Босоніж з гітарою

Босоніж з гітарою

Видатний поет і композитор провів у Харкові лише один офіційний концерт, але ця незабутня подія заслужила окремого монумента. Наступного року в Харкові йому, нарешті, встановлять пам’ятник. Принаймні минулого тижня члени журі з–поміж 15 робіт обрали найкращу, а чиновники мерії дали обіцянку втілити ідею переможців у бронзі до чергового дня народження поета.

Тут був Тарас

Сто тисяч гривень виділила Черкаська обласна рада для нового музею Тараса Шевченка, який планують облаштувати в селі Мошни Черкаського району. Там дотепер збереглася стара глиняна хата (їй 150 років) міщанина Нагановського, який тримав у селі заїжджий двір і де влітку 1859 року гостював Тарас Шевченко.

Перевернута інженерія

Перевернута інженерія

Будівельних справ майстри втілили у життя оригінальну забаганку свого замовника Ігоря Кончика за якихось два місяці. Тепер кожен відвідувач тутешнього дель­фінарію «Акваторія», на території якого розташована незвична новобудова площею 43 квадратні метри, зможе ще й випробувати свій вестибулярний апарат.

Транзитна капсула

Транзитна капсула

Диво–капсула, створена вченими Харківського державного університету харчування і торгівлі, виявилася напрочуд універсальною. З її допомогою можна, наприклад, доставити пробіотики до кишечника, оминувши згубну дію шлункового соку. А заодно перетворити звичайну сосиску на повноцінний хот–дог, «інноваційно» сховавши у ній кетчуп, майонез i гірчицю. Майбутнє в харківського ноу–хау не менш фантастичне: якщо подальші університетські дослідження пройдуть успішно, то капсула, наповнена інсуліном, може звільнити невдовзі діабетиків від щоденних болючих ін’єкцій.

За своє слово — до кінця!

За своє слово — до кінця!

Уже одинадцять людей оголосили голодування на знак протесту проти сумнозвісного закону №9073 «Про засади державної мовної політики». «На жаль, ми весь час несемо втрати — люди, які голодували, покидають нас через стан здоров’я, — розповів «УМ» Олег Веремієнко, правозахисник та один iз тих, хто голодує на захист української мови. — «Швидка» постійно забирає протестувальників, які голодом доводять себе до критичного стану. Позавчора вночі нас покинув п’ятий. Щоправда, їхати доводиться не в лікарню, а по домівках. Причину не буду називати. Скажу лише, що столичні лікарні відмовляють у госпіталізації: кажуть, що ми здорові, й виганяють геть».

Чортові кум

Чортові кум

«Такої зневаги годі й уявити. Звісно, Путін усвідомлює, що перед ним принаймні подумки плазують і європейські лідери — у нього ж є газ... Але так «опустити» когось із них він нізащо б не наважився», — коментує знайомий європейський дипломат ялтинську зустріч президентів Росії й України.

Для свого першого візиту в Україну після третьої «посадки» в президентське крісло глава РФ обрав засідання Українсько–російської міждержавної комісії в Ялті. Напередодні приїзду ВВП до Криму експерти розмірковували щодо порядку денного цієї зустрічі: мовляв, зниження ціни на газ, швидше за все, чекати не варто, зате Україна з Росією нарешті підпишуть угоду про розмежування кордону в Керченській затоці. Про газ і справді говорили мало, а домовленості про делімітацію кордону виявилися примарними — як зазначено в підсумковій заяві, наші держави мають створити спільне підприємство з управління Керч–Єнікальським каналом, деталі якого буде узгоджено згодом.

