Як дільниці підготувалися до виборів?

Як дільниці підготувалися до виборів?

До виборів — лише чотири доби. У понеділок був останній день, коли виборець мав право за заявою до дільничної виборчої комісії включити себе до списку виборців у разі відсутності та внести правки в разі помилки у написанні ПІБ. Тепер це процедурно можна зробити лише через суд, причому в неділю — у день голосування — суди не працюватимуть. Утім роботи в ДВК не поменшало. Саме від діяльності дільничних комісій насамперед залежить організація виборчого процесу, прозорість та чесність виборів. Відтак «Україна молода» поспілкувалася з координаторами кампанії спостереження за виборами–2012 від громадської мережі «Опора» та довідалася про найвиразніші порушення, зафіксовані на рівні ДВК.

Пішло прахом

Пішло прахом

Київська природоохоронна прокуратура подала позов до Господарського суду столиці на ритуальну службу «Київський крематорій». Комунальне підприємство звинувачують за ч. 1 ст. 241 (забруднення атмосферного повітря) через те, що крематорій не отримав дозвіл на викид забруднюючих речовин від київського Управління охорони довкiлля, але й далі працює.

Магія двійок

Магія двійок

Лише одного погляду на турнірну таблицю чоловічої суперліги достатньо, щоб збагнути перерозподіл сил і зміщення центрів впливу в українському баскетболі.

«Це ж не просто — прийшов, сів у крісло і сидю...»

«Це ж не просто — прийшов, сів у крісло і сидю...»

Багато режисерів за 130 рокiв залишили свої імена, освячені найзнаковішими виставами та геніальними прозріннями на скрижалях історії театрального мистецтва України. Але ніхто і ніколи не зможе ні заперечити, ні «посунути» з цих скрижалів імена Кропивницького, Старицького, братів Тобілевичів, Заньковецької. Вони зазначені там на першій сторінці, одразу ж під датою 27 жовтня 1882 року — дня, коли виставою «Наталка Полтавка» у Єлисаветграді було почато відлік українського (всупереч існуючій ситуації) професійного (завдяки потужним творчим особистостям) реалістичного театру.

Правила успішності російського кіно

Правила успішності російського кіно

До російської програми на цьогорічному фестивалі можна було би застосувати кілька характеристик, але, як на мене, мотто «Тижня російського кіно» мала б бути команда «Нє расслабляться!», особливо актуальна на вечірніх показах, коли темінь у кінозалі стає для втомленого організму сигналом до сну. Взяти, приміром, призову короткометражку «Кінотавра» «Ноги — атавізм»: садистська назва настроює на відповідну історію, але режисер–філолог Михайло Местецький із серйозною міною підсовує нам абсурдистське розслідування, що тягнеться до Кремля і вплутує в історію Путіна. Політика не між іншим, а в головній ролі — в альманасі «Зимо, геть!» від десяти молодих кінематографістів, які зафіксували події напередодні виборів президента Росії. Хоча особливо інтригуючі роботи виходять не стільки про великих, як про маленьких росіян: вочевидь розгадка формули загадкової російської душі не припиниться аж до апокаліпсису. Олексій Мізгірьов (призер «Кінотавра» та фестивалю у Локарно) у такому випадку препарує низи російської армії й гастарбайтерське дно Москви — фільм «Конвой». Розумниця Дуня Смірнова обирає більш дівочу тему: її дві героїні фільму «Кококо» — уособлення двох Росій, провінційної та столичної, з усіма, як кажуть наші сусіди, «вытекающими отсюда последствиями».

Не «такий» поцiлунок

Не «такий» поцiлунок

Фестивальна лихоманка цього року розпочалася, як годиться, з почестями та всеохопним святом кіно. Протягом дев’яти днів «Молодість» пропонуватиме як нові, так і добірні стрічки, що, перш ніж дістатись до київського кіномайданчика, встигли побувати у багатьох куточках Старого світу і вибороти лаври перемоги на різноманітних кінофестивалях.

Коли «лабораторія» буксує

Коли «лабораторія» буксує

Роль печінки у життєдіяльності людини — одна з головних. Її недаремно називають основною біохімічною лабораторією нашого організму. За одну годину ця «лабораторія» пропускає через себе та очищує 90 літрів крові. Тому людині важливо знати, які проблеми печінки сьогодні найпоширеніші, як вони проявляються, аби вчасно потурбуватися про свій внутрішній «фільтр».