Хрести серед мінаретів

Хрести серед мінаретів

Міський пейзаж, поштриканий міцними кийками мінаретів, — це Стамбул. Мінарети випинаються повсюди, навіть між панельними багатоповерхівками спальних районів, якоїсь стамбульської Троєщини. Мінарети, наче ракети на Байконурі, готові от–от стартувати в небо, поближче до Бога. Це міць останньої з трьох імперій, які панували на березі Босфору. Все, що було до турків, перебудовано, замасковано, але великою мірою не викинуто на смітник Османської імперії. Найбільший вияв зневаги до переможеного — не знищити його, а змусити підлаштуватися під переможця. Зрештою, це прагматично: не випалити вщент християнські храми, а добудувати мінарети і справляти в екс–церквах намаз.
Візантійські церкви і досі стоять такими — круглими і безхрестими, що додає їм беззахисності. Деякі стали музеями, деякі — мечетями. Але вони однак лишаються церквами. Саме тими, за образом яких будували русичі храми для свого новообраного Бога. Хто хоче і вміє — може молитися там і сьогодні. Незважаючи на блокаду мінаретів. >>

Брат–2

Брат–2

Після візиту до Москви президент Венесуели Уго Чавес залетів до Мінська, всього на кілька годин. За такий короткий час він устиг отримати з рук Олександра Лукашенка орден Дружби народів, наобіцяти збільшення участі Білорусі у розробці нафтогазових родовищ і ... поріднитися з білоруським президентом. «Брате Олександре, дякую, що ти завжди приймаєш нас із таким теплом!» — вигукнув розчулений Чавес, який давно є нев’їзним у цивілізовані країни. >>

Час забиратися!

Час забиратися!

«Я переконаний, що це треба робити заздалегідь. Заздалегідь не означає передчасно», — так на вчорашній прес–конференції Президент України Віктор Ющенко почав відповідати на запитання щодо законопроекту про виведення Чорноморського флоту РФ з Криму, який, на думку МЗС, слід розглянути вже на наступній сесії Верховної Ради. Переговори про початок процесу виведення флоту сусідньої держави з території України слід починати вже зараз, переконаний Ющенко. >>

Японотрус

Японотрус

Учора вранці в північній частині головного японського острова Хонсю стався землетрус силою 6,8 бала, повідомляє японське телебачення. Через кілька годин — повторний поштовх силою 5 балів. Епіцентр землетрусу був на глибині 105 кілометрів на схід від міста Моріока у префектурі Івате. Це за 450 кілометрів на північний схід від Токіо. >>

Пора пожеж

Пора пожеж

За статистикою, переважну більшість НП становлять саме займання. Утім рятувальники кон­статують зменшення кількості надзвичайних ситуацій, зокрема пожеж, на 20 відсотків. Часте чергування спекотних і дощових періодів — основна причина поліпшення статистики. Глобальних, як минулого року, пожеж наразі не зареєстровано. Але стихія все ж продовжує дошкуляти у регіонах південної степової зони — областях, що дають основний урожай зерна. >>

Курка–пенсіонерка

Курка–пенсіонерка

Світу чорна карликова квочка Ганнуся уже побачила, адже з яйця вилупилася ще напередодні дня Незалежності України 6 березня 1991 року. «Я привіз маму Ганнусі з Дніпропетровська. Ми з Раїсою (дружиною. — Авт.) вирішили звести її півня і мою курку, от у них і вилупилася Ганнуся», — розповів «УМ» біографію птиці господар Олександр Вернигора. Уже сьогодні, на старість літ, 17–річна курка–довгожителька міста Пирятин, окрім українського рекорду, претендує ще й на світовий! Адже Ганнуся на три роки старша за офіційно зареєстровану в Книзі рекордів Гіннесса 14–літню курку–конкурентку. Вчені кажуть, що таке куряче довголіття — рідкість, адже загалом віковий рубіж пересічної квочки — 13 років. Господарі курки розводять руками — мовляв, про рекорд своєї улюблениці дізналися від журналістів. >>

Нема на вас Гонти!

