У Стокгольмі почався Нобелівський тиждень: учора було оголошено імена перших цьогорічних лауреатів найпрестижнішої у світі премії — у галузі медицини та фізіології. «Нобеля» в цій категорії розділили між собою 50–річний професор Кіотського університету, японець Сіньї Яманака, та 79–річний британець Джон Гердон, професор клітинної біології Кембріджського університету — за праці з дослідження стовбурових клітин та клонування тварин. У попередні роки їх уже не раз називали серед фаворитів Нобелівського комітету. Як сказано в поширеному з цього приводу прес–релізі, Яманака й Гердон отримали премію «за відкриття перепрограмування стовбурових клітин у плюрипотентні» — тобто такі, які можуть трансформуватися у всі інші типи клітин, окрім зовнішніх ембріональних тканин. «Це відкриття сприятиме значному прогресу в різних галузях медицини», — наголошується в заяві Нобелівського комітету. Зокрема, дослідження цьогорічних лауреатів може допомогти у лікуванні таких тяжких захворювань, як хвороба Альцгеймера та діабет.

Чим ближче день виборів — тим вищий градус боротьби, яка дедалі частіше набуває вигляду кулачних боїв. Зокрема — за участю самих кандидатів.

За успішно проведеним Євро–2012 та масою схвальних відгуків, отриманих за організаційну роботу, Україна трохи забула про спортивний результат, продемонстрований національною збірною на домашньому чемпіонаті Європи. Пригадується, свого часу перед командою ставили максимальні завдання, всерйоз говорячи про здобуття чемпіонства. Однак із наближенням турніру планка опускалася все нижче. Зрештою, команда Блохіна не змогла виконати навіть завдання–мінімум і вийти з групи.

Для новообраного президента ФФУ Анатолія Конькова така ситуація неприйнятна. Анатолій Дмитрович як футболіст досяг вершин — вигравав єврокубки, ставав призером Олімпійських ігор, першості Європи, і тепер як функціонер налаштовується на максимальні показники, сподіваючись, що в майбутньому його співвітчизники завоюють нагороди на чемпіонаті світу чи Європи. Однак наразі, за словами пана Конькова, реальне завдання для збірної — це подолання відбіркового етапу ЧС. Для стабільного поступу в цій царині новий очільник ФФУ планує розгорнути масштабну роботу з підготовки резерву, зробивши акцент на дитячо–юнацькому футболі. Про це та інше Анатолій Коньков розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Україні молодій».

Наприкінці червня 2009 року відомий німецько–американський історик Фріц Штерн три дні гостював у Гамбурзі у свого старого друга, п’ято­го канцлера ФРН Гельмута Шмідта, того самого, який охрестив колись Радянський Союз «Верхньою Вольтою з балістичними ракетами». Наслідком їхніх дружніх розмов стала книга–діалог Unser Jahrhundert («Наша епоха»). Правду кажучи, люди політики мене мало цікавлять, тож я навряд чи розгорнув би цю книжку, якби її українським перекладачем не був мій син. Але ті кілька годин, які я присвятив читанню діалогу, не стали для мене втраченим часом, бо співрозмовники — освічені, щирі, небайдужі люди, за чиїми плечима велике й насичене подіями життя, що зробило обох по–справжньому мудрими. І десь на середині їхньої бесіди зринає питання: чи можна контролювати сучасний капіталізм за допомогою певних правил? Шмідт відповідає на це ствердно, а от Штерн сумнівається, бо, на його думку, сьогоднішня нестримна гонитва людей за багатством — річ дуже тривожна й регулювання не зарадить тут справі, якщо не змінити людської свідомості. «Це пов’язано з вихованням, — каже він, — передовсім із моральним вихованням. Жадібність слід самостійно обмежити певними рамками, адже має бути зрозуміло, що в житті є інші цінності, крім грошей...» Штернові здається, що гасло «Багатство понад усе!» набуло сили зовсім недавно, адже ще в середині минулого століття молодь залюбки йшла до університетів на різні спеціальності, тим часом як тепер більшість студентів хоче вивчати бізнес і лише бізнес. Навіщо? «Тільки задля того, щоб заробляти гроші». Так–так, «сьогодні гроші — єдина форма визнання».

Це вже далеко не перший напад на учасників акції на захист державної мови, яка триває біля Українського дому в Києві третій місяць поспіль. Цього разу від варварських дій людей, перевдягнених у комунальників, постраждав намет політичної партії «Наша Україна», встановлений разом з Українською народною партією та Конгресом українських націоналістів на знак протесту проти так званого «мовного закону» Ківалова—Колеснiченка.

Позавчора ввечері донецький «Донбас» здобув історичну першу домашню перемогу в Континентальній хокейній лізі — над ризьким «Динамо». Вирішальними виявилися зусилля другої ланки форвардів (Дадонов—Недорост—Петерссон), на рахунку якої три шайби з чотирьох. При цьому російський легіонер Євген Дадонов закинув дві шайби, зокрема й переможну, а чех Вацлав Недорост віддав аж три результативні передачі.

Призначивши Олега Блохіна на пост головного тренера «Динамо», Ігор Суркіс одночасно вирішив дві проблеми: струсонув колектив, який із попереднім наставником утратив бойовий дух, та привернув до «біло–синіх» увагу старих уболівальників, котрим дещо набридли бліді виступи динамівських товстосумів. Ім’я Блохіна, без перебільшення, має магічну силу — матч Ліги чемпіонів із відвертим аутсайдером групи загребським «Динамо» зібрав практично повний стадіон, хоча, як відомо, відвідуваність київських матчів серйозно залежить від класу суперника.

Як уже повідомляла «УМ», 2 жовтня Голосіївській райсуд столиці виніс вирок у справі Павличенків, що розглядалась понад рік. Суд визнав винними батька й сина у скоєнні вбивства судді Сергія Зубкова і присудив Павличенку–старшому довічне ув’язнення, а його сину Сергію — 13 років позбавлення волі. Ультрас «Динамо», до чиїх лав належить Сергій, послідовно відстоюють родину Павличенків різноманітними акціями, заявами, справно ходять на суд, влаштовують під його вікнами мітинги підтримки щоразу, коли відбувається засідання. А позавчора ввечері на матчі Ліги чемпіонів зазвичай вбраний у білі тони сектор активних київських фанів на НСК «Олімпійський» був несподівано чорним. «Для нас день вироку став чорним днем, і ми хотіли показати це в такий символічний спосіб», — розповів «УМ» молодий вболівальник із числа ультрас.

Отар Довженко, медіа–експерт, викладач Українського католицького університету:

— Зараз кандидати в депутати, — особливо впізнавані, ті, що є обличчями своїх політичних сил, — у принципі не можуть з’явитись у телеефірі безкоштовно. Виняток становлять хіба що деякі політичні ток–шоу, куди представників головних політсил кличуть для балансу (що не заважає іншим їхнім колегам приходити туди за гроші), та напівгромадські проекти на кшталт «Чесно».