Ганна Безсонова: Якщо чоловік захоче борщу, то приготує сам, інакше — сидітиме голодний

Ганна Безсонова: Якщо чоловік захоче борщу, то приготує сам, інакше — сидітиме голодний

Світ спорту завжди із зацікавленістю чекає від дітей уславлених спортсменів чогось надзвичайного. І майже завжди зіркові діти приречені на тягар порівняння з батьками. А ось знаменитому футболістові «Динамо» та збірної СРСР 1970-80-х Володимиру Безсонову і чемпіонці світу та Європи з художньої гімнастики у складі збірної СРСР Вікторії Сєдих вдалося виховати своїх нащадків так, що вони вже стали самостійними «одиницями суспільства» без усіляких порівнянь. Син спортивного подружжя пішов своїм шляхом — одержав дві освіти і став успішним менеджером. А ось донька Аня ще в дитячому віці сама попросила маму відвести її у секцію художньої гімнастики, і відтоді спорт став основою її життя. Так Ганні Безсоновій вдалося підхопити медальну олімпійську естафету наших знаменитих грацій — Олександри Тимошенко, Оксани Скалдіної, Катерини Серебрянської, Олени Вітриченко — і стати бронзовою призеркою у Афінах-2004 в абсолютному заліку, кількаразовою чемпіонкою світу і Європи в окремих вправах.
Звичайно, без допомоги батьків досягти вершин у спорті Безсоновій було б важко, але в цьому випадку йдеться не про протекцію. Батько дав Ані свій характер, без якого важко було стати основним у «Динамо» Лобановського, а мати, напевно, знайшла відповідні слова, щоб донька своєчасно усвідомила нюанси художньої гімнастики з її перманентною суддівською несправедливістю. Сьогодні 22-річна Ганна полюбляє казати, що в улюбленій справі прагне просто йти уперед і не озиратися, щоб ще більше подобатися глядачам. «Моє завдання — виступити на високому рівні, а справа суддів — оцінювати». Цей постулат і допомагає Безсоновій залишатися найстабільнішою «художницею» останніх років.
З Ганною ми зустрілися у «Школі Дерюгіних» у центрі Києва вже за день після завершення московського чемпіонату Європи, де на голови українок уже традиційно звалилося чимало стресових ситуацій. Але моя співрозмовниця, яка щойно завершила тренування, виглядала абсолютно спокійною, упевненою в собі, налаштованою навіть по-філософськи. >>

«Червоні вуха» та «гострі язики»

Російські дипломати вкотре забули про дипломатичний тон, і вкотре щодо України. Вони закликали українських політиків змиритися з тим, що двомовність в Україні — «це історично сформоване» явище, а тому намагання українців захистити рідну та державну мову в своїй країні називають діями, «позбавленими здорової логіки». Про це йдеться у коментарі Департаменту інформації і преси МЗС РФ щодо «фактів дискримінації російської мови в Україні». >>

Душі чують

Лише цього року вперше за 15 літ влада вийшла за межі звичного покладання квітів до пам'ятника і з ініціативи Президента Віктора Ющенка 27 вересня скликала Міжнародний форум. Київ готувався, зустрічав закордонних гостей і трохи тривожився: а як усе буде? Адже довкола «українсько-єврейського питання» зміїться стільки забобонів, а систематичної праці для налагодження порозуміння немає. Утім розкладки на майдані Незалежності після відповідної роботи чиновників із секретаріату набули людяного вигляду — з них майже зникли антисемітські книжечки. «Три дні тому прийшли і заборонили, — пояснила одна з продавщиць. — Сказали, що влаштують перевірку». >>

Про узвіз на згадку

Про узвіз на згадку

Близько двох тисяч підписів зібрано київськими митцями проти реконструкції Андріївського узвозу. Свою акцію протесту провели позачора й учасники громадянської мережі «ОПОРА». Активісти закопали на узвозі капсулу з посланням до нащадків, куди також вклали фотографії з видами нинішнього узвозу. >>

У заліковці — 40 років

Сьогоднi в Тернопільському державному економічному університеті приймають свого найвідомішого студента — Віктора Ющенка. В рідну альма-матер Президент України заглянув не випадково, а з нагоди 40-річчя ВНЗ, яке тут відзначається. >>