Неподалік райцентру Балта Одеської області, де в червні 1768 року після тортур було страчено одного з керівників селянського повстання на Поділлі Івана Гонту, недавньої липневої ночі місцеві вандали спиляли бензопилкою великий пам’ятний хрест, встановлений місцевим осередком Українського козацтва. До того ж українофоби ще й розрізали дубового хреста на шматки, чим, напевне, хотіли цинічно нагадати козацьким нащадкам про жахливу смерть мужнього захисника інтересів українського народу. >>

Кіпр під Москвою?

Як відомо, з усіх помісних православних церков відмовилася брати участь у святкуванні 1020–річчя Хрещення Русі лише Кіпрська православна церква (КПЦ). Від неї до Києва не приїде жоден представник. Офіційна позиція кіпріотів — нібито святкування заполітизоване. >>

Антигероїв треба знати в обличчя

Служба безпеки України розпочала оприлюднення складеного за її архівними матеріалами списку партійних і радянських діячів, керівників каральних органів Об’єднаного державного політичного управління (ОДПУ) при РНК СРСР та Державного політичного управління (ДПУ) УСРР періоду 1932—1933 років, а також документи, підписані ними особисто, які стали організаційно–правовою підставою для скоєння в Україні голодомору–геноциду і проведення масових репресій. >>

Українізація більшовиків

Росіянин Михайло Ганган став другим активістом Націонал–більшовицької партії Росії, який отримав у нашій країні статус біженця. Після того як 31 грудня минулого року у Вінниці на залізничному вокзалі його затримала міліція і на кілька днів помістила до слідчого ізолятора, плануючи передати російській стороні, він офіційно звернувся до державних органів України з проханням про притулок. Процедура зайняла понад півроку, а два дні тому Гангана запросили до Держкомнацрелігій, де повідомили, що йому надано статус біженця. >>

Сурб–Хач — як нова копійка

Про те, що ця подія — чи не найголовніша цьогоріч для Криму, свідчить хоча б рівень приготувань до неї. Голови тутешньої ВР Анатолій Гриценко й уряду Віктор Плакіда проводять на території монастиря вже друге виїзне засідання за неповних два тижні. >>

Хлопчачі забави

Хлопчачі забави

Свого часу легендарний футбольний тренер Валерій Лобановський критикував деяких журналістів за те, що вони «сьогодні пишуть про спорт, а завтра — про сільське господарство». Йшлося про непрофесіоналізм, який не може не позначатися на якості того, чим людина займається. Мабуть, ті слова Метра гідні застосування до будь–яких сфер діяльності, надто ж — до життєво важливих для держави. >>

Сергій Гринь: Щоб стати чемпіоном, треба сильно хотіти й багато тренуватися

Сергій Гринь: Щоб стати чемпіоном, треба сильно хотіти й багато тренуватися

Із часу нашої останньої розмови з київським веслувальником Сергієм Гринем, бронзовим призером Олімпійських ігор в Афінах, минуло чотири роки. За цей час він сильно змінився — подорослішав, змужнів, став більш розсудливим, хоча й раніше відрізнявся серйозним ставленням до спорту, та й до життя взагалі. Сергій створив сім’ю й продовжує займатися улюбленою справою — академічним веслуванням. Готується до Ігор у Пекіні в складі четвірки парної й мріє повторити афінський успіх — повернутися з Китаю з нагородою. Хоча і розуміє, що зробити це буде напрочуд важко. >>

Пекін напоготові:

Пекін напоготові:

Потроху піднімається завіса таємничості над складом групи підтримки наших спортсменів на Олімпійських іграх у Пекіні. За наразі не підтвердженими офіційно даними, до складу культурного десанту ввійдуть естрадні зірки: Ані Лорак, Андрій Данилко (Вєрка Сердючка), Віктор Павлік та комік Борис Барський. Одесит із групи «Маски–шоу» в притаманному йому стилі заявив, що не знає, навіщо їде на Ігри, але він дуже спритний і зміг би навіть самотужки підняти український прапор у містечку, де мешкатимуть спортсмени. >>

