преси прикуто до однієї з них — колишньої вінничанки Ірини Поліщук. Як повiдомив речник МЗС України Олександр Дiкусаров, нинi Ірина — громадянка Палестини. Єврейські ЗМІ, посилаючись на дані ізраїльського слідства, називають її «українською повією», що досі служить своєму «палестинському сутенеру», за якого вийшла заміж. Натомість палестинська та дружня арабська преса вихваляє «лебедину вірність» Ірини — «безневинної жертви, яка довгі роки страждала в ізраїльських в’язницях», «частини другої інтифади» тощо.