Влада і хворі

Влада і хворі

Надання медичної допомоги незаможним хворим незалежно від віросповідання та національності — основна мета створеної в 1903 році Народної лічниці, яка згодом була названа на честь митрополита Андрея Шептицького. Адже владика Андрей підтримував її і духовно, і матеріально. Це була щонайсучасніша як на той час медична установа. Її будівля і прилеглі території збереглися — там на початку 1990–х відновлено Шпиталь ім. Шептицького. Утім сьогодні (в рік 110–річчя лічниці) частину території віддано під будівництво «житлово–офісного комплексу». І це — поряд із пам’яткою всесвітнього значення — собором святого Юра, в буферній охоронній зоні ЮНЕСКО. І забудовники, і зацікавлені в будівництві церковні ієрархи запевняють громадськість: ніякої шкоди українській культурі від цього будівництва не буде. Громадськість, думки якої ніхто не питав, не вірить...

Хроніка розвалу

Імена, події, акції і провокації... За цими документами можна писати історію визвольного руху в період останніх років існування СРСР. Перші легальні демократичні партії і рухи. Реакція громадськості на ГКЧП. Чорнобильські мітинги і протести проти побудови Рівненської АЕС. Масові страйки на донецьких шахтах. Відновлення Української греко–католицької церкви. Зародження і становлення Руху. Пiдготування до святкування Дня злуки УНР та ЗУНР і органiзацiя «живого ланцюга» між Києвом і Львовом у 1990–му. Настрої серед людей і «підводні течії», якi вiдслiдковували завербованi агенти. Детектив та й годі. Відтепер кожен охочий може на інтернет–сайті архіву (avr.org.ua) ознайомитися з цими документами і «з перших вуст» дізнатися, яким «гуманним, мирним і правдивим» був комуністичний режим.

«Крила» Норильського повстання

«Крила» Норильського повстання

У них не було вибору? Вмирати чи... вмирати. Їм, бандерівцям, прописали насправді не «виправлення» у «трудових таборах», а цілковите знищення. Та не зважаючи ні на що вони обрали життя. І цим своїм вибором спинили доти тріумфальний хід смерті на «шостій частині земної кулі», спричинивши розвал гулагівської системи і надалі — розпад «імперії зла». Це відбулося дивним, якимсь «нематеріальним» чином. І «грізний» КДБ до останнього не міг збагнути — як?

Навіщо студентам культура?

Навіщо студентам культура?

«Опитування третьокурсників різних київських ВНЗ показує, що навіть чимало киян не знають, де розташований Оперний театр, — розповідає художниця й мовознавець, доцент кафедри культурології Національного університету біоресурсів і технологій природокористування Ярина Пузиренко.

Помічник у дорозі

«Зустрічі на життєвій дорозі. Популярний катехізис для молоді» — це доступний і зрозумілий для всіх підручник iз християнської віри, побудований у вигляді запитань і відповідей. Минулого тижня видання, яке ще пахло друкарською фарбою, презентували в приміщенні Молодіжного націоналістичного конгресу в Києві.

Биківня «без озвучки»

У Биківнянському лісі, подзьобаному численними ямами, де енкаведисти закопували трупи розстріляних, уже понад 20 років у травні правозахисники та родичі загиблих організовують мітинг–реквієм. Цьогоріч пам’ятні заходи влаштувала дирекція заповідника «Биківнянські могили», що підпорядкований Мінкультури.

Хрещення Києва — по–московськи?

Хрещення Києва — по–московськи?

Святкування хрещення киян цього року вперше розпочнуться в Москві. Про це 5 травня заявив предстоятель Російської православної церкви патрiарх Кирил. Причому тепер урочистості будуть міжнародні — російсько–українсько–білоруські. Посвяткують у Москві (де передбачено, зокрема, «народний фестиваль), потім — у Києві, далі — у Мінську. Московський патрiарх дуже хоче, щоб дійство виглядало грандіозним. Тому збирається запросити до Москви голів інших помісних православних церков. Він припускає, що, може, ієрархи прибудуть і до Києва.

У великодньому інтерв’ю каналу «Інтер» лідер РПЦ не приховував, що широта розмаху святкувань «дасть можливість замислитись про спільні корені» та «вплинути на умонастрої наших сучасників».

Успіх для сиріт

Успіх для сиріт

Чи можливо за рік–два навчити вихованця інтернату бути відповідальним за себе, визначати своє майбутнє, свідомо будувати дружні стосунки, не шукати «легкого хліба»? І то людину, за яку доти все робив персонал інтернату, а усміхнені «спонсори» раз по раз привозили пакунки з цукерками й путівки на закордонний відпочинок? Проте «Програма соціальної інтеграції молоді, позбавленої батьківського піклування «Впевнений старт», яку реалізує з 2010 року Міжнародна благодійна організація «Партнерство «Кожній дитині», розробила комплексну модель підтримки випускників у час їх виходу в самостійне життя. Вже третій рік, як у чотирьох «пілотних» місцевостях Київщини запрова­джено персональні програми підтримки випускників інтернатів і клуби «Як стати успішним». А в травні організовується «підсумкова» таборівка. Основні кошти на втілення цих добрих задумів ідуть iз рахунку Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва, проте за останні роки і земляки стали збирати кошти для цієї реальної справи.

«Роблю, як для Бога»

«Роблю, як для Бога»

«Змінюй суспільство через свою професію і переконання» — таке гасло Всеукраїнського саміту професіоналів–християн, що відбувся минулих вихідних в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Адже, вийшовши в неділю з церкви, християнин не перестає бути віруючим. І якщо кожен, хто в храмі ставив свічки за здоров’я своїх близьких, на своєму робочому місці згадає про християнські цінності і спробує хоча б помалу практикувати їх у своєму буденному житті — суспільство зміниться на краще.

Євреї від землі

Євреї від землі

Де можна побачити єврейських чоловіків і жінок із лопатами і граблями, на тракторах, комбайнах, сіножатках? Звісно ж, на виставці, що днями відкрилася в Національному музеї Тараса Шевченка. Виставка, що триватиме до 28 квітня, зветься «Євреї на землі: Агро–Джойнт та сільськогосподарські колонії Південної України у 1920—1930–ті роки». Тут представлено пам’ятки, картини, фото й архівні документи про єврейські сільськогосподарські поселення на теренах України від середини XIX століття до кінця 1930–х років, а також свідчення про репресії і розгром цих колоній у роки Великого терору. Виставку значною мірою створено на матеріалах книги Михайла Міцеля «Остання глава»: Агро–Джойнт у роки Великого терору», утім тут є сільськогосподарські знаряддя півдня України початку ХХ століття з колекції Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», експонати з колекцій Вахтанґа Кіпіані та Ігоря Гольфмана, а також документи з архіву дисидента Йосифа Зісельса.

«Трагедій на нашій землі було стільки, що страшно, — нагадав на відкритті виставки директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Києво–Могилянської академії Леонід Фінберг. — Та наші молодші колеги запевнили, що не слід будувати виставку лише на трагедії, варто показати, як люди допомагали одне одному».