Олеся Теліженко: Мій стиль — етно-кутюр

Олеся Теліженко: Мій стиль — етно-кутюр

Цього року дизайнерка Олеся Теліженко поки придумала і реалізувала тільки одну знакову річ — хрестильну сорочку для свого маленького сина Аскольда. Це і є відповіддю на запитання, чому цікавої і перспективної Теліженко не було у весняному графіку UFW. Дизайнерка так упевнено ввійшла в лідерську обойму українських модельєрів, що якось мимоволі забуваєш, що вона лише минулого року закінчила Академію мистецтв у Львові та зробила тільки три колекції. Не її провина, а, мабуть, таки заслуга, що всі три колекції, показані в рамках українського тижня прет–а–порте, були такими самобутньо–виразними і свіжими, що запам’яталися модникам і фешн–критикам як яскраві образи. Вона заявила про себе в стилістиці етно і не збирається звертати зі «своєї колії».
Зате Аскольд допомагав мамі на шоу–румі UFW — тим, що не заважав. З його ж ласки молода мама–дизайнерка у травні взяла участь у двох конкурсах — у київському «Льон–фесті–2008» перемогла, а в московському імені Надії Ламанової просто показалася. «На київському конкурсі головою журі був В’ячеслав Зайцев, він похвалив мою колекцію «Скіфія. Дикий степ» і запросив на конкурс Ламанової. До московського конкурсу залишався тиждень, і я всім казала, що не поїду, бо це ж зовсім крейзі — такі короткі терміни. А мені всі, наче змовилися, казали: їдь негайно, це такий шанс! Знайшли ми в Москві Будинок моди Слави Зайцева, підходимо, і тут сам модельєр мені двері відчиняє. А потім уже, коли диплом вручав, запитав: «Когда же ты успела?», я йому: «Вы же пригласили, я и приехала. Правда, я ехала за победой». «Я тебе десятку поставил», — сказав Зайцев». Влітку вона встигла поторгувати футболками, сумками і красивими шкіряними пасками у скіфському стилі на «Країні мрій» і потрапити в малесенький корнер молодих українських дизайнерів, що відкрився в червні у книгарні–кав’ярні «Купідон». Тепер вона зайнята підготовкою нової колекції на осінній UFW, по секрету — це буде весна–літо–2009 у стилістиці витинанки. І, можливо, восени ми побачимо дизайнерський тандем Олеся Теліженко — Катя Пшеченко, яка теж працює в напрямку слов’янської етніки.
За черешнями і соком ми з Олесею говоримо про те, як вона курсує маршрутом Київ—Черкаси, як важливо жити з коханою людиною і про те, що глобалізм у моді ні до чого хорошого не приведе. Словом, за життя... >>

Петро Ющенко: Іван Грозний був українцем...

Петро Ющенко: Іван Грозний був українцем...

Кілька останніх тижнів Петро Ющенко днює й ночує в Українському домі, де готується виставка «Свята Русь–Україна: Видатні постаті». Тут уперше буде показано історію українських земель від найдавніших часів до сьогодення — понад 2000 портретів видатних осіб. Завтра надвечір заплановане урочисте відкриття виставки. Очікується, що її відвідає, зокрема, Вселенський патріарх Варфоломій. Український дім зовні уже прикрашений великими плакатами із зображеннями святих. А перед входом до будівлі височить скульптура святого Андрія Первозванного. У залах на чотирьох поверхах — портрети людей, про яких ми лише читали або чули. Святі, праведники, митрополити, архімандрити, князі й гетьмани, мислителі, винахідники, митці, вчені...
Брат Президента постійно в оточенні мистецтвознавців, богословів, істориків і робітників, які носять карнизи, чіпляють картини, готують тек­стівки. Утім таки викроїв годину, аби розповісти читачам «УМ» про ідею виставки і найцікавіші її моменти. >>