Підпалив і закрив у квартирі

Коли пізно ввечері 27 вересня 21-річна жителька Кіровограда Олена пускала в квартиру знайомого, який був її однолітком і з яким виросла в одному мікрорайоні, то не могла уявити, що це буде найстрашніша в житті ніч для неї та її малої дочки Катерини. >>

100 грамів, і не більше

Євросоюз почав профілактику від терактів через боротьбу з багажем пасажирів літаків. Зокрема, відтепер діятимуть нові норми перевезення рідини і ручної поклажі. >>

А ось і скальпель прилетів

А ось і скальпель прилетів

Позавчора французькі лікарі провели першу у світі хірургічну операцію у стані, наближеному до нульової гравітації. Вона була проведена на борту літака-аеробуса Airbus A300 Zero G, здатного виконувати маневри, результатом яких є невагомість у салоні. Політ тривав три години і закінчився посадкою на аеродромі Маріньяк поблизу міста Бордо. Саму операцію усування жировика на плечі добровольця Філіппа Саншо проводили п'ять хірургів, вона тривала лише 10 хвилин. >>

Чи то миротворці, чи то терористи

Чи то миротворці, чи то терористи

Розгорівся черговий конфлікт між Грузією та Росією: позавчора грузинські силові структури заарештували чотирьох російських військовослужбовців. Інтернет-агенція Газета.ru повідомила, що підполковника Олександра Саву було заарештовано в аеропорту Тбілісі, підполковника Дмитра Казанцева — у самій столиці, коли він їхав на автомобілі, підполковника Олександра Завгородцева та майора Олександра Баранова затримали в Батумі. У ніч із середи на четвер у Батумі були заарештовані ще двоє російських військовослужбовців — Амір Асланян та Руслан Скрильніков. Усі шестеро належать до так званого російського миротворчого контингенту в Грузії. Разом з іноземними заарештовано 12 громадян Грузії, яких підозрюють у співпраці з російською розвідкою. Серед них є етнічні грузини, вірмени та росіяни. >>

Бенкетик під час кризи

На злеті солодкої і трохи терпкуватої, як смак доброго червоного вина, постреволюційної дружби України й Грузії, приватної і державної, президенти двох країн напланували і наанонсували безліч акцій дружби народів, один із проектів — Рік Грузії в Україні і Рік України в Грузії. Такі «роки» — задоволення не з дешевих, тим паче для не надто заможних країн. Але грузини свій Рік провели, не без меценатської допомоги грузинів-мільйонерів, які живуть в Україні. Наша культурна відповідь була запланована на квітень, але складні внутрішні політичні процеси, безлад у міністерствах, відсутність чіткої планової роботи і грошей прирекли цей проект на відтермінування. Нарешті вчора о 18.00 у Тбіліському державному театрі опери і балету ім. Паліашвілі відбулася урочиста церемонія відкриття Року України в Грузії, 20 хвилин відвели на церемонні промови, годину і сорок хвилин — на виступ оркестру народних інструментів під керівництвом Віктора Гуцала. >>

Людмила Засєдка: Не люблю, коли на уроці — «гробова тиша»

Людмила Засєдка: Не люблю, коли на уроці — «гробова тиша»

Уранці о 7.20 Людмила Миколаївна Засєдка виходить зі свого дому на Теремках, щоб їхати в іншу частину Києва — до Технічного ліцею Національного технічного університету України «КПІ» на Солом'янці, де вона викладає фізику. В ліцеї — після чотирьох пар уроків, консультацій, додаткових занять — вона затримується до 18-ї. А повернувшись додому, часто засиджується до десятої вечора, перевіряючи самостійні роботи учнів. «За плечима» Людмили Миколаївни — чверть століття педагогічної праці. Колишні учні часто телефонують своїй улюбленій вчительці, повідомляють про свої успіхи, весілля, народження дітей... Чимало її колишніх «підопічних» уже самі водять дітей до школи. Доля «розкидала» учнів Людмили Миколаївни по всьому світу — хтось у Росії, інші — в Європі чи США. Колишні переможці численних олімпіад, сьогодні вони кандидати наук, керівники найрізноманітніших проектів, директори фірм. А Людмила Миколаївна так і залишилася звичайною шкільною вчителькою, кар'єрою якої стали «її» діти. Ні, не власні, для яких ніколи не вистачало часу, а 6-А, 7-Б, 8-В, 9-Б, 10-А, 11-В... І так уже 25 років поспіль. >>