Але, зрештою, те, про що говорили й не говорили президенти, виявилося питанням другорядним. Адже всією своєю поведінкою Володимир Путін яскраво продемонстрував: якщо його й цікавить позиція України, то лише як частини імперії на кшталт Євразійського союзу. Запізнившись на рандеву з Віктором Януковичем аж на чотири(!) години, московський гість по завершенні «пустопорожнього» засідання вирушив на гостину до свого кума Віктора Медведчука. Який, за збігом обставин, є палким прихильником вхо­дження України у всі можливі союзи з Росією. Саме на цю ідею екс–глава СДПУ(о) послідовно працює вже багато років — хоч у тіні, як за прем’єрства Юлії Тимошенко, хоч «на світлі», як зараз, коли вже призабутий багатьма «князь тьми і темників» знову виповз на поверхню зі своїм проектом «Український вибір».

Кіно померло?... Нехай живе кіно!

Кіно померло?... Нехай живе кіно!

Кінофестиваль в Одесі цього року відбувається втретє, але він уже устиг обзавестися кількома традиціями. Серед них — і пафосна церемонія відкриття з червоною доріжкою перед Оперним театром, на якій часто можна споглядати політиків та селебретіз у вишуканих і не дуже туалетах, а не тих, хто працює в кадрі і особливо за кадром, хто рухає кінопроцес уперед. Цього року — та ж сама історія... Добре, що відкриття — це явище одномоментне і на учасників та гостей фестивалю чекає справді цікава і насичена робота під час сеансів, майстер–класів, творчих зустрічей. На безумовні оплески заслуговує ідея організаторів зібрати на фестивалі молодих кінокритиків — лекції для початківців проводять «динозаври» професії на чолі з головою журі Андрієм Плаховим. А от традиційні покази просто неба поки що справляють двояке враження: величезна кількість бажаючих долучитися до кіномистецтва найвищого ґатунку не лише тішить, а й викликає бажання попросити організаторів придумати дещо інший алгоритм таких сеансів, щоб було і комфортніше, і безпечніше..

Вона і мотоцикл

Вона і мотоцикл

Як і чому в неї з’явилося бажання сісти на мотоцикл, 32–річна Ганна Гречишкіна і досі не може відповісти. В неї не було ні друзів–байкерів, які б «заразили» власним прикладом, ні самого мотоцикла. Просто в якийсь момент захотілося водити мотобайк і все. Записалася, в мотошколу, стала брати уроки водіння, придбала «залізного» коня, зрештою, з’явилися й друзі, які поділяють її хобі і стиль життя. Відтоді як Ганна вперше сіла на мотоцикл, минуло вже сім років. За цей час вона об’їхала багато країн, стала членом Національної асоціації мотоциклістів України та очолила соціальний сектор цієї організації. В 2010 році вона стала першою серед дівчат–мотоциклісток в Україні, які виконали норматив Saddle Sore 1000 («Залізна сідниця»), проїхавши за добу 1900 км. А тепер планує стати першою в Україні та на теренах СНД жінкою, яка наодинці вирушить у навколосвітню подорож.

Стильна з пелюшок

Стильна з пелюшок

Подружжя Бекхемів так довго чекало на доньку, що після народження вона просто не могла не стати взірцем стилю — з такими–то «модними» батьками! Тато — «обличчя» італійського бренду «Армані», мама — успішна дизайнерка… Вікторія не дарма мріяла про дівчинку, адже на трьох синах навички стиліста не надто «відточиш». Тож навряд чи варто дивуватися, що маленька Харпер Севен Бекхем, якій 9 липня виповнився один рік, уже очолює рейтинг найстильніших зіркових дітей за версією британського бренду дитячого одягу My1stYears. Нещодавно ця компанія надіслала Харпер (саме їй, а не батькам) листа з пропозицією стати «обличчям» бренду. Відповіді дівчинка поки що не дала.

Чхати ти хотів? А не можна!

Чхати ти хотів? А не можна!

Незвичайний, але вже 18–й за ліком чемпіонат відбувся на околиці Мюнхена. Кожному з 290 учасників, які з’їхалися до столиці Баварії з усієї Німеччини, а також Австрії, США та Швейцарії, видали по 5 грамів нюхального зілля, яке треба було впродовж хвилини запхати в носа, не чхнувши. Хто витримає найбільшу кількість тютюну — той і переможець.