Висоцький як для себе

Висоцький як для себе

25 липня 1980 року помер Володимир Висоцький. Ще напередодні мільйони шанувальників актора і барда тримали кулаки, з нетерпінням чекали на його швидке одужання та концерти, тепер же їм належало змиритися з тим, що кумир пішов назавжди, залишивши по собі лише пісні та ролі. Провівши поета в останню путь, уже 28 років його прихильники на день смерті й день народження поета збираються біля могили Володимира Висоцького на Ваганьківському кладовищі в Москві. Було серед них чимало й українських прихильників Висоцького. Але, ймовірно, незабаром український маршрут пам’яті може змінитися — пам’ятник Володимиру Висоцькому буде встановлено в Києві.
Передісторія цього проекту має лише одне не дуже зручне питання: чому з пам’ятником Висоцькому в українській столиці так затягнули, майже на тридцять років? В усьому іншому процес підготовки монумента виглядав досить демократично і виважено. Був оголошений конкурс, у фінал якого вийшли близько двадцяти художників. Переможця обирали не лише члени журі, а й пересічні кияни: проекти пам’ятників були об’єднані в експозицію, а всі, хто її відвідав, могли залишити свої коментарі в книзі відгуків. Таким чином право на автор­ство пам’ятника Володимиру Висоцькому в Києві отримали Андрій та Петро Озюменки, молоді скульптори, для яких цей проект буде своєрідним дебютом. >>

Віктор Ющенко: Думаю, Жванія причетний до мого отруєння

Віктор Ющенко: Думаю, Жванія причетний до мого отруєння

Від чергової підсумкової прес–конференції Президента, яку глава держави вже традиційно в літню пору проводив на зеленому подвір’ї свого секретаріату, мало хто чекав особливих сенсацій. Зовнішня та внутрішня політика, відзначення 1020–річчя Хрещення Русі — теми «важливі й актуальні», але більш–менш прогнозовані.
Але сенсація була. Навіть одразу дві: Віктор Ющенко вперше визнав, що підозрює свого кума в причетності до його отруєння, і відкинув усі сумніви щодо намірів Юлії Тимошенко балотуватися на наступних президентських виборах. >>

Анемія на тлі шантажу

Анемія на тлі шантажу

Напередодні 50–річного ювілею, який Мадонна відзначатиме 16 серпня, у житті поп–королеви почалася якась чорна смуга. По–перше, її брат видав книжку, в якій розповів вельми неприємні подробиці з життя зірки. По–друге, щойно співачці вдалося всіх переконати, що вона не збирається розлучатися з чоловіком Гаєм Річі, а чутки про її палкий роман із 33–річним бейсболістом Алексом Родрігесом — «просто маячня», як естрадну діву почали шантажувати відеозаписом, на якому Мадж із Родрігесом відзняті у вельми недвозначній ситуації. Так принаймні стверджує невідомий шантажист, вимагаючи у зірки півтора мільйона євро за скандальне відео. >>

ПРИКОЛИ

Реклама. Літня пропозиція Блоку Литвина — підключися до коаліції за одну гривню. >>

Українець як ціль для пірата

Українець як ціль для пірата

Те, з якою увагою минулого вівторка зустрічали в аеропорту «Бориспіль» моряків із судна «Леманн Тімбер», показало, наскільки актуальною стала для України нова «екзотична» проблема — піратство. З початку цього року українці вслід за дикторами теле– та радіоновин, за газетними рядками повторювали іншомовні назви кораблів, захоплених піратами: «Поннант», «Леманн Тімбер», «Лурдес Тайд», «Сент Патрік». На кожному з них — наші моряки, змушені заробляти гроші в далеких світах, у важких умовах, без жодних гарантій з боку працедавців, наражаючись на постійну небезпеку. Перед компаніями–судновласниками, перед піратами, перед сильними світу цього, які мають гроші, наші моряки абсолютно безсилі, і кожного разу просто стають заручниками обставин. >>

Активний Донузлав

Найбільше під час цьогорічних військових навчань «брезентове гніздо» антиНАТОвські сили, серед яких кримські козаки, «вітренківці», «русблоківці», комуністи та до них подібні, звели неподалік озера Донузлав. Там налічувалося близько півтисячі «багнетів». Особливо немолодим поборникам партійної ідеї та дисципліни не позаздриш: вистояти з прапорами і транспарантами у відкритому степу під палаючим сонцем (температура в ці дні сягає 35—37 вище нуля) — це яке ж треба мати здоров’я! Утім подейкують, цей «подвиг» сповна компенсується солідними «польовими» — чи то у гривнях, чи то в російських рублях, що не є великим секретом принаймні для українських військовослужбовців. >>