В обiймах Лева

В обiймах Лева

Під звуки джазу, класики, ретро та циганських мотивів, попси та якісної поп-музики, під запахи кави, меду та шоколаду, під ритми ковальського молотка, під небом з небаченим раніше в Україні феєрично-світловим шоу, під гамір театрально-карнавальних атракцій святкуватиме древній Львів своє 750-річчя. Компанію йому складуть Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, Валдас Адамкус та Лех Качинський, Горан Бреговіч та Інгрід, Руслана і Славко Вакарчук, Роман Віктюк і Юрій Андрухович, Стелла Захарова і Віталій Кличко та ще сотні іменитих гостей і понад мільйон небайдужих до цього міста українців та іноземців. >>

Мирослав Маринович: Якщо Галичина запропонує духовно і морально вищу модель, Схід обов'язково пристане до неї

Мирослав Маринович: Якщо Галичина запропонує духовно і морально вищу модель, Схід обов'язково пристане до неї

Ювілей зневодненої духовної столиці України. Оргметушня, панегірики і банальності, попсові конкурси, феєрверки. Але нам запраглося поговорити не про «букву», а про «дух» Львова, львів'ян, Галичини, які завжди виокремлювалися в особливу касту на тлі «великої України». Анклав «найукраїнськішої України», чорнявий, впертий, набожний, діалектний, суціль «помаранчевий». Нам запраглося поговорити з львів'янами, які складають духовну еліту Львова і всієї держави. Наш співрозмовник — знайомий читачам «УМ» Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, директор Інституту релігії та суспільства, філософ, богослов, філолог. >>

«Нині там заправляють Табачники, де Тютюнники мали би буть...»

«Нині там заправляють Табачники, де Тютюнники мали би буть...»

«О, дивись, ну просто як з мене малював!» — сумно засміявся знайомий: обговорювали новину про повернення вкраденої було картини Едварда Мунка «Крик». Геніальний таки був митець, можна сказати, провидець — так детально зобразив душевний стан людей «після Майдану»: «Це я на коаліції-кабміни дивлюсь». Хихочемо. Серйозні розмови про нинішню політичну ситуацію вже давно припиняються щонайбільше на десятій хвилині — шукати «їм» виправдання й сваритися на цьому грунті вже набридло, і кухня потроху перетворюється на банальне місце споживання їжі та в кращому випадку — розмов про футбол. Або таких от «мистецьких» дискусій: «Ага, а «Наша Україна» — це «Дівчинка на кулі» Пікассо», — розважаємося далі, пригадуючи, як уже трохи поголубіла панночка роботи майстра абстракції балансує на м'ячі під пильним поглядом широкоплечого мужика у синіх трусах. Завершуємо «Чорним квадратом» Малевича. Насміялися?
Але це таки в будь-якому разі краще, ніж плакати. Пригадується, як зо три місяці тому авторка цих рядків розривалась між бажанням розреготатися й заридати, спостерігаючи за потугами поважного зібрання «рятівників Батьківщини» в Українському домі. Всеукраїнська народна рада під проводом вічних у таких випадках мовчанів-танюків-зайців зібралася відвертати небезпеку, яка зависла над Україною, постановила передати (ну хай запропонувати) всю владу патріотичному Президентові Ющенку, і щось там іще говорили красиве, «патосне» й натхненне. Дуже гарно говорили, а дехто — навіть тверезомисляче, мудро і слушно. Зокрема й про те, чим усе це дійство завершиться.
Так і вийшло. Де зараз та Рада? Може, строчить якийсь обурений папірець алаверди заявам нових урядовців про запровадження російської мови. А може, й ні. Однаково папірцями тепер справі вже не зарадиш — для вимираючої популяції затятих оптимістів залишається надія хіба на «реорганізований», «посилений» і вкомплектовуваний «(анти)кризовим менеджментом» президентський секретаріат. Бо сірій махині Кабміну може протистояти тільки не менш (зніяковіло опускаємо очі долу) потужний зразок монументальної архітектури. Так дивно — ту страшну будівлю на Банковій ми тільки недавно, після зняття бар'єрів і допуску під самі сходи підлітків на роликах, потроху почали вважати «своєю». А Кабмін на Грушевського після Помаранчевої революції чомусь став таким одразу — можливо, допоміг погляд на колишнє «лігво Януковича» крізь революційні діжки. Тепер, проходячи повз урядову будівлю, з подивом ловиш себе на думці, що вона знову «чужа». І не лише тому, що всередині вже годі шукати добрих знайомих у латаних шкарпетках, які радо напоять чаєм з печивом у віце-прем'єрській приймальні. За ті без копійок два місяці, протягом яких у державі діє цей «чужий» і як ніколи сильний (політреформа-бо) Кабмін, підстави для ілюзій зникли не лише у тієї частини народу, яку за традицією ідентифікують як «помаранчеву», а й у тих, хто мислить себе принаймні у «синьо-жовтих» барвах... >>

