Днями зафіксовано цікаву зміну в оформленні фасаду приміщення Тернопільської міської прокуратури: якщо ще донедавна на стіні біля вхідних дверей установи було «тригніздове» пристосування для встановлення прапорів, то тепер — лише з одним отвором. Спостерігачі пов’язують новацію з політичним скандалом, який виник у Тернополі трохи більше місяця тому і про який «УМ» розповідала.
Тернопільський міськрайонний суд став одним iз перших у державі серед готових практично почати діяльність інституту присяжних. Уже з листопада — коли набуде чинності новий Кримінальний кодекс — справи обвинувачених в особливо важких злочинах разом iз професійними суддями тут зможуть розглядати і громадські присяжні.
Відтепер усіх дорогою до Південнобережжя через Ангарський перевал на висоті 752 метри над рівнем моря зустрічатимуть не тільки цілодобовий пост Державтоінспекції, численні рекламні білборди, ятки з місцевими смаколиками, а й підфарбований тролейбус «Шкода» ще чехословацького виробництва. Саме цей екземпляр за сорок років безупинної експлуатації найдовшою в Європі тролейбусною лінією перевіз не багато не мало — двадцять мільйонів пасажирів.
Днями в Києві правоохоронці затримали дідуся, який щонайменше протягом семи років ґвалтував неповнолітніх хлопчиків. Допомагав пенсіонеру грішити його поплічник — 40–річний педофіл. Разом вони не лише задовольняли власну хіть, а й знімали сцени насилля на відео, яке потім розповсюджували через iнтернет. Вражає, що пенсіонер ще й виявився президентом однієї з міжнародних громадських організацій! Саме в робочому офісі він облаштував невеличку знімальну порностудію.
У сьогоднішній Україні доволі часто посилаються на приклад Ірландії. Це роблять песимісти, підкреслюючи: політична незалежність зовсім не гарантує збереження національної мови. Це роблять і оптимісти, наголошуючи: навіть великі проблеми з мовою не перешкоджають у кінцевому підсумкові існуванню виразної національної ідентичності і заможному життю у власній державі.
Ірландська мова у вільній Ірландії здобула статус другої державної. Однак, попри героїчні зусилля ентузіастів, вивести її з музейного стану так і не вдалося...
Йдеться про «Сучасність» — інтелектуально–мистецький майданчик української думки, легендарна історія якого почалася в 1961 році на Заході, а продовжилася в 1992–му в уже незалежній Україні. «Материкова» біографія часопису доволі сумна: останнє п’ятиріччя через брак коштів він не виходив зовсім, а відродившись у квітні нинішнього року, тепер знову став на межі зникнення. Принаймні зникнення як інтелектуальної марки. Під редакторством поета Тараса Федюка побачили світ чотири числа якісної «Сучасності», він здав до друку десятий, жовтневий, номер, забрав редакційний портфель і вирішив: «З цим співзасновником працювати не буду».
«Можете бути впевнені: ви не відчуєте себе викладачем, змушеним переглядати зошити бездарних учнів iз поганим почерком. Це — справжнє кіно!» Переглянувши студентську програму конкурсу, змушена визнати, що з цією анотацією оргкомітету до номінації не лише можна, а й потрібно сперечатися. Відверто «бездарних учнів» із понад двадцяти учасників, звісно ж, не було — зрештою, авторитет «Молодості» зобов’язує. Але й «середнячків», яким не зайві були б поради досвідченіших колег, вистачало.
Філософ Мераб Мамардашвілі називав колективну пам’ять «в’язким, злиплим тягарем світу», що тяжко піддається науковій корекції (Картезіанські роздуми. — К.: Стилос, 2000). Інші сучасні дослідники, західні, пишуть: «Розуміння історії в суспільстві належить до явищ, які важко аналізувати як такі» (Європа та її болісні минувшини. — К.: Ніка–Центр, 2009). Коли проблема пам’яті є актуальною для Заходу, то для України — і поготів. Гоголь і Шевченко сформували таку потужну мітологію вітчизняної минувшини, а сімдесят років окупаційної радянської ідеології остаточно зневірили українців у «чесності» історії, що в масовій свідомості атрофувалася сама здатність до інструментально–наукового мислення.
Леді Гага, схоже, вирішила, що треба «кувати залізо, поки гаряче». Чи варто задовольнятися званням найдорожчої співачки сучасності, якщо можна заробляти на власному імені додаткові мільйони? З цих міркувань поп–діва випустила іменні парфуми, і на цьому не зупинилася. Тепер Леді Гага запускає ще й власний бренд води. Як повідомляє інтернет–видання The Showbiz Spy, це — лише початок її багатомільйонної кампанії, вигаданої творчим колективом Haus of Gaga.