Геть розперезалися?

Геть розперезалися?

Драматизмом і розпалом пристрастей відзначилось учорашнє розширене засідання Кабінету Міністрів за участі «губернаторів» і в присутності Президента. Так принаймні цей захід було заанонсовано. Однак Віктор Ющенко на Грушевського, 12 не прийшов, і його позначене відповідною табличкою місце, не змигнувши оком, зайняв спікер Верховної Ради Олександр Мороз. Табличку разом із президентським штандартом прибрали, а журналістськими «кулуарами» одразу поповзли чутки, що Ющенко обурився, тому й завернув на півдорозі до Кабміну. Гніватися глава держави мав підстави: з'ясувалося, що уряд планує рекомендувати йому звільнити п'ятьох голів облдержадміністрацій. І всі «чомусь» «помаранчеві»... >>

Ще одна «помаранчева»

Ще одна «помаранчева»

Голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко ініціює створення нової політичної партії. За міркуваннями Матвієнка, вона «відстоюватиме національні інтереси та матиме перспективи [на виборах] у 2009-му та 2011-му роках». Така сила має позиціонуватися як ліберальна в сфері економіки й національно-демократична у ставленні до державотворення. >>

Мороз мінус 200!

Постійні конфлікти з керівництвом обласного комітету СПУ, небажання центральних органів Соціалістичної партії розібратися у внутрішньому протистоянні «рожевих» та приєднання Олександра Мороза до коаліції з Віктором Януковичем — ці чинники стали причиною саморозпуску міського осередку та виходу з лав Соцпартії близько 200 львівських активістів СПУ. >>

Жіноче щастя — так тобі й треба

Жіноче щастя — так тобі й треба

Канал «1+1» виждав час не тільки до початку нового телесезону, а й до закінчення оксамитового, щоб жоден «миломан» не пропустив нових серій двох легких і «ненапружених» серіалів — «Моя прекрасна няня» та «Люба, діти і завод». Минулими вихідними на телеглядачів «звалилося» зразу два щастя — Люба і Віка, спорожніла телехата наповнилася «родичами». До речі, джерела з каналу «1+1» кажуть, що «Моя прекрасна няня» єдина тримала на своїх плечах рейтинги «плюсів» під час Помаранчевої революції 2004 року, а конкуренти в неї тодi були серйозні. Ті, хто підсів «на голку» мильної опери про просту, але вродливу і кмітливу дівчину з Маріуполя, яка без кінця повторює своє фірмове «а шо?», уявити не могли, що це колись закінчиться, тому, щоб не було «ломки», переглядали по десятому колу старі серії «Нянi». >>

«Кишеньковий» чи міжнародний?

За словами організаторів, у фестивалі братимуть участь представники понад двохсот засобів масової інформації більш ніж із п'ятнадцяти країн світу, провідні політики, бізнесмени та діячі культури. Головною метою заходу є сприяння свободі преси. Тому на фестивалi відбуватиметься творчий конкурс, під час якого журі має визначити кращих медійників та найкращі засоби масової інформації. >>

Мистецтво прокидатися в законний вихідний

Мистецтво прокидатися в законний вихідний

Що потрібно людині, яка відпрацювала повний трудовий тиждень, після того як вона розплющила зранку очі й зрозуміла, що їй нікуди не треба йти? Як мінімум — хороший настрій, музика і приємні люди. На каналі «1+1» тепер це все є: 30 вересня вперше в ефірі каналу з'являється вранішня розважальна програма вихідного дня, створена винятково для приємності глядачів, — «Сніданок плюс». І не з незнайомими людьми, до яких ще треба звикнути, а з відомими персонажами — шоуменом Юрієм Горбуновим і в недалекому минулому ведучою випусків спорту Марічкою Падалко. Новий проект покликаний допомагати людям радіти життю в уїк-енди. Про особливості національного ранкового «збудження» ми запитали у досвідченого експерта в цій справі Юрія Горбунова. >>

Народження «Кобіти Патіфон»

Народження «Кобіти Патіфон»

Рік тому в телевізійному ефірі з'явився VovaZiL'vova з однойменною програмою. Це було новаторство, чистісінький ексклюзив. До того часу не існувало телевізійного чарту реп-музики, в якому ведучий виступав би як самостійна творча одиниця, не поступаючись виконавцям, з якими він знайомив глядачів. Проект одразу знайшов свою аудиторію. Пересічний українець більше дізнався про реп. А його давні прихильники з подивом з'ясували, що українською реп звучить доволі-таки веселенько. >>

Зіньківські містечкові хроніки

Зіньківські містечкові хроніки

Історія створення цього фільму проста й волюнтаристська. Успішний молдовський бізнесмен, пивний король Яков Тіхман написав книжку «Мотл-Шотхен» про своє рідне мiстечко Зіньків на Хмельниччині, українське за географією, але єврейське за складом населення, в якому, втім, жили і росіяни, судячи з мови, й українці, і навіть один турок. Ідилія мирного, пістрявого, взаємодоповнюючого співжиття різних народів, коли євреї їдять українські паски, а українці смакують мацу — одна з «героїнь» книжки. >>

Шедевральна архітектура

Шедевральна архітектура

У Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Заболотного відбулася презентація нової книжки відомого київського дослідника, фахівця з історії архітектури й охорони культурної спадщини, к. а. Віктора Вечерського «Дерев'яна архітектура України». Автор давно досліджує пам'ятки архітектури, опублікував понад десять книжок і з півтисячі статей, в тому числі перший в історії України україномовний посібник зі всесвітньої історії архітектури. Усе ж його наукові зацікавлення лежать передусім в українській культурній спадщині: «Пам'ятки архітектури і містобудування Лівобережної України», «Втрачені пам'ятки архітектурної спадщини України», «Спадщина містобудування України», «Замки і фортеці України», тощо. >>

Одного разу, двадцять років потому...

Одного разу, двадцять років потому...

Коли близько двох років тому франківці гастролювали у Мінську, то, як люди чемні, не лише подякували акторам театру імені Янки Купали за гостинність, а й запросили їх на гастролі до Києва. До того ж востаннє білоруси були в Україні наприкінці 80-х, ще за часів Радянського Союзу, і подивитися на те, як змінився білоруський театр, чим живе і як експериментує, сьогодні справді цікаво. (Зрештою, ми дуже мало знаємо про сучасні театри пострадянських країн, за винятком, звісно, театрів Росії). Купалівці вирішили сповна компенсувати цю часову прогалину у майже двадцять років і заявили до київських гастролей аж вісім своїх вистав, які покажуть на сцені Театру імені Франка з 10 по 19 жовтня. >>

Белла Моніка

Белла Моніка

Епоха екранних богинь, європейських акторок, яких обожнює світ, минула. Сучасні кінозірки якісь дрібніші, звичайніші, ніж, скажімо, такі ідоли чоловічої половини аудиторії 60-х і 70-х років, як Бріджит Бардо чи Клаудія Кардинале. Хоча ні, таки є з цього правила й приємні винятки. «Клаудією Кардинале нашого часу» можна без такого вже й великого перебільшення назвати блискуче вродливу й талановиту італійську акторку Моніку Беллуччі. Ця неймовірна жінка, якій, до речі, завтра виповнюється 42 роки, вирізняється не лише красою: вона інтелігентна, культурна, талановита і може одним поглядом поставити на коліна будь-якого чоловіка. На жаль, у нашому буденному житті такі жінки трапляються напрочуд рідко. На щастя, залишається кіно. Цього року Моніка Беллуччі доросла до голови журі Каннського фестивалю, але досі не соромиться демонструвати з екрана все найкраще, що має (а має вона все, що треба, і то яке!). Актриса наполягає, що екранна оголеність не є образою моральності, пишається своїми округлостями і почувається комфортно, коли їх демонструє. На наше чоловіче щастя. >>

«Міс Конгеніальність» і містер «майже нормальний псих»

«Міс Конгеніальність» і містер «майже нормальний псих»

Нелюбов Сандри Буллок до всіляких папараці — явище загальновідоме. Ще б пак, адже ця кінозірка вже кілька років живе «під прицілом» такого собі ненормального Томаса Велдона. Ще у 2003 році «Міс Конгеніальність» скаржилася на те, що цей тип переслідує її у різних штатах і бажає «вступити у зв'язок». Тоді Буллок досить легко домоглася рішення суду, який заборонив Велдону наближатися до акторки ближче ніж на 200 ярдів. Сандрі справді було через що хвилюватися, адже, як дізналися її адвокати, Велдон хворий на параноїдальну шизофренію й лікувався в Інституті психічного здоров'я штату Теннессі. >>

Видовищно та безладно

Видовищно та безладно

На початку матчу українського та грецького чемпіонів на регіональному спорткомплексі «Олімпійський» у Донецьку публіка влаштувала яскраве шоу в помаранчевих кольорах: уздовж проходів розтягнули стрічки, в руках у кожного фана були помаранчеві картонні «ручки». Утім зовнішній антураж не завжди гарантує якісне внутрішнє наповнення. Це ж стосується й гри сучасного «Шахтаря». >>

Сухий ювілей Шеви

Сухий ювілей Шеви

У матчі другого туру «Челсі» українця Андрія Шевченка доволі легко у Софії зломило спротив болгарського «Левськи». Наш форвард у своєму ювілейному, сотому, матчі в клубних турнірах Старого Світу нічим особливим не запам'ятався і був замінений на 83-й хвилині на Шона Райт-Філліпса. А результат «зробив» івуарієць Дідьє Дрогба, три голи котрого стали другим хет-триком у нинішній Суперлізі. У другому матчі квартету А «Барса» ледь «відскочила» у Бремені. Капітан каталонців Карлос Пуйоль допоміг «Вердеру» відкрити рахунок, зрізавши м'яч у власні ворота. Від поразки гостей на передостанній хвилині врятував влучний удар аргентинського вундеркінда Ліонеля Мессі. У цьому матчі травмував меніск головний форвард «Барселони» камерунець Ето'О, який вибув з ладу на три місяці. >>

Волосся в шоколаді й... смородині

Волосся в шоколаді й... смородині

Біляві, чорняві, русяві моделі заполонили минулого тижня Український дім, який три дні поспіль цокотів ножничками, гребінчиками, заколочками; гудів потужними фенами; шипів лаками та пінками — свою майстерність: вправність рук, гостроту зору та вміння наводити красу демонстрували, змагаючись між собою, майстри перукарського мистецтва. У такому метушливому ритмі відбулася найважливіша подія осені в індустрії краси України — чемпіонат із перукарського мистецтва «Кубок Києва 2006». За кожним рухом майстрів, яким на все давалося від 25 хвилин до 2 годин, спостерігали безліч цікавих очей, а також об'єктивів фото- та відеокамер.
Користуючись нагодою, що в одному місці вдалося «впіймати» багатьох най-найкращих майстрів з наведення краси — перукарів, візажистів, майстрів манікюру, кореспондент «України молодої» порозпитував, що ж модно й актуально у цьому сезоні в зачісках, макіяжі та манікюрі. >>

Подружжя в недоконаному часі

Подружжя в недоконаному часі

Виявляється, щоб заручитися з одним коханцем, не обов'язково навіть розлучатися з іншим — тим, що ніби попередній. Саме так вирішила відома акторка Деніз Річардз. 34-річна голлівудська зірка, яка стала відомою після фільму «Блакитна лагуна», заручилася з музикантом, композитором і актором Річі Самбора. Цьому не завадило ані те, що Деніз досі не розірвала шлюб із колегою Чарлі Шином, ані те, що 47-річний Річі... також досі офіційно одружений — з іще однією американською актрисою, Хізер Локлір. >>

Анекдот

Бог створив людину за своїм образом і подобою. І де ця людина?! >>